Рішення № 27211014, 23.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11921-2012 23.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»

До ФОП -Непокритова Руслана Михайловича

Про стягнення 4 369, 02 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Хомяк С. М. (дов. вих. б/н від 21.06.2012р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи підприємця -Непокритова Руслана Михайловича (далі по тексту - відповідач) про стягнення 4 369, 02 грн. заборгованості за Договором постачання №004789 від 01.12.2010р., з яких: заборгованість за поставлену продукцію 3 516, 84 грн., неустойка 827, 32 грн., 3 % річних 24, 86 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання № 004789 від 01.12.2010р., в частині оплати за поставлений товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/11921-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 року.

В судове засідання 23.10.2012 року відповідач не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який отримано відповідачем 18.09.2012р.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 31.08.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, в усних поясненнях підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року між позивачем (далі по тексту -Постачальник за Договором) та відповідачем (далі по тексту -Покупець за Договором) укладено Договір поставки № 004789 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), Постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі по тексту названі -продукція та/або товар, в асортименті, партіями відповідно до накладних, на умовах дійсного договору.

Відповідно до пункту 2.7. Договору покупець сплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем по дійсному договору, являється видаткова накладна, або ТТП № 1-ТН /алког/, або дійсний договір. Згідно п. 2.9. договору покупець зобов'язується оплатити кожну партію товару, що він придбає по дійсному договору, не пізніше 7 календарних днів з моменту її отримання. Відповідно до п. 2.10 договору моментом передачі партії вважається дата її фактичного отримання, вказана покупцем в видатковій накладній. У випадку відсутності такої відмітки, датою поставки вважається дата, вказана в видатковій накладній печатним способом.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов Договору 31.05.2012 року Відповідачу поставлено товар на загальну суму 3 516, 84 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-60-031067 від 31.05.2012р.

За твердженням Позивача, Відповідач взагалі не оплатив поставлений товар, в відповідно станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар складає 3 516, 84 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки №004789 від 01.12.2010р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору поставлено Відповідачу товар на суму 3 516, 84 грн., згідно видаткової накладної № РН-60-031067 від 31.05.2012 р, належним чином засвідчена копія якої, підписана та скріплена печатками/штампами сторін, додана Позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 3 516, 84 грн., доказів сплати якої Відповідачем суду не надано.

Позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 3 516, 84 грн. Відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 3 516, 84 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.9. Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 516, 84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача 20 % штрафу відповідно до п. 4.1. Договору. Відповідно до зазначеного пункту, укладеного між сторонами договору, у випадку прострочення строків оплати продукції більш ніж на 30 календарних днів покупець зобов'язаний виплатити постачальнику штраф в розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 57 Положення про поставку товарів народного споживання, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту -Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 57 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості за прострочення оплати товару, що становить 175, 84 грн. (3 516, 84 * 5 % = 175, 84), а не 20 %, як просив позивач.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за час прострочки виконання грошового зобов'язання за період з 08.05.2012 року по 01.08.2012 року (86 днів прострочки), в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а саме: 123, 96 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 123, 95 грн. у відповідності до ст. 3 Закону, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно ст. 3 Закону, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок. При цьому суд зазначає, що у розрахунку позивача міститься описка, яка не впливає на правильність розрахунку. Так, період прострочки вказаний позивачем з 08.05.2012 року, а дата поставки товару, як встановлено судом 31.05.2012 року, отже з урахуванням п. 2.9. договору період прострочки починається з 08.06.2012 року. Суд вважає, вказану невідповідність опискою позивача, адже кількість днів прострочки розрахована правильно і становить 86 днів.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24, 86 грн. трьох відсотків річних за весь час прострочення за період з 08.05.2012 року по 01.08.2012 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Проте, як і в розрахунку пені наявна описка, яка не впливає на правильність розрахунку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, витребувані ухвалами суду документи та пояснення не надав, наведені позивачем у позовній заяві обставини не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -Підприємця Непокритова Руслана Михайловича (02222, м. Київ, вул. Радунська, буд. 14-А, кВ. 191; код ЄДРПОУ 20008616073; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»(97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, б. 19; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 5-А; код ЄДРПОУ 36499654) 3 516 (три тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 84 коп. основної заборгованості, 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 84 коп. штрафу за прострочення грошового зобов'язання, 123 (сто двадцять три) грн. 96 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання, 24 (двадцять чотири) грн. 86 коп. 3 % річних та 1 415 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять) грн. 23 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко