Рішення № 27140611, 18.05.2012, Личаківський районний суд м.Львова

2/1312/1272/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Стрепко Н. Л. ,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 247-пп від 7 червня 2007 року в розмірі 1 644 802,83 гривень, зокрема, 314 760 гривень строкова заборгованість по кредиту, 666 720 гривень прострочена заборгованість по кредиту, 502 479,7 гривень відсотки з березня 2009 року по лютий 2012 року, 9 653,9 гривень відсотки за двадцять днів лютого 2012 року, 86 661,18 гривень пеня за прострочку погашення кредиту, 64 528,05 гривень пеня за прострочку погашення відсотків.

Позов мотивує тим, що 7 червня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 247-пп (з додатковою угодою № 1), згідно якого остання отримала кредит в розмірі 500 000 гривень, який зобовязувалась повертати частинами, з кінцевим терміном повернення до 6 червня 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% річних. 26 березня 2008 року у відповідності до додаткової угоди № 1 до кредитного договору сторони домовились збільшити ліміт не відновлювальної кредитної лінії до 1 000 000 гривень. Звернення з приводу погашення заборгованості до відповідача, були нею проігноровані. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останньої. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 1 березня 2011 року позов підтримав, пояснення надав аналогічним викладеним в ньому, додатково пояснив, що кредитні кошти були видані готівкою, через касу банку. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечила та пояснила, що коштів не отримувала, в тому числі і в касі банку, була в ньому тільки один раз і то пять хвилин. Вказала, що на заяві на видачу готівки від 26 березня 2008 року стоїть її підпис, а на заяві від 7 червня 2007 року не її. Просила врахувати, що має на утриманні неповнолітню дитину, є тяжко хворою та що їй встановлено другу групу інвалідності. Просила в задоволені позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 18 квітня 2012 року проти позову заперечив і пояснив, що були порушені умови укладання договору, не зясовано як надано кредит, вказав на порушення при видачі кредиту та те, що кредитними коштами користувався поручитель. Просив в задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 7 червня 2007 року між позивачем, який є правонаступником ВАТ «Комерційний банк «Хрещатик»(а.с. 34, 35) і відповідачем було укладено кредитний договір № 247-пп та додаткову угоду № 1 до нього від 26 березня 2008 року (а.с. 4-8), згідно якого остання отримала кредит в розмірі 1 000 000 гривень, що підтверджується заявами на видачу готівки від 7 червня 2007 року та 26 березня 2008 року (а.с. 11, 12), виписками по особовому рахунку (а.с. 18-32), нотаріально посвідченою довіреністю від 11 червня 2007 року відповідача на ОСОБА_5, щодо отримання кредиту в позивача на суму 500 000 гривень, з кінцевим терміном повернення кредиту до 6 червня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% річних. Відповідно до умов договору, кредит повинен повертатись частинами, остання з яких повинна бути сплачена 6 червня 2013 року (а.с. 6, 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обовязків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив певні права та зобовязання сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стаття 1048 ЦК України регламентує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності з ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Взятих на себе зобовязань відповідач не виконує, у звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 1 644 802,83 гривень, зокрема, 314 760 гривень строкова заборгованість по кредиту, 666 720 гривень прострочена заборгованість по кредиту, 502 479,7 гривень відсотки з березня 2009 року по лютий 2012 року, 9 653,9 гривень відсотки за двадцять днів лютого 2012 року, 86 661,18 гривень пеня за прострочку погашення кредиту, 64 528,05 гривень пеня за прострочку погашення відсотків, що стверджується розрахунком заборгованості станом на 20 лютого 2012 року, з якого вбачається, що відповідач, починаючи з березня 2009 року допускала порушення встановленого графіку погашення кредиту згідно умов договору (а.с. 15-17). Вказаний розрахунок складений у відповідності до умов кредитного договору відповідачем та її представником не заперечувався.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією вимоги від 9 лютого 2012 року (а.с. 13), яка нею отримана, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14), однак проігнорована.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов кредитного договору № 247-пп від 7 червня 2007 року, що призвело до неналежного виконання взятих на себе зобовязань.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є онкохворою, їй встановлена друга група інвалідності, вона потребує лікування, має на утриманні неповнолітнього сина, що стверджується епікризом № 6317, довідкою Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру від 13 грудня 2011 року, скеруванням на МСЕК, довідкою до акту огляду МСЕК від 5 січня 2012 року, індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 23 від 5 січня 2012 року, свідоцтвом про народження серії 1-СГ № 356997 від 24 червня 1995 року.

Суд вважає, вищенаведені обставини такими, що мають істотне значення, тому приходить до висновку про зменшення розміру пені до 1 гривні.

У звязку з наведеним з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 493 614,6 гривень. Зокрема: 314 760 гривень строкова заборгованість по кредиту, 666 720 гривень прострочена заборгованість по кредиту, 502 479,7 гривень відсотки з березня 2009 року по лютий 2012 року, 9 653,9 гривень відсотки за двадцять днів лютого 2012 року, 50 копійок пеня за прострочку погашення кредиту, 50 копійок пеня за прострочку погашення відсотків.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені останнім судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складаються з 3 219 гривень судового збору.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача, що вона не отримувала кредит так як, в судовому засіданні вказала що заява на видачу готівки від 26 березня 2008 року підписана нею, крім того з нотаріально посвідченої довіреності від 11 червня 2007 року на імя ОСОБА_5 вбачається, що відповідач уповноважила останнього отримати кредит у позивача в розмірі 500 000 гривень. Також судом не беруться до уваги пояснення представника відповідача щодо порушення умов укладання договору, видачу кредиту та те, що кредитними коштами користувався поручитель, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України доказів цього ні ним, ні відповідачем не представлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 86, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»1 493 614 (один мільйон чотириста девяносто три тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 60 копійок, а також понесені судові витрати в розмірі 3 219 (три тисячі двісті девятнадцять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Стрепко Н. Л. ,