Ухвала суду № 27211127, 01.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01.11.12№ 05-5- 39 / 5884

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Євробілдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпрофбуд"

про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди 6 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Євробілдинг" № б/н від 24.10.2012 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Частиною 2 статті 44 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (із змінами і доповненнями) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Фактично з позовною заявою № б/н від 24.10.2012 р. до Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Євробілдинг" (позивач), позовну заяву № б/н від 24.10.2012 р. підписала представник позивача Лідія Овчаренко (на підставі довіреності від 08.10.2012 р., доданої до позовної заяви).

У якості доказу сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 1 від 26.10.2012 р.

Проте суд звертає увагу, що платником за вищенаведеною квитанцією вказано не позивача, а фізичну особу - Куликову-Гаспар Татьяну Михайловну. При цьому до позовної заяви не додані докази на підтвердження того, що Куликова-Гаспар Татьяна Михайловна є представником позивача, якому в т.ч. надано право здійснювати відповідні платежі за позивача (договір, довіреність тощо).

Приписами ст. 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до ч.ч 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов"язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник від імені особи, яку він представляє, здійснює тільки певні юридичні дії внаслідок повноваження. Наявність у представника повноважень є обов"язковою умовою будь - якого представництва.

Суд також звертає увагу, що у "Призначенні платежу" квитанції № 1 від 26.10.2012 р. фактично зазначено: "Судовий збір за подання позов у до Господарського суду м. Києва. Платник: Куліков Олег Михайлович...", а отже, не йдеться про позов позивача до відповідача, не вказано код ЄДРПОУ Господарського суду міста Києва (05379487).

В той час як згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору", квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додається до позовної заяви (заяви, скарги) і має містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

За наведених обставин, квитанція № 1 від 26.10.2012 р. не приймається судом у якості належного доказу сплати позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія" Євробілдинг" судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

За додатками № 1, 2 до позовної заяви зазначені "копії опису та квитанції" відповідачу та третій особі. Фактично ж до позовної заяви додані ксерокопії фіскальних чеків № 2953, 2954 від 31.10.2012 р. та ксерокопії описів вкладення у цінний лист від 31.10.2012 р., які належним чином не засвідчені (взагалі ніяк не засвідчені), а тому не можуть бути доказом виконання позивачем вимог п. 2 частини 1 статті 57 ГПК України.

Крім того, юридичні особи можуть засвідчувати копії лише тих документів, які від них виходять.

Таким чином, до позовної заяви не додані докази на виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56, п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

При цьому суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За таких обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, при можливому повторному зверненні до Господарського суду міста Києва слід звернути увагу також і на наступне:

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. Додані позивачем до позовної заяви документи належним чином не засвідчені (фактично містять лише печатку підприємства позивача).

Також, у позовній заяві позивач зазначає третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2". З цього приводу суд зазначає наступне:

Стаття 54 ГПК України визначає вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, при цьому у ч. 2 цієї статті зазначені вимоги, які повинні бути виконані позивачами при складанні тексту позовної заяви, як документа, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.

Однак, п. п. 1-7 ч. 2 ст. 54 ГПК України не передбачають права (можливості) для позивача самостійно визначати та залучати до участі у справі третіх осіб при складанні та поданні позовної заяви до господарського суду.

Вчинення таких дій є перевищенням позивачем повноважень, зумовлених ст. 22 ГПК України та суперечить ч. 3 ст. 27 ГПК України, відповідно до якої питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно ч. 2 ст. 27 ГПК України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Враховуючи зазначене, позивачу слід врахувати, що недотримання вимог ст. 54 ГПК України щодо форми та змісту позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК України.

Керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега