Рішення № 27183122, 01.11.2012, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-5186/11

Провадження № 2/1519/1159/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІменемУкраїни

30 жовтня 2012 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Гуревського В.К.

за секретаря - Дімітрової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідачів грошових коштів за договором позики в сумі основного боргу 300000,0 грн., моральну шкоду в сумі 10000,0 грн., судові витрати, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини. 14 серпня 2008 року позивач ОСОБА_1 позичив відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 300000,0 гривень. Сторони при цьому домовились, що позичальники прийняли на себе зобов'язання повернути одержану позику готівкою шляхом передачі позикодавцю грошової суми позики у розмірі 300000,0 гривень до 01 січня 2009 року. Факт передачі грошових коштів у сумі 300000,0 гривень відповідачам та їх обов'язок повернути їх підтверджується розпискою від 14 серпня 2008 року. Однак у порушення прийнятих на себе зобов'язань до 01 січня 2009 року відповідачі не повернули суми позики. На вимогу позивача про повернення позики відповідачі відповідали йому відмовою, мотивуючи це тимчасовою відсутністю грошей та не можливістю повернути суму позики. У звязку з відмовою відповідачів повернути суму боргу позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 та відповідачам дав у борг грошові кошти, які є спільною власністю подружжя. У зв'язку з неповерненням відповідачами до теперішнього часу грошових коштів, а ціни на предмети харчування , та на все інше значно підвищилися , в нього з дружиною з цього приводу виникали сварки та погіршились стосунки у родині, а також часті поїздки позивача у смт. Комінтернівське у м. Одесі до місця проживання відповідачів з приводу повернення боргу додатково приводили як до матеріальної так і моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 10000,0 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 надала до суду заяву про слухання справи за її відсутністю, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання зявився, позов не визнав, просив відмовити у повному обсязі, зазначивши, що вказана сума боргу не була йому передана у розмірі 300000,0 гривень одноразово, оскільки вони з відповідачем ОСОБА_3 мали спільний бізнес і гроші він у ОСОБА_1 позичав в перебігу певної кількості часу і частками. Також і частково повертав, про що в їхньому фінансовому журналі мають місце відмітки з підписом ОСОБА_5 З настанням фінансової кризи ОСОБА_5 перерахував суму боргу, що залишився, з врахуванням інфляції долара США, у зв'язку з чим, вона значно збільшилася, і зажадав у нього розписку, на що він погодився. ОСОБА_1 при цьому був невдоволений, у зв'язку з тим, що він не має фінансової можливості сплатити йому в повному об'ємі борг, що залишився, і, знаючи про наявність у нього спадкового майна, що залишилося після смерті матері в 2006 році, запропонував йому переоформити на нього домоволодіння і земельну ділянку в рахунок повного погашення боргу, що залишився. Спочатку, ОСОБА_6 згоди не давав, оскільки у нього були відсутні всі необхідні документи на спадок, планував продати і розрахуватися, оскільки у нього є ще сестра, яка також була спадкоємицею після матері, проте відповідач наполягав і вимагав, в твердження, що він пропустив по розписці термін повернення боргу, і при цьому завіряв, що особисто, дуже швидко, допоможе йому оформити всі спадкові документи на домоволодіння і на земельну ділянку окрім цього, організує всі підготовчі заходи щодо проведення операції, підготує документи і домовиться з нотаріусом про майбутню операцію. ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 всі документи по спадковому майну, він у свою чергу все швидко оформив, і організував операцію. 13.12.2010 роки відповідач підписав у нотаріуса документи купівлі-продажу на житловий будинок з господарськими спорудами № 28 по вулиці Першого Травня в селі Петрівка Комінтернівського району Одеської області і на земельну ділянку площею 0,2500 га. ОСОБА_1 у свою чергу завірив відповідача, що жодних фінансових вимог більш мати до нього не буде і також порвав у нього на очах розписку. Проте, через час, відповідач отримав повістку до суду з вимогами повернути борг повторно. Операція по відчуженню будинку і земельної ділянки була оформлена на користь сім'ї позивача лише тому, що у нього не було грошей розрахуватися з боргами, при цьому відповідач ще пообіцяв сестрі з часом розрахуватися з нею за її частину спадкового майна, і була направлена лише на те, щоб повністю розрахуватися з боргами і не псувати відношення з позивачем. Крім того, твердження позивача суперечливі, оскільки, якби він дійсно продав його сім'ї будинок і земельну ділянку, то відповідно гроші б

йому вони не віддали за нього, оскільки відповідач їм був винен по розписці, і операція відбувалася на момент і в терміни, що він був винен позивачеві гроші.

Згодом відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними, визнання права власності та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2011 року у прийнятті зустрічного позовну ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними, визнання права власності та стягнення моральної шкоди відмовлено, у звязку із тим, що зустрічна позовна заява не може бути прийнята до спільного провадження з первісним позовом, оскільки предметом спору за первісним позовом є стягнення коштів, а предметом спору в зустрічній позовній заяві є вимога про визнання недійсним правочину та визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_2 у наступні судові засідання не зявився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив.

Від представника відповідача поступило клопотання про відкладення справи на 12.09.2011 року у звязку з занятістю в іншому процесі. Клопотання задоволено.

Від відповідача поступило клопотання про відкладення справи на 25.09.2012 року у звязку з хворобою адвоката. Клопотання задоволено.

Від представника відповідача поступило клопотання про відкладення справи на 30.10.2012 року у звязку з занятістю в іншому процесі. У задоволені клопотання відмовлено.

Суд у звязку з неявкою відповідача та його представника в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача та його представника, які не зявилися, у порядку заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторони, представлених письмових доказів.

Судом встановлено, що 14 серпня 2008 року позивач ОСОБА_1 позичив відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 300000,0 гривень. Сторони при цьому домовились, що позичальники прийняли на себе зобов'язання повернути одержану позику готівкою шляхом передачі позикодавцю грошової суми позики у розмірі 300000,0 гривень до 01 січня 2009 року. Факт передачі грошових коштів у сумі 300000,0 гривень відповідачам та їх обов'язок повернути їх підтверджується розпискою від 14 серпня 2008 року. Однак у порушення прийнятих на себе зобов'язань до 01 січня 2009 року відповідачі не повернули суми позики.

На вимогу позивача про повернення позики відповідачі відповідають йому відмовою, мотивуючи це тимчасовою відсутністю грошей та не можливістю повернути суму позики.

Таким чином відповідачі суму боргу не повернули, що підтверджується фактом предявлення суду позивачем оригіналу розписки від 14 серпня 2008 року без відмітки про повернення суми боргу.

За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документ у кредитора без відповідної помітки про виконання зобовязання свідчить про невиконання останнього.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Твердження відповідача ОСОБА_2, щодо укладання договору купівлі-продажу на житловий будинок з господарськими спорудами № 28 по вулиці Першого Травня в селі Петрівка Комінтернівського району Одеської області і на земельну ділянку площею 0,2500 га. ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу по розписці, не знайшли свого підтвердження.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтвердили факт позики відповідачами у позивача грошей у сумі 300000,0 гривень 14 серпня 2008 року, та на теперішній час відповідачі не повернули суми позики.

Судом також враховується визнання позову співвідповідачем ОСОБА_3.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.п. 3, 9) № 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди суд також враховує вимоги ст. 23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, тому суд вважає, що завдана моральна шкода підлягає частковому задоволенню в розмірі 5000,0 грн., і ця моральна шкода згідно зі ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із невиконанням зобовязань, а також тривалістю розгляду цієї справи. Крім того, судом враховано, що неповернення коштів, яке призвело до погіршення фінансового стану позивача, також порушило звичайні життєві стосунки позивача з родиною, зокрема через відмову вирішити питання про відшкодування шкоди з відповідачами позасудовою процедурою, позивач змушені був звернутися до суду з відповідним позовом.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати позов частково обґрунтованим та стягнути в рівних частках з відповідачів на користь позивача грошові кошти за договорами позики в сумі основного боргу 300000,0 грн., на відшкодування моральної шкоди 5000,0 грн., судові витрати в сумі 1820,0 грн., що разом складає 306820,0 грн.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст. ст. 16, 23, 524, 526, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1; ОСОБА_3, зареєстрована з адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 300000,0 грн., на відшкодування моральної шкоди 5000,0 грн., судові витрати в сумі 1820,0 грн., що разом складає 306820,0 грн. (триста шість тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.).

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: Гуревський В.К.