Рішення № 271547, 08.11.2006, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 листопада 2006 р. Справа 6/272-06

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Подільський цукор", смт. Вороновиця.

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське", с. Богданівка.

про стягнення штрафу в сумі 711442,78 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Богданівське” с. Богданівка Тульчинського району Вінницької обл.

до Закритого акціонерного товариства „Подільський цукор” смт. Вороновиця Вінницького району Вінницької обл.

про визнання недійсним договору

Головуючий суддя Говор Н.Д.

При секретарі судового засідання Мовчан Г.

Представники

позивача - І. Сковоронський ( дор. від 10.04.2006)

відповідача –М.Сологуб ( дор. від 13.09.2006) (був присутній у судовому засіданні 3.11.2006), В.Коваленко ( дор. від 31.07.06), О.Дяченко - директор

місце проведення –приміщення суду

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 8.11.2006 р.

В С Т А Н О В И В :

Подано позов про стягнення 711 442 грн. 78 коп. штрафу за порушення умов договору від 26.02.2005 р.

Позов мотивований тим, що відповідач порушив свої зобов’язання за договором купівлі - продажу цукрових буряків від 26.02.2005 р. недопоставивши їх позивачу у розмірі, передбаченому договором, а тому у відповідності до Типових умов господарських договорів, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України № 2001 від 13.05.2005 України, повинен сплатити неустойку у розмірі 20% від вартості недопоставлених цукрових буряків.

Позивач у клопотанні від 14.08.2006 р. заявив про зміну підстав позову, та просить стягнути неустойку у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару в зв’язку з поставкою цукрових буряків третім особам, яка передбачена п.6.2 Договору купівлі-продажу від 26.02.2005 р.

Відповідач у відзиві від 5.03.2006 та його представник у судовому засіданні проти позову заперечує з тих підстав, що Типові умови господарських договорів, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України № 2001 від 13.05.2005 України, не існували та не діяли на час укладання договору від 26.02.2005. Вказаний договір не приведений у відповідність з чинними нормативними актами, як цього вимагає п. 5.1. самого Договору. Недопоставка цукрового буряка за даним договором відбулася не через поставку третім особам, хоча виключно ця обставина є підставою відповідальності у вигляді заявленої у позові неустойки. Також заперечує з інших підстав, викладених у відзиві.

Позивач подав клопотання про витребування додаткових документів від ЗАТ „Капустянський цукор” та ВАТ „Котовський цукровий завод”, а саме доказів, які стверджують постачання відповідачем на вказані підприємства цукрового буряку у період з 1.09.2006 р. по 1.12.2005 р.

Клопотання задоволено судом, ухвалою суду від 27.09.2006 р. від ЗАТ „Капустянський цукор” та ВАТ „Котовський цукровий завод” витребувана інформація про те, чи здійснювалось на вказані підприємства Товариством з обмеженою відповідальністю „Богданівське” постачання цукрових буряків у період з 1.09.2005 р. по 1.12.2005 р., і якщо так, вказати об’єм такого постачання та надати копії договорів, первинних бухгалтерських документів про приймання цукрових буряків.

На ухвалу суду ЗАТ „Капустянський цукор” повідомив листом № 392 від 13.10.2006 р. про те, що в 2005 р. договору постачання цукрових буряків із ТОВ „Богданівське” не зареєстровано.

ВАТ „Котовський цукровий завод” станом на день судового розгляду витребуваних судом в порядку ст. 38 ГПК України документів не надав.

Позивач у судовому засіданні 3.11.2006 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи для повторного витребування доказів від ВАТ „Котовський цукровий завод”.

Клопотання відхилене судом з огляду на те, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України господарським судом сторонам створено необхідні умови для встановлення фактичних обставин, зокрема на підставі ст. 38 ГПК України витребувані документи від осіб, які не є учасниками судового процесу.

Разом з тим, враховуючи, що ГПК України не передбачено будь-яких заходів впливу за невиконання вимог суду до осіб, які не є учасниками господарського процесу, суд вважає , що задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи.

Відповідач подав зустрічній позов про визнання договору купівлі –продажу від 26.02.2005 недійсним , який був прийнятий до провадження ухвалою суду від 27.09.2006 р.

Зустрічний позов мотивований тим, що договір купівлі –продажу цукрових буряків на 2005 р. від 26.02.2005 р. не відповідає ст. 7 Закону України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”, не містить типових умов , обов’язкових до застосування , в тексті договору містяться посилання на нормативно-правові документи, що втратили чинність, договір не призведений у відповідність до чинних правових актів, хоча про це прямо зазначено у п. 5.1 договору .

Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву від 27.09.2006 р. та у поясненні від 3.11.2006 р. проти позову заперечує з тих підстав, що відповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись стосовно законодавства, яке діяло на момент укладання спірної угоди. Договір містить всі істотні умови, фактично до правовідносин застосовувались ті нормативно-правові акти, які діяли на момент виконання договору. Акти законодавства не містять прямої вказівки на те, що типові умови обов’язково повинні включатися до змісту господарських договорів даного виду, або відсутність таких умов може бути підставою для визнання договору недійсним чи неукладеним, та з інших підстав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та заслухавши представників сторін , дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом , виходячи з наступного.

Спірні відносини, що є предметом даного судового розгляду, виникли на підставі ст. 611 Цивільного Кодексу України, якою встановлено обов’язок особи , яка порушила зобов’язання , сплатити неустойку.

Матеріалами справи встановлено, що 26 лютого 2005 р. сторони уклали договір купівлі-продажу цукрових буряків на 2005 р. , предметом якого є зобов’язання сторін щодо виробництва, поставки, переробки сировини для виробництва цукру.

За умовами вказаного договору та додаткової угоди до нього відповідач зобов’язався поставити позивачу цукрові буряки у кількості 20000 тон з площі 600 га на загальну суму 4400000 грн.

П. 6.2 Договору сторони встановили, що у випадку поставки цукрових буряків третім особам, при невиконанні зобов’язань перед Замовником, згідно з цим договором Виробник сплачує замовнику 50% вартості цукрових буряків недопоставлених згідно з даним договором.

За твердженням позивача, відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором, поставив лише 3830,846 тонн цукрового буряка на суму 842786,12 грн. Розмір недопоставленого за договором товару склав 16169,154 тон вартістю 3557213,88 грн.

Із змісту договору вбачається, що забезпечення зобов’язання неустойкою, викладене в п. 6.2 Договору, містить умову його застосування лише у випадку поставки цукрових буряків третім особам.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів того, що відповідачем були здійснені поставки цукрового буряка у 2005 р. третім особам.

За таких обставин позовні вимоги про застосування відповідальності на підставі п. 6.2 Договору від 26.02.2005 р. задоволенню не підлягають.

В частині зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу цукрових буряків на 2005 р. від 26.02.2005 р. суд встановив наступне.

Законом України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” визначено, що відносини між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб’єктами бурякоцукрового комплексу здійснюються на основі господарських договорів, які укладаються між ними відповідно до цього Закону. Типові умови господарських договорів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, є обов’язковими до застосування у відносинах між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб’єктами бурякового комплексу всіх форм власності ( ст. 7 Закону).

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання. Зокрема визначено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. ( ч. 2 ст. 179 ГК України ).

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. ( ч.3 ст. 179 ГК України ).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України,

чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови ( ч.4 ст. 179 ГК України ).

Відповідно до ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” Наказом Міністерства аграрної політики України від 13.05.2005 р. № 201 були затверджені Типові умови господарських договорів між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб’єктами бурякоцукрового комплексу незалежно від форми власності щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру квоти „А” (далі –Типові умови ).

Судом встановлено, що п.5.1 оспорюваного договору від 26.02.2005 містить вказівку на необхідність приведення у відповідність умов даного договору з нормативними документами , які будуть прийняті органами державної влади та мати безпосереднє відношення до ринку цукру ( переробка, виробництво, реалізація) шляхом оформлення додатковою угодою.

Однак, після затвердження Типових умов , які містять безпосередні вказівки щодо змісту договорів даного виду, сторони не привели у відповідність до вказаного нормативного акту договір від 26.02.2005.

Зокрема до договору не включені умови про обов’язки виробника та замовника щодо вирощування цукрових буряків, про контроль за визначенням кількості та якості цукрових буряків, про продаж цукру, меляси та жому, про порядок зміни та розірвання договору, крім цього не приведені у відповідність з Типовими умовами умови договору про терміни і порядок продажу та доставки цукрових буряків, взаєморозрахунки за цукрові буряки, відповідальність сторін, порядок розгляду спорів.

За таких обставин договір суперечить ст. 7 Закону України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”, яка містить пряму вказівку щодо обов’язковості укладання договору на основі Типових умов , які є обов’язковими до застосування у відносинах між цукровими заводами, бурякосіючими господарствами та іншими суб’єктами бурякового комплексу всіх форм власності , а тому підлягає визнанню недійсним з підстав ч.3 ст. 215 ЦК України, ст. 179 ГК України , а зустрічний позов задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 49,82, 84,85,115,116 ГПК України ,-

ВИРІШИВ :

В позові Закритого акціонерного товариства „Подільський цукор” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Богданівське” про стягнення 711 442 грн. 78 коп. штрафу відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Богданівське” до Закритого акціонерного товариства „Подільський цукор” про визнання недійсним договору задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу цукрових буряків на 2005 р. від 26 лютого 2005 р. , укладений Закритим акціонерним товариством „Подільський цукор” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Богданівське”.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Подільський цукор” ( смт. Вороновиця, вул. Цукрозаводська,1, код ЄДРПОУ 31576304, п/р 2605000332 в ВФ Відкрите акціонерне товариство „СКБ” Дністер” м. Вінниця, МФО 302430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Богданівське” (с. Богданівка, вул. Котовського,1, Тульчинського району Вінницької обл. , код ЄДРПОУ 32298323, п/р 260090661176230 в ВФ АКБ „УСБ” м. Вінниця, МФО 302010) 85 грн. витрат з держмита, 118 грн. судових витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Говор Н.Д.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84ГПК України 08.11.06