Ухвала суду № 27145346, 18.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4277/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-4277/12/2070

за позовом Науково-виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі -НВП ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД (ТОВ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення -рішення від 20.03.2012 р. №0002682302 та №0002692302, прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладених НВП ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД (ТОВ) з ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж" та ТОВ "Електроспецтех" договорів, посилаючись на первинні документи (видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення про сплату). Таким чином, висновки перевіряючих про порушення позивачем п.п.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями та п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, позивач вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству, а спірні податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 року позов Науково-виробничого підприємства "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 20.03.2012 року №0002682302 та №0002692302, прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Київському районі м. Харкова) проведено документальну планову виїзну перевірку НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД" (ТОВ), код ЄДРПОУ 30034641, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої було складено акт від 24.02.2012 р. №617/23-506/30034641 (а.с. 10-99 том 1).

Висновками акту перевірки від 24.02.2012 р. №617/23-506/30034641 встановлено, у тому числі, порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) з ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж"та з ТОВ "Електроспецтех"; п.п.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 418806,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 302455,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 116351,00 грн.; п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 339281,00 грн., у тому числі за липень 2010 року на 79246,00 грн., за серпень 2010 року на 50269,00 грн., за вересень 2010 року на 117328,00 грн., за жовтень 2010 року на 847,00 грн., за грудень 2010 року на 91591,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 24.02.2012 р. №617/23-506/30034641 ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. №0002682302 та №0002692302 (а.с. 101-104 том 1).

Податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2012 р. №0002682302 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 523508,00 грн., у тому числі за основним платежем -418806,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -104702,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2012 р. №0002692302 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 424101,00 грн., у тому числі за основним платежем -339281,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -84820,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 20.03.2012 року №0002682302 та №0002692302 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини визначення валових витрат за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р., в результаті чого встановлено їх завищення на загальну суму 1696401 грн, у тому числі за 2 квартал 2010 р. у сумі 1209823 грн., за 3 квартал 2010 р. -465404 грн., за 4 кв. 2010 р. у сумі 21174 грн.; та обставини формування позивачем податкового кредиту за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., в результаті чого встановлено його завищення на загальну суму 339281 грн., у тому числі за квітень 2010 р. у сумі 712 грн., за червень 2010 р. -241253 грн., за серпень 2010 р. -90556 грн., за вересень 2010 р. -5913 грн., за жовтень 2010 р. -847 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж"та з ТОВ "Електроспецтех".

При цьому, в акті перевірки від 24.02.2012 р. №617/23-506/30034641 зазначено, що підприємство мало правовідносини із підприємствами ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж" та ТОВ "Електроспецтех", угоди з якими не спричиняють реального настання правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств на час виникнення спірних правовідносин визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ". Внаслідок застосування зазначених положень, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Так, положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що порядок нарахування платником податку податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) уклало договір №63/09 від 12.01.2009 р. (додаткові угоди №1 від 03.06.2009 р., №2 від 25.01.2010 р., №3 від 06.09.2010 р.) (а.с. 113-119 том 1) із ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж"постачання продукції згідно специфікацій до договору (а.с. 120-129 том 1).

На виконання укладеного договору НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) отримало від ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж"у квітні, червні, серпні та вересні 2010 р. матеріали та комплектуючі вироби для використання у власному виробництві на загальну суму 2 010 272,53 грн., у тому числі ПДВ -335 045,42 грн., уповноваженими на те особами - ОСОБА_2, ОСОБА_3 за відповідними довіреностями включеними до реєстру виданих довіреностей (а.с. 162-165 том 1), що підтверджується видатковими накладними №РН-0000006 від 01.04.2010 року, №РН-0000007 від 01.06.2010 року, №РН-0000009 від 01.06.2010 року, №РН-0000010 від 02.06.2010 року, №РН-0000011 від 03.06.2010 року, №РН-0000012 від 03.06.2010 року, №РН-0000014 від 02.08.2010 року, №РН-0000013 від 02.08.2010 року, №РН-0000015 від 03.08.2010 року, №РН-0000008 від 01.06.2010 року, №РН-0000016 від 04.08.2010 року, №РН-0000017 від 06.09.2010 року (а.с. 132, 136-138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 157-159, 161 том 1).

Отриманий товар було оприбутковано на складі позивача, що підтверджується актами прийому №178/1 від 01.04.2010 року, №339-1 від 01.06.2010 року, №339-3 від 01.06.2010 року, №340/1 від 02.06.2010 року, №342/1 від 03.06.2010 року, №344/1 від 03.06.2010 року, №533 від 02.08.2010 року, №533/1 від 02.08.2010 року, №534 від 03.08.2010 року, №339/2 від 01.06.2010 року, №540 від 04.08.2010 року, №601 від 06.09.2010 року (а.с. 131, 133-135, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155-156, 160 том 1).

ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж"було виписано та надано позивачу податкові накладні №8 від 01.04.2010 року, №11 від 01.06.2010 року, №10 від 01.06.2010 року, №9 від 01.06.2010 року, №12 від 02.06.2010 року, №14 від 03.06.2010 року, №13 від 03.06.2010 року, №19 від 02.08.2010 року, №18 від 02.08.2010 року, №20 від 03.08.2010 року, №21 від 04.08.2010 року, №22 від 06.09.2010 року (а.с. 166-184 том 1), що включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період (а.с. 14-76 том 2).

Постачання товарів підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними №1320810 від 02.08.2010 року, №1530810 від 03.08.210 року, №1640810 від 04.08.2010 року, №1760910 від 01.09.2010 року, №1130610 від 03.06.2010 року, №1020610 від 02.06.2010 року, №710610 від 01.06.2010 року, №610410 від 01.04.2010 року (а.с. 182-189 том 2).

Виконання зобов'язань НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями про сплату, векселями. Зокрема, часткова сплата за безготівковим розрахунком підтверджується платіжними дорученнями №5332 від 30.09.2010 р. на суму 30000,00 грн., №297 від 21.10.2010 р. на суму 21034,63 грн. та №4769 від 19.05.2010 р. на суму 4272,54 грн. Всього на суму 55307,17 грн. (а.с. 188-190 том 1).

Згідно п. 1 додаткової угоди №3 від 06.09.2010 р., на підставі п. 4.3 договору, сторони домовились, що розрахунки за поставлену продукцію в сумі 3204976,86 грн. будуть проводитись шляхом передачі замовником постачальнику векселів, емітованих замовником. Розрахунок векселями підтверджується актом прийому-передачі векселів від 06.09.2010 р. Згідно акту пред'явлення до платежу простих векселів від 18.02.2011 р. та платіжних доручень №374, №375 від 18.02.2011 р. здійснена оплата по векселям на суму 750 000,00 грн. Згідно акту пред'явлення до платежу простих векселів від 12.04.2011 р. та платіжного доручення №6357 від 12.04.2011 р. здійснена оплата по векселям на суму 603184,86 грн. (а.с. 174-181 том 2).

Позивачем у квітні, червні, серпні та вересні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж"відповідні суми витрат та суми ПДВ були включені до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено використання отриманого від ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж"товару у власному виробництві, а саме актами на списання ТМЦ №40 від 31.05.2010 року, №42 від 31.05.2010 року, №53/3 від 30.06.2010 року, №101 від 31.08.2010 року, накладною №4 від 14.05.2010 року, довіреністю №05-14 від 14.05.2010 року, актами виконаних робіт №2 від 29.06.2010 року, №4 від 13.08.2010 року, вимогами №87 від 30.06.2010 року, №73 від 29.06.2010 року, №42 від 26.04.2010 року, №121 від 17.08.2010 року, рухом товару по контрагентам (а.с. 191- 247 том 1, а.с. 1-13 том 2).

Судом першої інстанції також встановлено, що НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) було укладено договір №45 від 11 червня 2010 р. з ТОВ "Електроспецтех" на виконання будівельних робіт з додатковими угодами від 30.07.2010 року, №1 від 11.08.2010 року, №2 від 30.09.2010 року, між сторонами якого підписано договірну ціну №1, та складено локальний кошторис №1, відомість ресурсів до договірної ціни №1, розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат в складі договірної ціни №1 (а.с. 142-154 том 2).

На виконання укладеного договору №45 від 11 червня 2010 р. НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) отримало від ТОВ "Електроспецтех" у жовтні 2010 р. послуги по капітальному ремонту крівлі будівлі корпусу №40 бл.1 на загальну суму 25408,80 грн., у тому числі ПДВ -4234,80 грн., про що було складено довідку про вартість будівельних робіт (та затратах) за жовтень 2010 року (а.с. 160 том 2). Надання послуг з ремонту підтверджується податковими накладними №1275 від 22.09.2010 р. та №1572 від 28.10.2010 р. (а.с. 163-164 том 2), що включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період (а.с. 61-92 том 2) та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 28.10.2010 р. (а.с. 157-159 том 2).

Виконання зобов'язань НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) підтверджується банківськими виписками про сплату отриманих від ТОВ "Електроспецтех" послуг на підставі рахунків-фактур №135 від 11.06.2010 року та №145 від 28.10.2010 року (а.с. 155-156, 161-162 том 2).

Позивачем у жовтні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Електроспецтех" відповідні суми витрат та суми ПДВ були включені до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих товарів і послуг, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, колегія суддів зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірним правочинами, у тому числі зобов'язань по передачі товару (виконанню послуг), зобов'язань по оплаті вартості товарів (послуг) за переліченими вище правочинами.

Колегія суддів також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, далі за текстом Положення) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) та ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж", ТОВ "Електроспецтех" були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, актом приймання виконаних робіт, договорами, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару (послуг), який було використано у господарській діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами -ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж"та ТОВ "Електроспецтех", правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та суми ПДВ.

Відтак, донарахування відповідачем НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених НВП "ХАРТРОН-ЕНЕРГО ЛТД"(ТОВ) з ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж" та з ТОВ "Електроспецтех", колегія суддів зазначає наступне.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 ЦК України. Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, державної Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим акт перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

При цьому, в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання недійсними правочинів позивача з ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж" та з ТОВ "Електроспецтех", а висновки відповідача про не спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по вказаних правочинах, ґрунтуються лише на висновках акту перевірки від 23.11.2010 року №3058/23-03-05/34689962 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Електроспецтех"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року"та на даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В акті перевірки позивачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (послуг) у своїй господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про не спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по вказаних правочинах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами не спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених між позивачем та ТОВ "Інноваційна компанія "Енергомонтаж", ТОВ "Електроспецтех".

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 06.02.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. по справі № 2а-4277/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.