Рішення № 27133014, 30.10.2012, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, пр. Миру,20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«30 » жовтня 2012 року Справа №5028/17/53/2012

За ПОЗОВОМ: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18

В ОСОБІ: Цеху телекомунікаційних послуг №21 Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 166

До ВІДПОВІДАЧА: Виконавчого комітету Прилуцької міської ради

17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 82

Про стягнення 16010,15 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Чорноморець Я.А. -провідний юрисконсульт, довіреність №1406 від 15.06.12р.

Від Відповідача: Новіков Ю.М. -головний спеціаліст, довіреність № 02-16/239 від 07.07.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг №21 Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заявлено позов до Виконавчого комітету Прилуцької міської ради про стягнення 16010,15 грн., в тому числі 13717,01 грн. основного боргу, 452,74 грн. пені, 1203,28 грн. інфляційних та 637,12 грн. -3% річних.

У судовому засіданні 30.10.12р. представником Позивача в межах повноважень, визначених довіреністю, надане письмове клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого Позивач остаточно просить стягнути з Відповідача 4143,54грн. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги, 452,74 грн. пені, 1203,28 грн. інфляційних та 637,12 грн. -3% річних.

Даним клопотанням Позивачем фактично зменшено суму основного боргу за надані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказане клопотання Позивача про зменшення позовних вимог.

Представник Позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що ним погашено всю суму боргу, крім березня 2012 року, який помилково не оплачений в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається зі статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (нова редакція), затвердженого річними (черговими) загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (протокол №10 від 26.04.12р.), Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство) засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" №8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком". Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" та відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

25.12.2006р. між Позивачем та Відповідачем укладений типовий договір №25 про надання послуг електрозв'язку (далі -Договір-1).

Згідно п.1.1. Договору-1, Підприємство зв'язку (Позивач) надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1 і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п.4.1. Договору-1, послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

За умовами п.п.4.2.-4.3. Договору-1, Споживач (Відповідач) сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитною (авансовою) з поданням рахунків системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Згідно п.4.5. Договору-1, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.п.7.1.-7.2. Договору-1, договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

04.02.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір №326 про надання ADSL - доступу до мережі ІНТЕРНЕТ (далі -Договір-2).

Згідно п.1. Договору-2, Укртелеком (Позивач) надає Споживачу (Відповідачу) на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР- адреси (далі -послуга).

Відповідно до п.5.1. Договору-2, розрахунок вартості послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому (Додаток №1) і залежить від обраного Споживачем тарифного плану.

Згідно п. 5.2. Договору-2, Споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата послуги проводиться в грошовій одиниці України. Додатково при оплаті послуги нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати.

Відповідно до п.п.8.1.-8.2. Договору-2, він набирає чинності з дня підписання і діє до 04.02.2009р. Якщо одна із сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 20 днів до закінчення терміну його дії, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, на цих же умовах.

На виконання умов вищезазначених Договорів за період з 01.08.2009р. по 01.08.2012р. Позивачем надані Відповідачу послуги на загальну суму 124850,74 грн., що підтверджується відповідними рахунками та рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за відповідний період.

Відповідач оплату за надані послуги здійснив частково, сплативши 111133,73грн., що підтверджується банківськими виписками.

Про наявність заборгованості Відповідач повідомлявся Позивачем, що підтверджується розпискою від 12.03.12р. про отримання попередження від 29.02.2012р.

Позивачем також була виставлена Відповідачу претензія №15 від 04.03.2012р. на суму 5685,93 грн., яка була отримана останнім 12.03.12р., про що свідчить відповідна розписка, наявна в матеріалах справи.

Крім того, Позивачем рекомендованим листом від 30.03.12р. був надісланий Відповідачу лист-попередження від 27.03.2012р., у якому повідомлено про наявність заборгованості у сумі 8329,71 грн.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становила 13717,01 грн.

Згідно наданого у судовому засіданні 30.10.12р. представником Позивача письмового клопотання про зменшення позовних вимог в зв'язку зі сплатою Відповідачем під час розгляду справи 9573,47 грн. основного боргу залишок основного боргу складає 4143,54грн.

Як пояснила в судовому засіданні 30.10.12р. представник Позивача з посиланням на наданий Позивачем розрахунок пені, в якому відображені виниклі зобов'язання та їх сплата, Відповідачем не оплачено повністю борг за послуги за грудень 2011 року в розмірі 3274,37 грн. та частково за вересень 2001 року в розмірі 577,43 грн. і березень 2012 року в розмірі 291,74 грн.

Представник Відповідача заявив, що дані суми ним було повністю оплачено відповідно до платіжних доручень №986 від 12.01.12р., №4 від 18.01.12р., крім часткової недоплати за березень 2012 року.

Як пояснила в судовому засіданні 30.10.12р. представник Позивача суми, сплачені по цим платіжним дорученням, були зараховані не в місяці, по яких рахується борг, а в наступний за кожним з них місяць, з наступних підстав.

Всі рахунки на оплату послуг мають єдиний номер 7406000000000939, проте в них зазначається місяць, за який він виписаний, та дата виписки рахунку - якою є останній день цього місяця.

З огляду представлених Позивачем копій рахунків за вересень та грудень 2011 року вбачається, що датами їх виписки є 30.09.11р. та 31.12.11р., що підтверджує пояснення представника Позивача.

Разом з тим, як пояснив представник Позивача, Відповідач самостійно змінював дату виписки рахунку, зазначаючи один з днів вже наступного місяця, та при оплаті послуг в платіжних дорученнях посилався не на період, за який оплачуються послуги, а на рахунок з цією зміненою датою, яка з знаходилася в наступному місяці.

Враховуючи, що Позивач не мав права змінювати призначення платежу, яке визначається виключно платником, яким в даному випадку є Відповідач, ці платежі і зараховувалися в наступний місяць, дата якого стояла в рахунку, зазначеному в призначенні платежу в платіжних дорученнях. В разі наявності залишку по оплаті такого наступного місяця, цей залишок зараховувався в борги по іншим періодам.

Як вбачається з представлених Відповідачем платіжних доручень:

· №986 від 12.01.12р. оплачено рахунок від 02.11.11р.

· №4 від 18.01.12р. оплачено рахунок від 11.01.12р.

Зазначене також підтверджує вищевказані пояснення Позивача.

Представник Відповідача пояснив це тим, що державне казначейство вимагало реєструвати рахунки тим місяцем, в якому мала відбуватися їх оплата.

Проте, доказів цього, як і обґрунтування законності своїх дій нормами чинного законодавства чи нормами Договорів, укладених між сторонами, Відповідач не надав.

При цьому, суд враховує, що оплату начебто за вересень 2011 року, а фактично за жовтень 2011 року, Відповідач взагалі здійснив у січні 2012 року.

З платіжного доручення №317 від 15.05.12р. вбачається, що за березень 2012 року сплачено 3150,54 грн., в той час, як загальна сума рахунку, з урахуванням перерахунків за попередні періоди, складає 3442,28 грн., тобто борг за цей період складає 291,74 грн.

Враховуючи те, що саме Відповідач в платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначав дати рахунків, які знаходилися в наступних місяцях після спірних, суд вважає обґрунтованими доводи Позивача, що останній був змушений зараховувати платежі саме в ці наступні місяці, оскільки позбавлений права самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником-Відповідачем.

Належних, допустимих та достовірних доказів оплати в повному обсязі саме спірних періодів Відповідач не надав.

Посилання Відповідача на власний розрахунок, згідно якого сума основного боргу складає 778,44грн., суд не може взяти до уваги з наступних підстав.

Розрахунок представлений Позивачем за період з 01.08.09р. по 01.08.12р. визначає, що станом на 01.08.09р. сума боргу Відповідача за минулі періоди складала 12958грн., проте розрахунок Відповідача за цей же період з 08.08.09р. по 01.08.12р. розрахунків та боргів за попередні періоди не відображає, хоча перший з вищевказаних Договорів між сторонами укладений 25.12.06р., а другий 04.02.08р.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

"Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору."

Згідно ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання."

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про телекомунікації»від 18 листопада 2003 року N 1280-IV:

„У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня."

Відповідно до п.5.8. Договору-1 у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

За умовами п.6.11. Договору-2 при невиконанні п.5.2. (в разі затримки оплати) Споживач сплачує пеню за весь період затримки, яка обчислюється від вартості неоплаченої послуги у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за весь період затримки.

На підставі зазначеного, Позивачем обґрунтовано нараховано 452,74 грн. пені за період з 21.09.11р. по 29.08.12р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути інфляційні у розмірі 1203,28 грн. за жовтень 2009 року - липень 2012 року та 3% річних у розмірі 637,12 грн. за період з 21.09.09р. по 29.08.12р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати за надані послуги, як і належних та достатніх доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що виникнення даного спору виникло внаслідок неправильних дій Відповідача, часткова сплата відбулася під час судового розгляду справи, суд доходить висновку, що, відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір в повному обсязі має бути покладений на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218, 230, 232, Господарського кодексу України, ст. ст.22, 33, 49, ст.ст.82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Прилуцької міської ради (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 82, код ЄДРПОУ 04061814, р/р 35415019000769 в УДКС Чернігівської області, МФО 853592) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 01189425, р/р 26006413 в ЧОД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 353348) 4143 грн. 54 коп. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги, 452 грн. 74 коп. пені, 1203 грн. 28коп. інфляційних, 637 грн. 12 коп. - 3% річних та 1609 грн. 50 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

30.10.12