Рішення № 27202922, 30.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2012 р. Справа 14/81/2012/5003

за позовом: публічного акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

до: квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (21001, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87)

про стягнення заборгованості 65 329,24 грн. за природний газ згідно договору № 774/12-юр від 26.01.2012р.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники :

позивача: Дідичук А.В., довіреність №118/12-Д від 16.07.2012 року, паспорт серії АВ 176931 виданий Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області 07 жовтня 2000 р.;

відповідача: Остапчук А.М., довіреність № б/н від 09.08.2012 року, посвідчення № 1756 від 15.12 2012 р.,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці 65329 грн. 24 коп. заборгованості за природний газ згідно договору №774/12-юр від 26.01.2012р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.10.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/81/2012/5003 та призначено до розгляду.

В судовому засіданні (30.10.2012р.) представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному розмірі.

Представник відповідача позов визнав частково щодо сплати основного боргу, посилаючись на обставини викладені у відзиві №3491 від 15.10.2012 року та надав суду клопотання від 30.10.2012р., в якому останній просить суд долучити матеріалів справи копію платіжного доручення №504 від 15.10.2012р., з якого вбачається сплата квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 63274 грн. 66 коп. за поставлений позивачу природний газ.

Дане клопотання прийняте судом до розгляду, як таке, що відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.01.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці укладено договір №774/12-юр на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник постачає протягом 2012 року природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і даних послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно із п. 2.6. Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатках № 1 та № 2 до Договору.

Відповідно до п. 2.9. Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Згідно із п. 4.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу з врахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%, тарифу на постачання газу, тарифу на транспортування природного газу розподільчими та магістральними трубопроводами, податку на додану вартість з 01.01.2012р. складає 4707, 936 грн.

25.05.2012р. між сторонами укладено додаткову угоду до Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №774/12-юр від 26.01.2012р., відповідно до якої кваритрно-експлуатаційний відділ м. Вінниці визнав заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 2741490 грн. та зобов'язався здійснювати її погашення згідно наступного графіку до 05.06.2012р.-650000 грн.; до 25.06.2012р.-850000грн.; липень 2012р.- 1241490 грн. (а.с. 12).

03.07.2012р. позивачем на адресу відповідача направлено лист №07-15-1972, яким останній розірвав Додаткову угоду укладену з кваритрно-експлуатаційним відділом м. Вінниці у зв'язку з тим, що відповідачем порушено терміни погашення заборгованості за природний газ визначенні в угоді (а.с. 16).

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов'язань протягом лютого- квітня 2012 р. позивачем передано відповідачу природний газ в об'ємі 13440 куб.м. на загальну суму 63274 грн. 66 коп. Даний факт підтверджується актами подачі-приймання та реалізації природного газу №УГГ-000241 від 27.02.2012р., №УГГ-000517 від 28.03.2012р., №УГГ-000669 від 24.04.2012р. (а.с. 13-15), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, за поставлений природний газ не розрахувався. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 63274 грн. 66 коп.

Непроведення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що основний борг в сумі 63274 грн. 66 коп. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №504 від 15.10.2012р.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 63274 грн. 66 коп., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1712 грн. 04 коп. пені, 342 грн. 54 коп.- 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2.2. Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

При цьому в частині вимог, відносно яких провадження у справі припинено судовий збір повертається судом позивачу згідно приписів ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (21001, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218) на користь публічного акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) 1712 грн. 04 коп. (одну тисячу сімсот дванадцять гривень чотири копійки) пені, 342 грн. 54 коп. (триста сорок дві гривні п'ятдесят чотири копійки) 3% річних, 50 грн. 62 коп. (п'ятдесят гривень шістдесят дві копійки) витрат зі сплати судового збору.

Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) судовий збір в розмірі 1558 грн. 88 коп., сплачений згідно платіжного доручення №2141 від 25.09.2012 року.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) судового збору в розмірі 1558 грн. 88 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №2141 від 25.09.2012 року.

Провадження у справі в частині стягнення 63274 грн. 66 коп. основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 листопада 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи