Рішення № 27151466, 21.08.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/11943/12

Провадження № 2/2601/3481/12

РІШЕННЯ

Іменем України

21.08.2012 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Орловій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Гаражно-будівельний кооператив «Голос»про визнання договору дарування гаражного боксу недійсним, -

встановив:

В травні 2012 року позивач ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 , третя особа -Гаражно-будівельний кооператив «Голос», про визнання договору дарування гаражного боксу від 02 квітня 2010 року недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що між ОСОБА_1, та ОСОБА_2,02 квітня 2010 року був укладений договір дарування гаражного боксу, посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Кулиничем В.М. Відповідно до умов зазначеного договору , ОСОБА_2 прийняла у дар від ОСОБА_1 гаражний бокс за НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1, Гаражно-будівельний кооператив «Голос». Позивач вважає, що даний правочин є недійсним, а саме оспорюваним, оскільки це зачіпає права та інтереси ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд».

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, прохав їх задовольнити та дав пояснення аналогічні доводам викладеним у позові. Пояснив, що відповідач ОСОБА_1 отримала право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 на підставі підроблених основного та додаткового судових рішень Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області..

Відповідачі у судове засідання повторно не з"явилися . Причину своєї неявки суду не вказали . Суд вважає за можливим розглянути справу за відсутністю відповідачів.

Третя особа Гаражно-будівельний кооператив «Голос» до суду не з"явилися , судом про дату судового засідання повідомлені належним чином та у встановлений законом термін . Причина їх неявки суду невідома.

На підставі наявних в справі доказах суд ухвалив провести заочний розгляд справи .

Вислухавши пояснення представника позивача ,дослідивши матеріали справи , суд вважає ,що позовні вимоги підлягають задоволенню ,виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що 09 липня 2009 року Київською міською Радою прийнято рішення № 957/2013 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом на АДРЕСА_1. 24 березня 2010 року між Київською міською Радою та ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»було укладено строком на 5 років Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер -8000000000:79:241:0249) за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,5267га з цільовим призначенням: «для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом»(а.с.9-10). З дати підписання Договору оренди ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»не має можливості користуватись земельною ділянкою, оскільки Договір оренди не зареєстрований в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у зв'язку з тим, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться гаражний бокс за НОМЕР_1, на який відповідач ОСОБА_1отримала право власності на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2009 року та додаткового рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2009 року та зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04 березня 2010 року і записаного в реєстрову книгу №294-87 за реєстровим №53877.91

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не має права користуватись Гаражним боксом НОМЕР_1 ,а ОСОБА_1 не мала права дарувати гаражний бокс з наступних причин.

Відповідно до договору дарування, укладеного 02 квітня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Кулиничем В.М., ОСОБА_2 прийняла у дар від ОСОБА_1 гаражний бокс за НОМЕР_1, загальною площею - 57,20 кв. м., що знаходиться в Гаражно-будівельному кооперативі «Голос»за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Як встановлено в судовому засіданні, вказаний правочин є недійсним, а саме оспорюваним, оскільки відповідач ОСОБА_1 отримала право власності на підставі підроблених судових рішень (а.с.17-25)та навмисно подарувала його своїй родичці , щоб створити перешкоди в користуванні земельною ділянкою ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд».

Недійсність правочину визнається позивачем та третьою особою, а також підтверджується рядом обставин щодо неправомірності укладення Договору дарування гаражного боксу.

Відповідно до п.6. ст.120 ЗК України та п.2. ст. 377 ЦК України зазначення кадастрового номеру земельної ділянки є істотною умовою договору відчуження нерухомого майна.

Відповідно до статті 638 ЦК України, Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до п.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст..224 ЦПК України, за згодою позивача, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 212-215 ,226 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»до ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 , третя особа -Гаражно-будівельний кооператив «Голос»про визнання договору дарування гаражного боксу недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування гаражного боксу від 10 квітня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Кулиничем В.М., зареєстровано в реєстрі за №9-606, загальною площею 57,20 кв.м., що знаходиться в Гаражно-будівельному кооперативі «Голос»за адресою: АДРЕСА_1, укладеного міжОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя :