Рішення № 271353, 31.08.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2006

Справа №2-26/9192-2006

За позовом Державного підприємства радгосп-заводу „Передгір’я” (Білогірський район, с. Криничне, вул. Первомайська, 32, ЗКПО 00413067)

До відповідачів 1) Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, вул. Товстого, 15

2) Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Фонд майна АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17

2) Сімферопольська міська рада, м. Сімферополь, вул. Товстого, 15

3) Міністерство агропромислового комплексу АР Крим (м. Сімферополь, вул. Київська, 81)

Про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності на нерухоме майно

Суддя О. Л. Проніна

представники:

Від позивача – Куртєєв І. В., довіреність №6 від 06.01.2006р.

Від відповідачів – не з’явилися

За участю третіх осіб - 1) Хабібуліна Л. О., довіреність від 16.01.2006р. №01/102; 2) не з’явився; 3) Брауде С. А., довіреність №12/202 від 10.01.2006р.

Сутність спору:

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою та просить із урахуванням наданих уточнень визнати право власності на нерухоме майно: залізничне полотно довжиною 150 м., будівлі та споруди, які розташовані на земельної ділянці площею 1491 кв.м. у м. Сімферополі в районі станції „Сімферополь-вантажна”, 11 км Московського шосе, огороджені забором загальною площею 300 кв.м. – бетонні площадки, 127,3 кв.м. та 42,5 кв.м. одноповерхову не житлову будівлю(цех) площею 119,9 кв.м. Крім того, позивач просить зобов’язати першого відповідача провести державну реєстрацію права власності.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.04.2006р. до участі у справі у якості другого відповідача залучено Сімферопольське МБРТІ, Сімферопольську міську раду та Фонд майна АР Крим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.06.2006р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Міністерство агропромислового комплексу АР Крим.

20.07.2006р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання від Сімферопольського МБРТІ про розгляд справи у відсутність представника другого відповідача.

Вказане клопотання судом задовольняється.

Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради у відзиві на позов зазначив, що відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та ст. 244 ЦК України в редакції від 2003р. позивачем не дотриманий 10-річний строк, необхідний для виникнення права власності за набувальною давністю на нерухоме майно. Крім того, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради зазначив, що він є неналежним відповідачем за позовними вимогами про визнання права власності та проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Другий відповідач відзиву на позов не надав. Сімферопольська міська рада та Міністерство агропромислового комплексу АР Крим письмових пояснень по суті спору суду на час розгляду справи не надали.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін у порядку ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 ГПК України.

Справа розглядається у порядку ст.. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів АР України „Про передачу до сфери управління Ради міністрів АР Крим державних підприємств та організацій, розташованих на її території” від 24.11.2004р. №661-р позивач з дійсного спору переданий до сфери управління Ради міністрів АР Крим як державне підприємство, що розташоване на території АР Крим.

Відповідно до Постанови Ради міністрів АР Крим „Про управління майном” від 13.07.1999р. №266 Радгосп-завод „Передгір’я” внесено до переліку підприємств, установ та організацій, які знаходяться у державній власності, переданих у сферу управлінням міністерств, республіканських комітетів, Фонду майна АР Крим та відноситься до сфери управління Міністерства агропромислового комплексу АР Крим.

Згідно довідки ЄДРПОУ №09/6-19/2867 позивач з дійсного спору є державним підприємством загальнодержавної форми власності. Відповідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - позивач є суб’єктом господарювання.

Згідно ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на підставі статуту та несе від повільність за своїми зобов’язаннями всім належним йому на праві господарського відання майном, яке закріплюється за ним.

Відповідно ст. 136 Господарського кодексу України власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням майна, що йому належить через уповноважені органи.

Згідно п. 3 ст. 73 Господарського Кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно п.1 ст. 37 ЗУ “Про власність” підприємство здійснюючи право повного господарського відання, володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила щодо здійснення права власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Таким чином, відносно захисту права господарського відання у відповідності з п. 3 ст. 136 Господарського кодексу України застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Тобто можна зробити висновок, що позивач з дійсного спору має право використовувати для захисту свого права всі передбачені діючим законодавством України засоби, які передбачені для захисту права власності.

Відповідно п. 2 ст. 48 ЗУ “Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Таким правом наділена й та особа, яка володіє, користується та розпоряджається майном на праві повного господарського відання.

Відповідно п.п. 2, 5 ст 48 Закону України “Про власність” власник, а рівно особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов’язаних з неправомірним позбавленням володіння, за умовою, що дії відповідача об’єктивно порушують права власника та є протиправними, що встановлено судом.

Таким чином ДП радгосп-завод „Передгір’я” є належним позивачем з дійсного спору.

Матеріали справи свідчать, що позивач з дійсного спору фактично із 02.09.1972р. здійснював експлуатацію та мав у користуванні наступне майно: залізничне полотно довжиною 150 м., будівлі та споруди, які розташовані на земельної ділянці площею 1491 кв.м. у м. Сімферополі в районі станції „Сімферополь-вантажна”, 11 км Московського шосе, огороджені забором загальною площею 300 кв.м. – бетонні площадки, 127,3 кв.м. та 42,5 кв.м. одноповерхову не житлову будівлю(цех площею 119,9 кв.м., що підтверджується інвентарними картками, тощо.

Вищенаведене не заперечується також відповідачами з дійсного спору та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

За такими обставинами, можливо зробити висновок, що позивач протягом 34 років володів, розпоряджався та користувався зазначеним майном.

Відповідно ст. 344 ЦК України від 2003р. особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Згідно ст. 338 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також з інших підстав, встановлених Законом. Таким чином, сплив набувальної давності породжує право власності відповідно ст. 334 ЦК України й є підставою для визнання судом права власності за такою особою. Тобто, право володіння, що виникло на підставі договору ( у дійсному випадку на підставі факту передачі спірного майна) перетворюється на право власності на підставі таких юридичних фактів.

Слід також зазначити що, відповідно Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України N 01-8/98 від 31.01.2001р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є, зокрема, передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Чинне законодавство презюмує добросовісне (правомірне)володіння майном, якщо інше не буде встановлено судом відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність». Судом іншого не встановлено.

Відповідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона має довести суду ті обставини, на яки вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідачами не надано на час розгляду справи суду доказів з неправомірності володіння позивачем спірним майном.

Згідно до пунктів 2 і 5 статті 48 Закону України «Про власність» власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння, за умовою, що дії відповідача об'єктивно порушують права власника та є протиправними, що встановлено судом відповідно вищенаведеного.

На підставі викладеного, відповідно норм ст. 328 Цивільного кодексу України у позивача виникло право власності на придбане майно.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України захист порушеного права може здійснюватися судом, у тому числі й шляхом визнання цих прав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на спірне майно підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання виконавчого комітету Сімферопольської міської ради провести державну реєстрацію права власності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно діючого законодавства органом, що здійснює державну реєстрацію права власності є органи бюро технічної інвентаризації, які крім того, здійснюють технічну реєстрації об’єктів нерухомості, складають відповідні реєстри технічного стану таких об’єктів тощо. Отже, органом уповноваженим проводити державну реєстрацію права власності є відповідні бюро технічної інвентаризації (Сімферопольське МБРТІ, у дійному випадку).

Крім того, слід зауважити, що відповідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/537 від 19.05.2003 відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України. Проте, оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов’язання виконавчого комітету Сімферопольської міської ради провести державну реєстрацію права власності не підлягають задоволенню.

За такими обставинами, суд вважає за можливе позов задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право власності на нерухоме майно: залізничне полотно довжиною 150 м., будівлі та споруди, які розташовані на земельної ділянці площею 1491 кв.м. у м. Сімферополі в районі станції „Сімферополь-вантажна”, 11 км Московського шосе, огороджені забором загальною площею 300 кв.м. – бетонні площадки, 127,3 кв.м. та 42,5 кв.м. одноповерхову не житлову будівлю(цех) площею 119,9 кв.м. за Державним підприємством радгосп-заводу „Передгір’я” (Білогірський район, с. Криничне, вул. Первомайська, 32, ЗКПО 00413067)

3. В останній частині позовних вимог відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Проніна О.Л.