Рішення № 27198114, 31.10.2012, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/6639/12

пр. № 2/2608/4111/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(далі -ПАТ «ВіЕйБі Банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»про визнання незаконним збільшення відсоткової ставки та визнання недійсним додаткового договору,

В С Т А Н О В И В:

02.04.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк»заборгованості за кредитним договором № 55/20 від 25.06.2007 року в розмірі 190 411,32 грн., що складається з: загальної заборгованості за кредитом -132 673, 15 грн., відсотків за користування кредитом -49 815, 97 грн., неустойки -7 922, 20 грн., а також просив стягнути судовий збір в розмірі 1 904, 11 грн. Посилається на те, що між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_2 25.06.2007 року було укладено кредитний договір. Відповідно до умов договору позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 16 800,00 дол. США, терміном по 25.06.2013 року, з 13% річних. ОСОБА_2 порушив свої зобов'язання за кредитним договором та не забезпечив своєчасного погашення кредиту, внаслідок чого утворився борг. В забезпечення виконання забов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 25.06.2007 року. 22.03.2012 року позивач, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору та виникнення заборгованості, звернувся до ОСОБА_3, як поручителя, з вимогою про виконання зобов'язання, що забезпечене порукою, проте ОСОБА_3 не виконала своїх зобов'язань перед Банком. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 182 311,32 грн., що складається з: 132 673, 15 грн. -заборгованість за кредитом, 41 715, 97 грн. -відсотки за користування кредитом, 7 922, 20 грн. -неустойка та судовий збір в розмірі 1 904, 11 грн.

21.06.2012 року представник ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати незаконним з 20.10.2009 року збільшення ПАТ «ВіЕйБі Банк»процентної ставки за користуванням кредитом за кредитним договором № 55/20 від 25.06.2007 року та визнати недійсним з 20.10.2009 року Додатковий договір № 1 від 20.10.2009 року.

Представник ПАТ «ВіЕйБі Банк»підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Подала заяву про розгляд справи 31.10.2012 року за відсутності позивача.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, заперечував проти задоволення позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк», посилаючись на їх необґрунтованість. Стверджував, що кошти у сумі 132 673, 15 грн. ОСОБА_2 не отримував, а тому ПАТ «ВіЕйБі Банк»безпідставно просить їх стягнути. Також представник ОСОБА_2 -ОСОБА_4, просив задовольнити зустрічну позовну заяву та визнати недійсним з 20.10.2009 року Додатковий договір № 1 від 20.10.2009 року, оскільки вважає, що вказаним договором порушені положення ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок чого незаконно збільшено відсоткову ставку по кредитному договору. В судовому засіданні 31.10.2012 року представник ОСОБА_2 -ОСОБА_5 зробила усну заяву про визнання позову частково, а саме: в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 132 673, 15 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 41 715, 97 грн. позов визнала та просила суд задовольнити вказані вимоги. В частині стягнення неустойки у розмірі 7 922, 20 грн. просила відмовити з тих підстав, що неустойка нарахована згідно умов договору та не відповідає положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позов ПАТ «ВіЕйБі Банк»та відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2

Суд встановив, що 25.06.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», який перейменовано у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №55/20 (а. с. 7-12), відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 16 800 дол. США, терміном до 25.06.2013 року, з 13% річних. На забезпечення кредитного договору між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_3 укладено договір поруки від 25.06.2007 року (а. с. 27). Підтвердженням отримання коштів у сумі 16 800 дол. США є меморіальний ордер № 586363 від 25.06.2007 року (а. с. 113).

У зв'язку із порушенням умов кредитного договору, в 2009 році ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»зверталося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Але у зв'язку з укладенням договору про реструктуризацію боргу, за клопотанням банку позов було залишено без розгляду (а. с. 108).

20.10.2009 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №55/20 від 25.06.2007 року. Даним договором здійснено реструктуризацію боргу та викладено у новій редакції Кредитний договір №55/20 від 25.06.2007 року, а саме: Банк надав Позичальнику кредит у формі кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості в сумі еквівалентній 219 464, 11 грн. Кредит надавався частинами, за текстом договору «траншами», у доларах США та в гривні.

Відповідно до п. 1.1.3 договору загальний ліміт заборгованості складається з максимального ліміту заборгованості в доларах - 10 482,00 дол. США, та з максимального ліміту заборгованості в гривнях, що становить 132 673,15 гривень. За користування кредитними коштами встановлена плата у вигляді 21 процентів річних (п. 1.4 договору). Згідно Додатку 1 до вказаного договору (а. с. 23 -26) за користування траншами в доларах США встановлена річна ставка 13 %, а за користування траншами в гривні -21 % річних.

Кредитні кошти надавалися строком до 25.06.2018 року включно, якщо тільки інший строк користування не буде встановлено домовленостями сторін чи умовами договору.

На виконання умов додаткового договору (фактично договору про реструктуризацію боргу) ОСОБА_2 надані кошти в сумі 132 673,15 грн. та, як встановлено в судовому засіданні, списано заборгованість, яка у нього існувала за первісним договором у доларах. Дана обставина підтверджується додатком № 1 до Кредитного договору №55/20 від 25.06.2007 року в редакції Додаткового договору №1 від 20.10.2009 року (а. с. 23 -26).

Підтвердженням того, що кошти в сумі 132 673,15 грн. були отримані ОСОБА_2 -є меморіальний ордер № 1275921 від 20.10.2009 року (а. с. 129).

Наведене спростовує твердження представника ОСОБА_2 про неотримання останнім кредитних коштів.

20.10.2009 року на забезпечення кредитного договору в редакції Додаткового договору №1 між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Додатковий договір №1 до Договору поруки від 25.06.2007 року (а. с. 28), відповідно до умов якого, ОСОБА_3 солідарно відповідає перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.5.2 Додаткового договору №1 повернення Кредиту передбачалось шляхом списання коштів з транзитного рахунку відповідача.

Відповідач зобов'язувався щомісячно поповнювати транзитний рахунок, шляхом внесення готівкових коштів в валютах траншів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини Кредиту, процентів та інших плат, встановлених в Графіку. Вказане зобов'язання встановлене пунктом 2.5.1. Додаткового договору №1 до Кредитного договору та Графіком погашення заборгованості по кредиту, що наведений в додатку № 1.

Відповідач порушив зобов'язання щомісячного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування Кредитом, як це передбачено п. 2.5.1. Кредитного договору. ОСОБА_2 здійснював часткову оплату по кредиту, починаючи з 20.11.2009 року по 20.06.2012 року, та сплатив лише 26 300,00 грн., які позивач зарахував на погашення процентів відповідно до черговості погашення зобов'язань, встановленої п. 2.5.5 Додаткового договору №1.

Заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк»станом на 11.09.2012 року становить 182 311,32 гривні та включає: заборгованість за кредитом -132 673,15 грн., заборгованість за процентами -41 715,97 грн., плата за пропуск платежів -7 922,00 грн. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 114) та не було спростовано представниками відповідачів.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 2.7.1, 3.2.4 договору встановлене право позивача вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому (повернення кредиту, сплату відсотків та інших платежів за договором) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В порушення наведених норм законодавства та положень кредитного договору, ОСОБА_2 не погашав кредит згідно затвердженого графіку. За таких обставин з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у сумі 132 673,15 грн. та заборгованість за процентами -41 715,97 грн.

Суд звертає увагу також на те, що позовні вимоги у зазначеній частині (заборгованість за кредитом у сумі 132 673,15 грн. та заборгованість за процентами -41 715,97 грн.) представник ОСОБА_2 визнала в судовому засіданні 31.10.2012 року, право на визнання позову повністю або частково передбачене довіреністю.

Частинами 1, 2, 4 статті 174 ЦПК України встановлено: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»з'ясовуючи після доповіді про обставини справи, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, то на яких конкретно умовах (стаття 173 ЦПК). У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Часткове визнання позову в даній справі є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Позов частково визнано представником відповідача, який не обмежений у повноваженнях на вчинення даної процесуальної дії. Враховуючи наведене, наявні всі підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в зазначеній частині.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 7 922, 20 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 ЦК України).

У 4 розділі Кредитного договору сторони домовилися про наслідки невиконання чи неналежного виконання умов договору. Враховуючи наведені положення ЦК України та умови Кредитного договору підлягає задоволенню вимога про стягнення неустойки у розмірі 7 922, 20 грн.

Посилання представника відповідача на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»є безпідставним, оскільки відповідно до преамбули, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Вказаний закон визначив суб'єктів правовідносин, на яких поширюється його дія, а саме: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Отже, на відповідачів він не поширюється дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому виниклі між сторонами правовідносини зазначеним законом не регулюються.

Обґрунтованими є вимоги щодо солідарного стягнення коштів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань кредитним договором в редакції Додаткового договору №1 між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Додатковий договір №1 від 20.10.2009 року до Договору поруки від 25.06.2007 року. В силу п. 1 Додаткового договору №1 до Договору поруки від 25.06.2007 року ОСОБА_3 поручилась перед банком за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_2 у їх повному обсязі як солідарний боржник.

22.03.2012 року позивач, у зв'язку з виникненням заборгованості у ОСОБА_2, звернувся до відповідачів, з вимогою про виконання зобов'язань за договором, проте, зобов'язання добровільно не виконане.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу наведених умов договору та ст. 554 ЦК України ОСОБА_3 несе відповідальність перед ПАТ «ВіЕйБі Банк»за невиконання умов Кредитного договору №55/20 від 25.06.2007 року в редакції Додаткового договору №1 від 20.10.2009 року, у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2

Суд вважає зустрічну позовну заяву безпідставною та необґрунтованою. Представник ОСОБА_2 просить визнати недійсним з 20.10.2009 року Додатковий договір № 1 від 20.10.2009 року, оскільки вважає, що вказаним договором порушені положення ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок незаконного збільшення відсоткової ставки по кредитному договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають справи у порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між сторонами.

Представник ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в частині заборгованості за кредитом у розмірі 132 673, 15 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 41 715, 97 грн. Тобто, в цій частині відсутній матеріально-правовий спір між сторонами, що свідчить про безпідставність зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Уклавши Додатковий договір № 1 від 20.10.2009 року ПАТ «ВіЕйБі Банк»та ОСОБА_2 домовилися про зміну цивільних прав та обов'язків, які встановлювалися кредитним договором №55/20 від 25.06.2007 року. Відсутні докази того, що були порушені вимоги закону при укладенні Додаткового договору № 1.

Представник ОСОБА_2 посилається на незаконне збільшення відсоткової ставки по кредитному договору, проте, такі твердження не відповідають матеріалам справи та не підтверджуються жодними доказами.

25.06.2007 року сторони уклали кредитний договір за яким надавався кредит в розмірі 16 800 доларів США, терміном до 25.06.2013 року, з 13% річних. 20.10.2009 року сторони договору змінили вказані умови договору і кредит надавався вже траншами в доларах США та гривні. При цьому суд встановив, що згідно Додатку 1 до вказаного договору за користування траншами в доларах США встановлена річна ставка 13 %, а за користування траншами в гривні -21 % річних. Тобто, відсоткова ставка за користування доларами США не змінилася, а щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами в гривні, то по даній умові договору сторони досягли домовленості саме 20.10.2009 року і вона не збільшує відсоткової ставки по кредитному договору в частині коштів у доларах США, тобто, стосовно валюти кредиту, що надавався за договором від 25.06.2007 року.

Наведене спростовує твердження про незаконне збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 182 311,32 грн. (132 673, 15 грн. -заборгованість за кредитом, 41 715, 97 грн. -відсотки за користування кредитом, 7 922, 20 грн. -неустойка), оскільки вони знайшли підтвердження в ході судового розгляду і є належним чином доведеними, а в задоволенні зустрічної позовної заяви -відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по справі в розмірі 1 823,11 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 551, 554, 611, 624, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст. ст. 174, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, ІН: НОМЕР_2) на користь Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842, к/р № 32003176201 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024) заборгованість за кредитним договором в сумі 182 311,32 грн. та судові витрати в розмірі 1 823,11 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.11.2012 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ