Рішення № 27153760, 23.10.2012, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___

Справа №1519/6183/2012

№ пр.2/1519/6061/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі - Яблонській М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін банк»до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

У квітні 2012р. Публічне акціонерне товариство «Марфін банк»(далі - ПАТ «Марфін банк») звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 18 квітня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Марфін банк»(далі-ВАТ «Марфін банк»), правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00021R10, згідно якого останній було надано кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок за №26206200101840/261760US у вигляді не поновлюваної лінії у сумі 91987,05 доларів США зі платою 11,9% річних на період з 18 квітня 2008р. по 17 квітня 2028р. включно. Позивач зазначав, що 18 квітня 2008р. в забезпечення виконання грошових зобовязань за кредитним договором №00021R10 від 18 квітня 2008р. між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру №70, по вул. Іц. Рабіна, 35 в м. Одесі, яка належить їй на праві власності. Оскільки відповідачка ухиляється від належного виконання своїх зобовязань за договором, то позивач просив суд стягнути з останньої на користь ПАТ «Марфін банк»суму заборгованості за кредитним договором №00021R10 від 18 квітня 2008р. у розмірі 86388,04 доларів США та 38114,70грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру №70, по вул. Іц. Рабіна, 35, в м.Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також витрат, повязаних із зверненням стягнення, шляхом продажу даного майна з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження»та стягнути судовій збір в сумі 3219,00грн.

Представник позивача за довіреністю від 12.11.2010р., ОСОБА_2, в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд розглянути поданий позов в порядку заочного провадження, у звязку з систематичною неявкою відповідача в судові засідання, про що надав відповідну заяву (а.с.79).

Відповідач та її представник в судове засідання не зявилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.74 ЦПК України (а.с.61,71,75,76,77).

Представник відповідача надав до суду заяву про відкладення розгляду справи, у звязку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Доказів про виклик його до суду по розгляду іншої справи суду не надав, тому суд визнає його неявку неповажною.

Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ПАТ «Марфін банк»підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Судом встановлено, що 18.04.2008р. між ВАТ «Марфін банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00021R10, згідно якого останній було надано кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок за №26206200101840/261760US у вигляді не поновлюваної лінії у сумі 91987,05 доларів США зі платою 11,9% річних на період з 18.04.2008р. по 17.04.2028р. (а.с.7-10)

18.04.2008р. в забезпечення виконання грошових зобовязань за кредитним договором №00021R10 від 18.04.2008р. між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачка передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить останній на праві власності (а.с.24-29).

18 травня 2010р. між ВАТ «Марфін банк»та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №00021R10 від 18.04.2008р., згідно якої змінено графік погашення кредиту (а.с.13-18).

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ ««Марфін банк»є правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ «Марфін банк», є юридичною особою, яка керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки (а.с.44-45).

Через невиконання відповідачкою зобовязань за кредитним договором №00021R10 від 18.04.2008р., станом на 28.03.2012р. склалася заборгованість відповідача перед ПАТ «Марфін банк», в розмірі 86388,04 доларів США та 38114,70грн заборгованість по пені та штрафу, з яких:

- заборгованість за кредитом 75747,00 дол. США;

- заборгованість за відсотками 10641,04 дол. США;

- пеня за неповернення основного боргу 13540,39 грн.;

- пеня за несплату відсотків за користування кредитом 19605,93 грн.;

- штраф за невиконання (порушення) зобов'язань за договором 4968,38 грн.;

Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов кредитного договору №00021R10 від 18.04.2008р. (а.с.41).

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, однак відповідач від виконання своїх зобовязань ухиляється.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому ст. 533 ЦК передбачено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001р. № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Встановлено, що в травні 2003р. ВАТ «Марфін банк»отримав банківську ліцензію № 66 та дозвіл №66-2 з додатком №66-2 від 07.12.2007р. на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2,4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.46,47).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»встановлено, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитися у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст. 11 Закону України «Про іпотеку».

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки. Дані вимоги є взаємовиключними, тому в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором має бути відмовлено.

Крім того відповідно до ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується зокрема неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання, відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України.

Пунктами 4.1, 4.2 кредитного договору передбачена відповідальність відповідачки за порушення зобовязання, а саме: пеня в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не менше 20,00 грн. за кожний прострочений платіж за кожним окремим зобовязанням та штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Тобто за одне й те саме порушення зобовязання передбачена подвійна відповідальність одного виду. Фактично відповідачка за одне і те ж порушення двічі притягується до відповідальності, що суперечить ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таких правових позицій дотримується у своїй практичній діяльності Верховний Суд України (ухвала колегії судів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 15.12.2010р.).

З цих підстав суд вважає, що вимоги банку про стягнення суми штрафу за невиконання (порушення) зобов'язань за договором в розмірі 4968,38грн. не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ПАТ «Марфін банк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.04.2008р. є законними та обґрунтованими, тому в даній частині позов підлягає задоволенню.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами договору кредиту, для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Відповідачкою не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутньою у судових засіданнях відповідач також розпорядилася на власний розсуд.

За такими обставинами, суд доходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки та судових витрат, підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовій збір в розмірі 3219,00 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218,224-226 ЦПК України суд

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Марфін банк»до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 квітня 2008 року, а саме: на двохкімнатну квартиру №70 (сімдесят), що знаходиться у м. Одесі по вул. І.Рабіна, 35 (тридцять пять), загальною площею 45,6 кв.м., у тому числі житловою площею 30,1 кв.м. та підсобних приміщень, що належить ОСОБА_1 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2008 року, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Марфін банк», що виникли на підставі кредитного договору №00021R10 від 18 квітня 2008р. у сумі 86388,04 доларів США (вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім) доларів США 04 цента та 33146 (тридцять три тисячі сто сорок шість) гривень 32 копійок.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін банк»по кредитному договору №00021R10 від 18 квітня 2008 року у сумі 86388,04 доларів США (вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім) доларів США 04 цента та 33146 (тридцять три тисячі сто сорок шість) гривень 32 копійок, у тому числі: заборгованість по кредиту 75747,00 доларів США, заборгованість по відсоткам 10641,04 долар США, пеня за неповернення основного боргу 13540,39 гривень, пеня за несплату процентів за користування кредитом 19605,93 гривень, та витрати, повязані із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МЕ 540089,виданий Уманським РВ УМВС України в Черкаській області 29.11.2004р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: 20324, Черкаська область, Уманський район,с. Родниківка, вул. Леніна, 111, фактичне місце проживання: 65072, АДРЕСА_2, м.Одеса, 65072, на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін банк»(68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, кор.рахунок №320031003000 в Управління НБУ в Одеській області, МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) суму судового збору в розмірі 3219,00грн. (три тисячі двісті девятнадцять гривень 00 копійок).

В інший частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Іншими особами, які брали участь у справі, заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:О.М. Сегеда