Рішення № 27207835, 29.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12220-2012 29.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 13523,34 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Костенко А.О., довіреність № 1-1-4/37-Ю від 16.03.2012 р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (позивач) в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 13523,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Центральної філії ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" на підставі полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0201846 від 28.05.2008 р. (надалі -поліс № 19G-0201846) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження у ДТП автомобіля "Chery", реєстраційний номер АА 3576 НІ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність Ровенця Миколи Валерійовича, який керував автомобілем "Ауді", реєстраційний номер 37109 КН, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/2927311), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/12220-2012 та призначено її до розгляду на 08.10.2012 р. на 10:50 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 08.10.2012 р. з'явився, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів та письмових пояснень на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.09.2012 р. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для його подальшої реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 08.10.2012 р., не з'явився, вимог ухвали суду від 06.09.2012 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 29.10.2012 р. о 11:30 год.

29.10.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що учасники ДТП, в т.ч. і страхувальник, в порушення п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повідомили страховика (відповідача) про настання ДТП ані протягом трьох робочих днів після ДТП, ані в подальшому, а фактично відповідач дізнався про спірну ДТП лише 25.05.2012 р. після отримання заяви позивача № 79175/23/ЮК на виплату страхового відшкодування.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.10.2012 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судових засіданнях 08.10.2012 р. та 29.10.2012 р. суду не подав та не надіслав.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 06.09.2012 р., рівно як і ухвалу суду від 08.10.2012 р., було надіслано відповідачеві за повідомленою суду позивачем у позовній заяві адресою, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, а саме за адресою: 01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 21/17 кв. 1. При цьому отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.09.2012 р. за вищевказаною адресою підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Крім того, поданий через відділ діловодства суду 29.10.2012 р. відзив на позовну заяву додатково підтверджує обізнаність відповідача про знаходження в провадженні Господарського суду міста Києва справи № 5011-39/12220-2012.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом та про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.10.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.10.2012 p., подав довідку на підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", яке перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (позивач, страховик), в особі Центральної філії, та Сухомлиним Анатолієм Андрійовичем (страхувальник) було укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0201846 (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Chery", реєстраційний номер АА 3576 НІ. Строк дії договору страхування визначений з 28.05.2008 р. по 27.05.2009 р.

17.05.2009 р. по вул. Гостомельське шосе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "Chery", реєстраційний номер АА 3576 НІ, яким керував власник Сухомлин Анатолій Андрійович, та автомобіля "Ауді", реєстраційний номер 37109 КН, який належить Ковальчук В.І., яким керував Ровенець Микола Валерійович.

Наведене підтверджується довідкою № 8396050 про дорожньо-транспортну пригоду Відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

ДТП сталася в результаті порушення Ровенцем Миколою Валерійовичем п. 2.3 "а" Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12.06.2009 р. у справі № 3-5851/2009, відповідно до якої Ровенця Миколу Валерійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля "Chery", реєстраційний номер АА 3576 НІ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № С-907, що складений 27.07.2009 р. оцінювачем Горобець Р.В. (свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3851 від 01.10.2005 р.) становить 14148,79 грн. (надалі -звіт про визначення вартості матеріального збитку № С-907 від 27.07.2009 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 79175 від 12.08.2009 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 14033,34 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 8954 від 23.10.2009 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 17.05.2009 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. не представлено договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2927311 (надалі -поліс № ВС/2927311), в той же час, матеріали справи містять копію наведеного полісу, а факт укладення зазначеного полісу відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив.

Відповідно до полісу № ВС/2927311 судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (відповідачем), про що і укладено наведений поліс, який є договором ІІІ типу, страхувальник за даним полісом - Ровенець Павло Валерійович, інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована за даним полісом - Ровенець Микола Валерійович, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 25000,00 грн., франшиза -в сумі 510,00 грн., строк дії наведеного полісу з 27.11.2008 р. по 26.11.2009 р.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" до ІІІ типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВС/2927311, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом про визначення вартості матеріального збитку № С-907 від 27.07.2009 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким звітом.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 13523,34 грн. (14033,34 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом № С-907 від 27.07.2009 р.) -510,00 грн. (франшиза)).

Згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 37.1 ст. 37) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 17.05.2009 р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 79175/23/ЮК від 22.05.2012 р. на виплату страхового відшкодування на суму 14033,34 грн. (надалі -регрес на вимога), отримання якої відповідачем 25.05.2012 р. підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи наявна копія відповіді відповідача № 2768-ВРСВ від 26.07.2012 р. на вищенаведену заяву позивача, відповідно до якої відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування згідно полісу № ВС/2927311 з підстав неповідомлення його страхувальником Ровенцем П.В. та водієм забезпеченого транспортного засобу Ровенцем М.В. про настання ДТП всупереч вимог п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Натомість, відповідно до вимог наведеної норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Заперечення позовних вимог у відзиві на позовну заяву також обгрунтовані відповідачем тим, що страхову компанію відповідача в порушення вимог п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не було повідомлено про настання страхового випадку, в т.ч. страхувальником за полісом № ВС/2927311.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування. В свою чергу випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ), визначені у статті 32 цього закону (в редакції чинній на час врегулювання спірного страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Наведеним спростовуються у повному обсязі доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, оскільки неповідомлення винною особою страховика про настання страхового випадку не звільняє страхову компанію від обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування у відповідності з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". В такому випадку даним законом передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Так, відповідно до п.п. 38.1.1 ("ґ") п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Інші доводи на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідачем не вказані, а рівно належні та допустимі докази на спростування позовних вимог відповідачем суду не подані.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши у судовому засіданні всі обставини, що мають значення для справи, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, а також враховуючи відсутність доказів здійснення відповідачем виплати на користь позивача згідно вищевказаної регресної вимоги, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 13523,34 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 21/17 кв. 1; ідентифікаційний код 20448234) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 25965081) 13523,34 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять три гривні 34 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.11.2012 р.

Суддя Гумега О. В.