Ухвала суду № 27145967, 16.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4232/12 16.10.2012 16.10.2012 16.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/2826/12 Суддя по 1 інстанції - Сухаревич З.М.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

16 жовтня 2012 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Самчишиної Н.В., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

за участю:

- представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

- відповідачки ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 серпня 2012 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення,

встановила:

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення.

Вказувала, що вона є власницею вказаної квартири, яку відповідачка утримує та відмовляється її передати за рішенням суду, не впускає до неї, чим чинить перешкоди у користуванні власністю.

Посилаючись на викладене, позивачка просила про задоволення позову.

Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалась на те, що позивачка постійно проживає на території Росії і вселятися в квартиру не збирається, а її представник не має належних повноважень.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 серпня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення районного суду, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ст. ст. 150, 155 ЖК України, які узгоджуються із ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб. Він не може бути позбавлений права користування власністю, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст. ст. 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2011 року, за позивачкою визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Цим же рішенням зобов'язано відповідачку повернути вищезазначену квартиру у власність позивачки.

Зазначене рішення звернуто до примусового виконання, але не виконано, спірна квартира знаходиться в користуванні відповідачки, яка чинить перешкоди у доступі до неї (а.с. 16-21).

За такого, суд повно та всебічно дослідивши обставини спору, дав належну оцінку доказам у справі та прийшов до вірного висновку про те, що порушене право позивачки на користування належною їй квартирою підлягає поновленню, тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у представника позивачки повноважень на звернення до суду з цим позовом необгрунтовані, оскільки спростовуються змістом довіреності, виданої позивачкою 24 червня 2011 року ОСОБА_3 та посвідченою нотаріусом нотаріального округу м. Хабаровська Хабаровського краю Російської Федерації (а.с.8).

Форма довіреності відповідає вимогам ч.2 ст. 42 ЦПК України та вимогам ст. 34 Закону України «Про міжнародне приватне право», який є невід'ємною частиною ЦПК України, оскільки, відповідно до ст. 2 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що відповідачка не погоджується з рішенням суду від 21 листопада 2011 року, яким спірна квартира передана у власність позивачки, яке набрало законної сили, однак зазначене не впливає на правильність висновків оскаржуваного нею рішення районного суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: