Постанова № 27201865, 26.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2012 року 09:30 № 2а-9842/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовом в інтересах держави в особіЗаступника прокурора Голосіївського району м. Києва Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби доДочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №2» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»про стягнення заборгованості у розмірі 213644,62 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»(далі по тексту -відповідач, ДП «Спеціалізоване управління №2»), в якому просив стягнути податкову заборгованість перед бюджетом із земельного податку у розмірі 213644,62 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов'язано позивача подати додаткові докази у справі, а відповідача -заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 серпня 2012 року справу призначено до судового розгляду на 6 вересня 2012 року.

Судове засідання, призначене на 6 вересня 2012 року, судом відкладалось на 20 вересня 2012 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Судове засідання, призначене на 20 вересня 2012 року, судом відкладалось на 3 жовтня 2012 року за клопотання представника позивача.

Судове засідання, призначене на 3 жовтня 2012 року, не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Савченко А.І. на лікарняному.

У судовому засіданні 17 жовтня 2012 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17 жовтня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Спеціалізоване управління №2»зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 7 жовтня 1997 року та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідно до даних, зазначених відповідачем у 2011 та 2012 роках у податкових деклараціях з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) та у зв'язку з винесенням податкового повідомлення -рішення від 25.08.2009р. №001484530/0 на суму 198397,65 грн. і нарахуванням контролюючим органом пені у сумі 9386,07 грн., станом на 05.07.2012р. сума податкового зобов'язання по сплаті земельного податку становить 213644,62 грн.

Так, відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) №2102 (уточнюючий документ №82282, яким зменшено плату самостійно узгодженої податкової декларації №2102) за 2011 рік, згідно яких сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті щомісяця становить 31037,60 грн., а відповідно податкового розрахунку земельного податку -податкової декларації № 9001709488 за 2012 рік сума нарахованого земельного податку становить 38555,34 грн.

Окрім того, відповідно до податкового повідомлення -рішення від 25.08.2009р. №001484530, прийнятого за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку за квітень -червень 2009 року, відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 198397,65 грн., що включає в себе суму основного платежу у розмірі 188950,14 грн. та штрафних санкцій -9447,51 грн.

Проте, у строки визначені діючим на момент подання податкових декларацій законодавством, суми податку до бюджету перераховані не було, так само як і сума податкового зобов'язання, визначена податковим повідомленням -рішенням, що і спричинило звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації, якими відповідачем було підтверджено розмір податкових зобов'язань зі сплати земельного податку, подані платником податків до податкових органів у 2011 та 2012 році.

Основин нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства на час виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України, який набрав законної сили з 01.01.2011р.

Стаття 36 Податкового кодексу України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суми плати за землю.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Правове регулювання плати за землю на момент виникнення спірних правовідносин здійснюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

Так, статтею 285 Податкового кодексу України закріплено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України закріплено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Проте, відповідач покладені на нього обов'язки по сплаті податкового зобов'язання щодо плати за землю не виконав, що зумовило виникнення податкової заборгованості з названого податку.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України).

На підтвердження дотримання наведених положень податкового законодавства, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надано копію податкової вимоги від 09.12.2010р. №1/11907 на загальну суму 62459,06 грн., отриману ДП «Спеціалізоване управління №2»21.03.2011р.

Перевіряючи обґрунтованість визначеної позивачем суми заборгованості по платі за землю, зокрема, визначеній податковим повідомленням -рішенням від 25.08.2009р. №001484530/0, суд зважає на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ в Голосіївському районі м. Києва проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку поданої за квітень-червень 2009 року ДП «Спеціалізоване управління №2»ВАТ «Будмеханізація», за результатами якої складно акт від 30.07.2009р. № 739/15-30/04012939.

Вказаним актом встановлено, що розмір податкового зобов'язання з земельного податку, зазначеного платником у податковій декларації, є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні декларації платником податку порушено пункт 17.2. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 188950,14грн.

У зв'язку з виявленням названого порушення податковим органом 25.08.2009р. винесено повідомлення-рішення № 0014841530/0, яким за порушення підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 названого Закону та абзацу 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2536-XII суб'єкту господарювання визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 198397,65 грн., що включає в себе суму основного платежу у розмірі 188950,14 грн. та суму штрафних санкцій - 9447,51 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення -рішення.

За наслідками судового розгляду, постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2009р. позов задоволено. Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р. постанову Оружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2009р. скасовано та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У зв'язку з тим, що відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, станом на момент подання адміністративного позову податкове повідомлення -рішення визнано судом апеляційної інстанції правомірним, а отже є узгодженим.

Проте, під час розгляду справи відповідачем надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.08.2012р. у справі №2-а-13266/09/2670, постановлену за наслідками розгляду касаційної скарги ДП «Спеціалізоване управління №2»ВАТ «Будмеханізація»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р., якою касаційну скаргу -задоволено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р. скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2009р. залишено в силі.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи сума грошового зобов'язання по податку за землю, визначена податковим повідомленням -рішенням від 25.08.2009р. № 0014841530/0 у розмірі 198397,65 грн. стягненню не підлягає.

У той же час, протягом розгляду справи судом, відповідач не заперечував проти існування заборгованості по сплаті сум, визначених у деклараціях з плати за землю та пені, нарахованої відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, всього у сумі 19191,36 грн., яка зазначена у заяві про уточнення позовних вимог від 18.10.2012р.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.137. названої статті, під органом стягнення слід розуміти державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5. статті 41 Податкового кодексу України закріплює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.18 пункту 2.1. статті 20 Податкового кодексу України.

При цьому пунктами 95.2. та . 95.3. статті Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

З частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління №2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 4, код ЄДРПОУ 04012939) податкову заборгованість із земельного податку у розмірі 19191 (дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одна) грн. 36 коп. на р/р 33215811700002, код платежу 113050100, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019)

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко