Рішення № 27181565, 31.10.2012, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/10074/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року Євпаторійській міський суд АР Крим

у складі: головуючого судді Куликовської О.М.

при секретарі Любіш О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Євпаторії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та кредит «в особі філії «Кримське регіональне управління» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство « Банк « Фінанси та кредит «в особі філії «Кримське регіональне управління» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 травня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2203-Е/08/ФП-18, згідно якого банк надав йому кредит у сумі 10 000, 00 гривень . Згідно п. 4.1. кредитного договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 0,0001% (Нуль цілих одна десятитисячна) процентів річних. Згідно п. 4.3. Позичальник сплачує проценти за користування кредитом щомісячно з «01»по «10 число»кожного місяця. У складі щомісячного ануїтетного платежу. Згідно графіку зменшення розміру заборгованості. Але, згідно п. 4. 9 кредитного договору, у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36 (тридцяти шість) процентів річних та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою, починаючи з одинадцятого числа місяця, в якому позичальник на сплатив або несвоєчасно сплатив або сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищевказаний платіж. У відповідності до п. 4.7. кредитного договору, позичальник щомісяця, в строк з 1 по 10 число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 200 гривень . Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором виконував не належно, неодноразово допускав прострочення по внесенню щомісячних платежів та сплаті відсотків. У відповідності до пункту 6.1. кредитного договору, за прострочення повернення кредиту та/або сплаті процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% річних від простроченої суми за кожен день прострочки. У забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № І від 05 травня 2008 року. Згідно п. 1.1. договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався перед банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 2203-Е/08/ФП-18 від 05.05.2008 р. Згідно пункту 2.1. договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, відповідачі відповідають перед банком як солідарні боржники. У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк у 2009 році звертався з позовною заявою про стягнення заборгованості до Центрального районного суду м. Сімферополя. 16 вересня 2009 року Центральним районним судом м. Сімферополя винесено рішення, згідно якого, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була стягнута на користь банку заборгованість станом на 17.06.2009 р. у сумі 10 316, 81 гривен. На час подання позову зобов'язання сплатити суму кредиту та щомісячні платежі відповідачем не виконано, а тому зобов'язання не можна вважати таким, що припинило своє існування, не зважаючи на існування судового рішення, оскільки главою 50 ЦК такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено. Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Тому за період з 18 червня 2009 року по 01 жовтня 2012 року за кредитним договором № 2203-Е/08/ФП-18 від 05.05.2008 р. склалася заборгованість на загальну суму 24 577, 60 гривень, яка складається :

- з суми нарахованих та непогашених відсотків у розмірі 1 084, 77 гривні;

- з суми нарахованої та непогашеної комісії у розмірі 1 200,00 гривень;

- з суми нарахованої та непогашеної пені у розмірі 22 292,83 гривні.

Вказані обставини справи змусили їх звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів у солідарному порядку. Також банк просить стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 245,78 гривень.

Представник позивача до судового засідання не зявився, надав суду заву , в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі , просив справу розглянути у відсутність представника позивача .

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили закрити провадження по справі , оскільки вважають, що заборгованість по кредитному договору сплачена повністю ще 25.06.2010 р. на підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Сімферополя по цивільній справі № 2-4299/2009 від 16.08.2009 року Вважають , що на даний час відсутні правові підстави для повторного звернення з аналогічними вимогами. Крім того , вважають , що позивачем при поданні позову до суду порушений термін позовної давнини, передбачений у ч.2 ст. 258 ЦК України, який передбачає звернення за стягненням неустойки (штрафу, пені) в продовж одного року. На їх думку даний строк почав свій перебіг з 16.08. 2009 року, з моменту прийняття рішення Центральним районним судом м. Сімферополя по справі № 2-4299/2009.

Відповідач ОСОБА_2 повністю підтримав доводи відповідача ОСОБА_1 та його представника, інших заперечень суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно зясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, пришов до висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню .

Судом встановлені слідуючи факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203-Е/08/ФП-18, згідно якого , банк надав йому кредит у сумі 10 000, 00 гривень .

Згідно п. 4.1. кредитного договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 0,0001% (Нуль цілих одна десятитисячна) процентів річних. Згідно п. 4.3. позичальник сплачує проценти за користування кредитом щомісячно з «01»по «10 число»кожного місяця. У складі щомісячного ануїтетного платежу. Згідно графіку зменшення розміру заборгованості. Але, згідно п. 4. 9 кредитного договору, у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування Кредитними ресурсами та /або Щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36 (тридцяти шість) процентів річних та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою, починаючи з одинадцятого числа місяця, и якому позичальник не сплатив або несвоєчасно сплатив або сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищевказаний платіж.

У відповідності до п. 4.7. кредитного договору, позичальник щомісяця, в строк з 1 по 10 число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 200 гривень .

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором виконував не належно, неодноразово допускав прострочення по внесенню щомісячних платежів та сплаті відсотків.

У відповідності до пункту 6.1. кредитного договору, за прострочення повернення кредиту та/або сплаті процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% річних від простроченої суми за кожен день про строчки.

Вказані правовідносини, регулюються ст. 1054 ЦК України, згідно якої банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором , між банком( позивачем ) та відповідачем -ОСОБА_2 був укладений договір поруки № І від 05 травня 2008 року.

Згідно п. 1.1. договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався перед банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 2203-Е/08/ФП-18 від 05.05.2008 р.

Згідно пункту 2.1. договору поруки, у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, відповідачі відповідають перед банком як солідарні боржники.

У відповідності до ст.ст. 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну ) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі від усіх боржників разом.

Згідно ст.526,530ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином і у встановлений термін.

Відповідно до ст. 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Отже, право позивача, на своєчасне повернення кредиту та отримання процентів, порушено і підлягає судовому захисту.

У зв'язку з порушенням позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, банк у 2009 році звертався з позовною заявою до Центрального районного суду м. Сімферополя про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором .

16 вересня 2009 року Центральним районним судом м. Сімферополя винесено заочне рішення по справі № 2-4299/2009, згідно якого , з ОСОБА_1 та ОСОБА_2в солідарному порядку була стягнута на користь банку заборгованість станом на 17.06.2009 р. у сумі 10 316, 81 гривен. Відповідно до постанови старшого державного виконавця від 30.06.2010 року про закінчення виконавчого провадження , борг у сумі 10783,55 гривень по справі № 2-4299 був сплачений боржником за платіжним дорученням № 2525 від 25.06.2010 року.

Статтею 599 ЦК України , передбачено , що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином , що також встановлено п. 7.3 кредитного договору.

Судом встановлено , що за період 18.06. 2009 р. по 25.06. 2010р. банком нараховувались відповідні суми заборгованості за кредитним договором , оскільки зобовязання відповідачами не були виконані , а тому зобов'язання не можливо вважати таким, що припинило своє існування. Тому доводи представника відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження по справі не обґрунтовані , оскільки нормами глави 50 ЦК України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін по договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Тому за період з 18 червня 2009 року по 01 жовтня 2012 року за кредитним договором № 2203-Е/08/ФП-18 від 05.05.2008 року позивачем обґрунтовано нараховані суми :

- з суми нарахованих та непогашених відсотків у розмірі 1 084, 77 гривні;

- з суми нарахованої та непогашеної комісії у розмірі 1 200,00 гривень;

- з суми нарахованої та непогашеної пені у розмірі 22 292,83 гривні.

У відповідності до п. 6.1. кредитного договору , за прострочення повернення кредиту та/або сплаті процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% річних від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно ст. ст. 549-551 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею ) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання . Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу частиною 2 статті 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік , яка застосовується , зокрема , до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлено, що заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 1609.2009 року по справі №2-4299/2009 року про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 2203-Е/08/ФП-18 від 05.05.2008 року у розмирі 10 783,55 гривень, було виконане відповідачами 25.06.2010 року, про що свідчить платіжне доручення № 2525 . До червня 2010 року , згідно розрахунків позивача, боржнику ОСОБА_1 здійснювалось нарахування пені , яка станом на 01.10. 2012 р. складає - 22 292,83 гривні . Позивач же звернувся до суду 08.10.2012 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ( а.с 2)

В даному випадку суд прийшов до висновку , що з червня місяця 2010 року починає відраховуватись термін позовної давнини, встановленої ч.2 ст. 258 ЦК України( один рік ) . В звязку з чим , позовні вимоги у частині стягнення з відповідачів у солідарному порядку пені у розмирі 22 292 ,83 гривні не підлягають задоволенню . Про застосування терміну позовної давності по вказаним позовним вимогами наполягав представник відповідача ОСОБА_1

Відповідно до ст.88 ЦПК України , з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , а саме у розмірі 214 гр. 60 коп. ( а.с.1 )

Керуючись ст.ст. 258, 526,530 , 543, 546, 549-552,554 , 610, 612, 615 , 623, 625, 1048,1049,1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 10.11,88-89,208-218ЦПК України, суд

Вирішив :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит «в особі філії «Кримське регіональне управління» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та кредит «(МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії „Кримське регіональне управління" АТ „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 384889, ОКПО 26537861 р/рахунок № 290992621) заборгованість за Кредитним договором № 2203-Е/08/ФП-18 від 05.05.2008 р. за період з 18 червня 2009 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 2 284, 77 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь АТ „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії „Кримське регіональне управління" АТ „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 384889, ОКПО 26537861 р/рахунок № 64997011500980) понесені судові витрати у розмірі 214 гр. 60 коп.,

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.М. Куликовська