Вирок № 27139531, 23.02.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-394/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2012 рокум. Київ

Голосіївським районним судом м. Києва в складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

при секретарі - Титенко Ю.А.

з участю прокурора -Куца О.О.,

захисника -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середньотехнічна, одруженого, який працює у ПП «Елегант»на посаді директора, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

30.10.2011 року приблизно о 19 годині 06 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Transporter»д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині проспекту Глушкова зі сторони КП № 505 в напрямку Одеської площі в м. Києві, зі швидкістю руху 66.2...68.0 км/год., яка перевищує максимально допустиму швидкість на даній ділянці 60 км/год.

В цей час на зупинці громадського транспорту «ТЦ Магелан», яка розташована праворуч по ходу руху вказаного автомобіля, серед інших пішоходів знаходились пішоходи ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Під час руху водій ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме: керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Transporter»д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині проспекту Глушкова зі сторони КП № 505 в напрямку Одеської площі в м. Києві з перевищенням максимально допустимої в населених пунктах швидкості 60 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, під час зміни напрямку руху не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та виїхав за межі проїжджої частини на зупинку громадського транспорту ТЦ «Магелан», яка розташована навпроти будинку № 13-Б по проспекту Глушкова в м. Києві, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та пішоходу ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному висновку, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 30.10.2011 року приблизно о 19 годині 00 хвилин він разом зі своїм підлеглим ОСОБА_5 на технічно-справному автомобілі «Volkswagen Transporter»д.н.з. НОМЕР_1, рухались по проспекту Глушкова в м. Києві зі сторони КП-505 в напрямку Одеської площі зі швидкістю приблизно 60-70 км/год. На момент керування автомобілем «Volkswagen Transporter»д.н.з. НОМЕР_1, автомобіль був завантажений вантажем, вага якого складала приблизно 600 кг. Рухався в крайній правій смузі руху, дорога має по три смуги руху в попутному напрямку та три смуги руху в зустрічному напрямку, потоки транспортних засобів розділяє бетонний відбійник. Рухаючись у вказаному напрямку, рух транспортних засобів був інтенсивний, попереду нього та ліворуч від нього рухались транспортні засоби, які саме, вже не пам'ятає. Під'їжджаючи до зупинки громадського транспорту «ТЦ Магелан», що по вул. Глушкова, 13-Б в м. Києві, по переду нього в середній смузі руху рухався мікроавтобус зеленого кольору по типу «Мерседес Спрінтер»д.н.з. не пам'ятає, зі швидкістю приблизно 60-70 км/год., після чого він побачив, що по переду даного мікроавтобуса зеленого кольору по типу «Мерседес Спрінтер», почав змінювати напрямок руху праворуч в крайню праву смугу руху, де рухався він, ще один мікроавтобус білого кольору по типу «Мерседес Спрінтер»д.н.з., він не пам'ятає. При виявленні зміну напрямку руху вказаного мікроавтобуса, він намагався уникнути зіткнення, для цього він вивернув кермо його автомобіля праворуч та натиснув на важіль гальма, після чого його автомобіль вискочив на бордюрний камінь, який знаходився з лівої сторони проїжджої частини по ходу руху автомобілів, та здійснив виїзд на зупинку громадського транспорту «ТЦ Магелан», де здійснив наїзд на електроопору та декількох пішоходів. Перед з'їзду з проїжджої частини, контакту з іншими автомобілями не було, контакт прийшовся тільки в електроопору передньою частиною його автомобіля. Після зіткнення його та пасажира дістали з автомобіля, його люди поклали на лавку, яка знаходиться на зупинці громадського транспорту, жінка-пішохід, на яку він здійснив наїзд, знаходилась на асфальтовому покритті, перехожі люди надавали їй медичну допомогу. Після чого він перелякався за власну безпеку та те, що перехожі люди почнуть над ним самосуд, зупинив автомобіль «Фольксваген Комбі»білого кольору, д.н.з. він не пам'ятає, та попросив останнього, щоб той його відвіз до домівки. Прибувши до домівки він звернувся до лікарні.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що інші учасники процесу також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії підсудного ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, обставини, що пом'якш8ують покарання, - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, добровільне відшкодування заданих збитків та відсутність обставин, що обтяжують його покарання. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити підсудному ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної частини статті, проте суд вважає, що, враховуючи дані про особу ОСОБА_2, зокрема, позитивну характеристику з місця роботи, те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, ряд обставини, що пом'якшують його покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.

При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 підлягає звільненню від відбування основного покарання із встановленням максимально можливого іспитового строку -3 роки з покладенням, на нього ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, суд, беручи до уваги обставини вчинення злочину, вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України, долю судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази по справі:

автомобіль «Volkswagen Transporter»д.н.з. НОМЕР_1, який передано на зберігання ОСОБА_2, залишити у останнього за належністю.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС в м.Києві (розрахунковий рахунок 31253272210699, код 25575285, МФО 821018, призначення платежу 11511 послуги експерта) судові витрати за проведення експертиз: дактилоскопічної експертизи № 700 від 7.11.2011 року в загальній сумі 337грн. 68 коп. та за проведення автотехнічної експертизи № 630ат від 22.12.2011 року в загальній сумі 675 грн. 36 коп.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити у виді застави.

Після набрання вироком суду законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_6 заставу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, внесену 17.01.2012 року на рахунок ГУ МВС України в м. Києві (квитанція до прибуткового касового ордеру № 1947 від 17.01.2012 року).

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя Г. В. Бондаренко