Рішення № 27204561, 01.11.2012, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

01.11.2012

Справа № 0827/1805/12

Пр. № 0827/2-1036/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БІРС»про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та заборгованості з виплати заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БІРС»про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та заборгованості з виплати заробітної плати.

В позові (а. с. 44, 54) зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 1 листопада 2011 року, працюючи на посаді заступника директора з економіки. Наказом директора ТОВ «БІРС»№ 5 від 20.01.2012 року був звільнений у звязку із прогулами без поважних причин 29 та 30 грудня 2011 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки в зазначені дні він не допускав порушення трудової дисципліни, 29 і 30 грудня 2011 року разом з головним бухгалтером ТОВ «БІРС»опрацьовував бухгалтерські документи стосовно питань договірних відносин відповідача і товариства з обмеженою відповідальністю «СПМЕЗА», здійснював виплату заробітної плати особам зі статусом інвалідів, які працювали в товаристві. Вважає, що його звільнення з зазначених підстав не ґрунтується на фактичному вчиненні ним порушень, а зумовлене упередженим ставленням до нього директора підприємства через конфлікт при проведенні інвентаризації майна, коштів та фінансових зобовязань товариства, в ході якої позивач виявив порушення ведення бухгалтерського обліку в товаристві, проігноровані директором, а також через відмову позивача написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати в першій декаді грудня 2011 року. Протягом двох днів, коли, за думкою уповноваженого власником органу, він вчинив прогули, керівництво підприємства з вимогами про прибуття до місця роботи до нього не зверталось, хоча, за загальним правилом, під час його перебування за межами приміщень товариства і директор, і інші співробітники за потреби телефонували йому на мобільний телефон. Крім того, що звільнення не є зумовленим будь-яким проступком з його боку, при проведенні звільнення в порушення вимог законодавства про працю про заборону звільнення працівників під час їх перебування у відпустках з тимчасової непрацездатності, його було звільнено в день, коли він захворів і, звернувшись до медичного закладу, отримав лист непрацездатності.

Крім того, при звільненні він не отримав в повному обсязі належну йому заробітну плату, оскільки він відпрацював усі робочі дні за період трудових відносин з товариством. Між тим заробітна плата йому нарахована відповідно до табелю обліку робочого часу, який містить невірні відомості про його відсутність на роботі в листопаді і грудні 2011 року. Обчислена виходячи із розміру його середньоденного заробітку заборгованість за період з 1 листопада 2011 року по 20 січня 2012 року становить 606 грн. 04 коп.

На підставі викладеного просить визнати незаконним наказ про його звільнення від 20.01.2012 року, поновити його на посаді заступника директора з економіки товариства з обмеженою відповідальністю «БІРС», а також стягнути на його користь заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 606 грн. 04 коп., а також заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2012 року по день ухвалення рішення в справі.

В судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позові. Просить про його задоволення.

Представник позивача просить про ухвалення рішення на користь його довірителя.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

В обґрунтування заперечень пояснив, що звільнення відповідача продиктовано вчиненням ним дисциплінарного проступку, а твердження ОСОБА_1 про необєктивне ставлення до нього керівника товариства є надуманими. До кола обовязків ОСОБА_1 входили проведення аналізів господарської діяльності товариства за 2010-2011 роки, напрацювання пропозицій щодо покращення господарської діяльності, калькуляція виробництва. Позивач був забезпечений робочим місцем, яке має стіл, стілець, оснащеним компютером, засобами комунікації, доступом до мережі «Інтернет». Завдань, чиє виконання повязано з відсутністю на території виробничої ділянки, 29 та 30 грудня 2011 року він не отримував. Підставою для звільнення позивача стали відомості про відсутність його на робочому місці в зазначені дні, доповідні записки уповноважених співробітників про відсутність ОСОБА_1, відповідні акти.

Звільнення проведено відповідно до встановленої законом процедури. Напередодні звільнення керівництво товариства зажадало від робітника письмових пояснень, які були отримані лише 19 січня 2012 року, тому оспорюваний наказ виданий 20 січня 2012 року. Що стосується доводів про недопустимість звільнення під час перебування у відпустці з тимчасової непрацездатності, про наявність листка непрацездатності відповідач дізнався лише під час судового розгляду, а в день звільнення, тобто 20 січня 2012 року, позивач надав лише медичну довідку, вперше зявившись на роботу о 16-00 годині.

Заборгованості зі сплати заробітної плати у товариства перед позивачем немає, а сума заробітної плати обчислювалась виходячи з фактично відпрацьованого ОСОБА_1 робочого часу, підтвердженням чого є табель обліку робочого часу, з якого випливає, що позивач не зявлявся на роботу і в листопаді, і в грудні.

На підставі викладеного просить про відмову у задоволенні позову.

Вислухавши осіб, які беруть участь в справі, свідка, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю «БІРС»1 листопада 2011 року на підставі наказу № 21 (а. с. 7) на посаду заступника директора з економіки. Звільнений наказом № 5 від 20.01.2012 року з 31 серпня 2011 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин 29 та 30 грудня 2011 року (а. с. 8). Як випливає з листа непрацездатності (а. с. 32), з 20 січня по 2 лютого 2012 року включно ОСОБА_1 знаходився у відпустці з тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В силу ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно із ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Вирішуючи вимоги позову про визнання звільнення незаконним, суд не вбачає підстав для прийняття рішення на користь позивача, оскільки факт вчинення ним дисциплінарних проступків обєктивно підтверджується сукупністю наданих представником відповідача фактичних даних, зокрема, актами про відсутність працівника на робочому місці (а. с. 63, 65), з яких випливає, що ОСОБА_1 протягом усього робочого часу 29 та 30 грудня 2012 року був відсутнім на робочому місці, доповідними записками відповідного змісту (а. с. 62, 64), змістом табелю обліку робочого часу за листопад-грудень (а. с. 81).

Зазначеним даним нічого не протиставляє позивач, а, заявляючи про відсутність на робочому місці у звязку із інтересами служби, не підкріплює ці заяви жодним доказом.

Хоча його твердження про вручення 29 грудня 2011 року заробітної плати працевлаштованим в товаристві інвалідам за місцем їхнього проживання і підтверджує допитана в якості свідка головний бухгалтер ОСОБА_2, проте вона заявляє, що відвідування позивачем відділу бухгалтерії, що розташований по вул. Рекордній в м. Запоріжжі, в будинку № 16-а, тривало не більше десяти хвилин. Зазначений свідок спростовує твердження позивача про те, що він разом з нею працював над документами про спільну діяльність ТОВ «БІРС»і ТОВ ««СПМЕЗА», а представник відповідача наполягає на відсутності такого доручення позивачеві з боку керівництва 29 та 30 грудня 2011 року.

Хоча судом і встановлено, що позивач присвятив близько 1-2 годин в першій половині 29 грудня 2011 року отриманню готівкових коштів для вручення працівникам товариства і їх врученню, проте не може оцінити ці обставини як такі, що є поважними для відсутності на роботі протягом двох днів.

При цьому суд враховує, що передача заробітної плати співробітникам товариства не охоплюється колом службових обовязків заступника директора з економіки, що передбачені посадовою інструкцією № 5 (а. с. 77-79).

Таким чином, суд вважає, що звільнення позивача з ініціативи уповноваженого власником органу обґрунтовано фактично вчиненим ним дисциплінарним проступком, проведено з дотриманням встановленої законом процедури, про що свідчать письмові вимоги директора товариства про надання пояснень причин відсутності на робочому місці (а. с. 61, 88), письмове пояснення ОСОБА_1 (а. с. 29) про те, що він з бухгалтером ОСОБА_2 вирішував питання, що стосуються діяльності підприємства, зміст якого (пояснення) суперечить встановленим судом обставинам.

Оскільки відповідно до наведеної ст. 148 КЗпП України до місячного строку для накладення дисциплінарного стягнення не зараховується період тимчасової непрацездатності працівника, суд вважає, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не порушений.

В силу ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Так як судом встановлено, що звільнення позивача здійснено у перший день його відпустки з тимчасової непрацездатності, суд, погодившись з ґрунтовністю звільнення за оспорюваною підставою, вважає за необхідне змінити дату звільнення з 20 січня 2012 року на 3 лютого 2012 року, коли згідно із відомостями у лікарняному листку позивач мав стати до роботи.

Оскільки суд з наведених мотивів продовжив строк перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, він вважає за необхідне стягнути з ТОВ «БІРС»на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час тимчасової непрацездатності відповідно до довідки, наданої представником відповідача (а. с. 132) в сумі 465 грн. 88 коп.

Вирішуючи вимоги про стягнення несплаченої заробітної плати, суд знаходить вірним розрахунок належних позивачеві сум (а. с. 67), який зроблено на підставі вже згаданого табелю обліку робочого часу виходячи з фактично відпрацьованого ОСОБА_1 робочого часу (а. с. 81), а доводи позивача про те, що фактично він відпрацював більшу кількість робочих днів, які не підкріплені жодними фактичними даними, - неспроможними, і з урахуванням того, що відповідачем надані відомості про проведення розрахунку з позивачем (а. с. 68, 69), не знаходить підстав для стягнення на його користь заборгованості з заробітної плати у сумі 606 грн. 04 коп.

За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а при винесенні рішення про поновлення на роботі цей орган одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушено прогулу.

Всебічно оцінивши надані сторонами фактичні дані, суд не вбачає підстав для ухвалення рішення про незаконність звільнення, у звязку з чим не підлягають задоволенню і вимоги майнового характеру про стягнення втраченого заробітку.

Керуючись ст. ст. 23, 40, 147-149, 235, 236 КЗпП України, ст.ст. 10, 59, 88, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БІРС»задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю «БІРС»з 20 січня 2012 року на 3 лютого 2012 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІРС»(м. Запоріжжя, вул. Цимлянське, 29-А, ЄДРПОУ 20470788, р/р 26007470401 в АБ «Металург», МФО 313582) на користь ОСОБА_1 465 грн. 88 коп. заробітної плати за час відпустки з тимчасової непрацездатності з 20 січня 2012 року по 2 лютого 2012 року включно.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя О.В. Щаслива