Постанова № 27202078, 24.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 5021/712/12

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М.- головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши касаційні скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"на рішеннягосподарського суду Сумської області від 02.07.2012 р.та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р.у справі № 5021/712/12 господарського суду Сумської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"простягнення 497 145,55 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Мельник В.В. (дов. від 16.03.2012р.);

відповідача: Шило О.В. (дов. від 22.10.2012),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 32310,70 грн. інфляційних, 38736,27 грн. 3% річних, 200605,44 грн. пені, 225493,14 грн. 7% штрафу, що загалом складає 497145,55 грн. У червні 2012 р. відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про зменшення розміру пені та штрафу на 90%, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача та погіршення його діяльності, у зв'язку з відсутністю коштів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.07.2012 р. по справі №5021/712/12 (суддя Зайцева І.В.) клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90 % задоволено частково, зменшено розмір пені та штрафу на 60%, позов задовольнити частково, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 241486,40 грн. заборгованості (в т.ч. 32310,70 грн. інфляції, 38736,27 грн. 3 % річних, 80242,17 грн. пені, 90197,26 грн. 7 % штрафу) відповідно до договору № 14/2246/11 від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу, укладеного між сторонами даного спору, а також 9942,91 грн. судового збору, в стягненні 120363,27 грн. пені та 135295,88 грн. 7 % - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 року (головуючий суддя Кравець Т.В., Крестьянінов О.О., Шутенко І.А.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2012р. у справі №5021/712/12 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. у справі №5021/712/12 в частині відмови у стягненні пені та штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в сумі 120 363,27 грн. пені та 135295,88 грн. -7% штрафу.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. у справі №5021/712/12 в частині стягнення з відповідача пені та штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у сумі 60 181,63 грн. пені та 67647,95 грн. 7% штрафу, посилаючись на порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 509, 551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" було укладено договір № 14/2246/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати відповідачеві у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для власних потреб, а відповідач будучи кінцевим споживачем зобов'язувався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах передбачених таким договором.

Згідно п. 2.1. договору, укладеного між сторонами даного спору, та згідно з актом приймання-передачі від 31.10.2011р. позивач поставив відповідачеві, а відповідач прийняв природний газ на суму 9342330,60 грн.

Відповідно до п. 6.1. даного договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується відповідачем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач сплатив вказану суму основної заборгованості, але допустив прострочення платежів у кількості від 1 до 77 днів за листопад 2011р. -квітень 2011р., в т.ч. більше ніж на 30 днів у грудні 2011р. в сумі 3221330,60 грн.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, зокрема, за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків щодо оплати за поставлений природний газ, покладених на нього договором № 14/2246/11 від 30.09.2011р., у зв'язку з чим відповідно до поданого ним розрахунку відповідачу було нараховано 32310,70 грн. інфляції, 38736,27 грн. 3 % річних, 200605,44 грн. пені, 225493,14 грн. 7 % штрафу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 32310,70 грн. інфляційних збитків та 38736,27 грн. 3% річних, а також часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 60%, з огляду на наступне.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускаються.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2. ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2. договору, укладеного між сторонами даного спору, у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1. такого договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмір подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

В обґрунтування клопотання про зменшення пені та штрафу на 90%, відповідач зазначив, що у зв'язку із значною дебіторською заборгованістю, стягнення таких штрафних санкцій призведе до погіршення теплопостачання споживачів в м. Шостка, оскільки він є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води, згідно рішення виконкому Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006р. На даний час споживачі теплової та електричної енергії мають заборгованість перед відповідачем в сумі 39297457,77 грн. Крім того, як зазначає відповідач, порушення основних зобов'язань за договором не носить систематичний характер, оскільки відповідач частинами, по мірі надходження грошових коштів, розраховувався за спожитий природний газ. Сума штрафних санкцій, яку просить стягнути позивач, є надмірно великою для відповідача, та створює для нього значні збитки.

Відповідно до ч. 1. ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пункт 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судами встановлено, що відповідач є теплопостачальною організацією, відтак його безперебійна діяльність є стратегічно важливою для міста, оскільки у складі споживачів теплової енергії населення складає - 82%, бюджетні організації - 15%, а госпрозрахункові підприємства складають лише - 3%. На даний час споживачі теплової та електричної енергії мають заборгованість перед відповідачем у сумі 39297457,77 грн. Крім того, заборгованість за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, що надана населенню підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинським підприємством "Харківенергоремонт" становить 18000259 грн. Таким чином, однією з причин несвоєчасного розрахунку -невідшкодування різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення. Крім того, нараховані санкції є значними в порівнянні із завданими позивачу збитками.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, період прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

З урахуванням викладеного вище, господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені та штрафу на 60 %.

Решта доводів скаржників, викладені у касаційних скаргах зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення господарськими судами норм процесуального права та матеріального права скаржниками суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені попередніми судовими інстанціями на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. у справі № 5021/712/12 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.