Постанова № 27198293, 24.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

24 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4266/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Попадюка О.В., Сажнєва О.Ю.

відповідача: не з`явився

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Літинського районного центру зайнятості

до: ОСОБА_5

про: стягнення суми матеріального забезпечення

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Літинського районного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення суми матеріального забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що громадянин ОСОБА_5 на момент реєстрації в службі зайнятості приховав факт належності до зайнятого населення і безпідставно отримував допомогу по безробіттю. Відповідач не погодився повернути незаконно отримані кошти, а тому позивач звернувся до суду за примусовим стягненням даних коштів.

В ході судового засідання представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав, в викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.12.2008 року ОСОБА_5 був зареєстрований у Літинському районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу. У заяві відповідач зазначив, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та не отримує пенсію.

На обліку в Літинському РЦЗ ОСОБА_5 перебував як безробітний з 11.12.2008 року по 16.06.2009 року та проходив професійне навчання відповідно до договору № 021108122300283 від 23.12.2008 року та отримав виплати за цей період в сумі 2747, 08 грн. Вартість навчання ОСОБА_5 у Вінницькому обласному навчально-курсовому комбінаті аграрної освіти за період з 24.12.2008 року по 10.06.2009 року, становить 3052, 99 грн., витрачених Вінницьким обласним центром зайнятості .

22.12.2009 року ОСОБА_5 був повторно зареєстрований у Літинському районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу. 29.12.2009 року у своїй заяві він знову зазначає, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та не отримує пенсію. На обліку в Літинському РЦЗ відповідач перебував як безробітний з 29.12.2009 року по 01.04.2010 року та отримав виплати за цей період в сумі 1500, 00 грн.

30.11.2011 року ОСОБА_5 втретє зареєстрований в Літинському районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу. 07.12.2011 року відповідач у своїй заяві знову зазначив, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та не отримує пенсію. На обліку в Літинському РЦЗ ОСОБА_5 перебував як безробітний з 07.12.2011 року по 30.03.2012 року та отримав виплати за цей період в сумі 4821, 03 грн.

29.03.2012 року, єдиною інформаційною аналітичною системою виявлено, що ОСОБА_5 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, в зв'язку з цим було направлено запит до державного реєстратора щодо підтвердження реєстрації та припинення підприємницької діяльності на дану особу.

При проведенні звірки з даними державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Літинської районної державної адміністрації на запит Літинського районного центру зайнятості, з'ясувалось, що громадянин ОСОБА_5 з 15.09.2003 року зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа підприємець.

Відповідно до п. 6.14 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 1533-III року № 307 та на основі акту № 5 від 30.03.2012 року, директором центру зайнятості були прийняті накази № 17 від 30.03.2012 року та № 26 від 19.04.2012 року щодо повернення коштів.

ОСОБА_5 було запропоновано повернути отримані кошти в сумі 12121,10 грн. в добровільному порядку протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня отримання повідомлення. Проте ОСОБА_5 в добровільному порядку кошти не повернув.

Як вбачається з довідки Літинського районного центру зайнятості від 18.10.2012 р. № 01-18/1130, за ОСОБА_5 рахується заборгованість в сумі 12121,10 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Стаття 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначає перелік осіб, які належать до зайнятого населення. Зокрема, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб; б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій. Законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Згідно з ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Стаття 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" обов'язковою умовою для виплати допомоги по безробіттю визначає набуття у встановленому порядку статусу безробітного.

Судом встановлено, що відповідач на момент взяття на облік у Літинському РЦЗ та станом на 29.03.2012 р. був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому належав до категорії зайнятого населення і не мав права отримувати статус безробітного і, як наслідок, допомогу по безробіттю.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

смерті фізичної особи - підприємця;

постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

У частині 3 цієї статті зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 "Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним" (далі Порядок), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за №232/16248, визначений механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно із пункту 5 Порядку, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Пунктом 6 Порядку, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 6.14 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 1533-III року № 307, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем повністю переконують в обґрунтованості позовних вимог.

В силу ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку позивач діяв у межах власних повноважень та на виконання його функцій, визначених законодавством.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Мотивація та докази, надані відповідачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача. За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Літинського районного центру зайнятості до ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Літинського районного центру зайнятості (вул. Леніна, 9, смт. Літин, Вінницька обл., код 20088155, р/р 37171001000829, МФО 802015, ГУДКС України у Літинському районі Вінницької області) кошти в сумі 9068,11 грн. (дев'ять тисяч шістдесят вісім грн. 11 коп.) та на користь Вінницького обласного центру зайнятості (вул. Червоноармійська, 3а, м. Вінниця, 21009, код 20088155, МФО 802015, р/р 3717305900301 ГУДДКС України у Вінницькій області) кошти в сумі 3052,99 грн. (три тисячі п'ятдесят дві грн. 99 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович