Рішення № 27132492, 30.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.12 Справа № 5015/3838/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», Львівська область, м. Миколаїв,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод будівельних виробів», м. Львів,

про: стягнення 52 516 грн. 58 коп. основного боргу, 105 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 1 597 грн. 08 коп. 3 % річних, 4 525 грн. 06 коп. пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Зеліско О. В. -представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Дручек Ю. В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. За клопотанням представника відповідача від 18.10.2012 року (вх. №23416/12) здійснюється повна технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент»до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод будівельних виробів»про стягнення 52 516 грн. 58 коп. основного боргу, 105 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 1 597 грн. 08 коп. 3 % річних, 4 525 грн. 06 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.10.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач -21.09.2012 року рекомендованою поштою №81600 0163884 6, відповідач -19.09.2012 року рекомендованою поштою №79026 0351527 6 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

В судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в судовому засіданні (докази в матеріалах справи)

Представник позивача в судове засідання 30.10.2012 року з'явився, 30.10.2012 року подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. №24435/12), у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 52 516 грн. 58 коп. суми основної заборгованості за договором, 4 164 грн. 89 коп. пені, 1 455 грн. 58 коп. трьох відсотків річних та судові витрати у справі, позовні вимоги (зменшені) підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 30.10.2012 року подав додаткові пояснення (вх. №24424/12), у якому просить суд долучити до матеріалів справи узгоджений сторонами акт звірки розрахунків.

Спір розглядається у відповідності до поданої 30.10.2012 року позивачем заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 24435/12).

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00293025, знаходиться за адресою: 81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, буд 1, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №157091 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод будівельних виробів»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01267426, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Персенківка, буд. 2, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №914776 (докази в матеріалах справи).

01.01.2011 року між відкритим акціонерним товариством «Миколаївцемент», правонаступником якого згідно статуту ПАТ «Миколаївцемент», затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Миколаївцемент»від 27.04.2012 року №16, є публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент»(надалі -позивач, продавець) та відкритим акціонерним товариством «Львівський завод будівельних матеріалів»(надалі -відповідач, покупець) укладено договір поставки товару №ПР11-30 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити цемент (надалі - товар) та послуги у кількості, асортименті, в терміни і за ціною відповідно до умов договору.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб -сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 01.01.2011 року №ПР11-30 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що оплата покупцем за товар і витрати, пов'язані з його доставкою, проводиться на умовах стовідсоткової попередньої оплати на поточний рахунок продавця, якщо інший порядок розрахунків не обумовлено іншим пунктом даного договору чи додатковою угодою або специфікацією до договору.

У випадку поставки на умовах післяплати покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у розмірі ста відсотків від вартості товару, поставленого продавцем, протягом семи робочих днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено специфікацією чи іншим додатком до даного договору.

Розділом 6 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 9 -дію договору.

Так, згідно пункту 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 6.2. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, згідно умов договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

Пунктом 9.1. сторони погодили, що договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з 17 січня 2011 року по 08 серпня 2011 року поставив товар на загальну суму 422 602 грн. 08 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними від 05.07.2011 року №11011216, від 08.07.2011 року ,№11011794, від 18.07.2011 року №1103586, від 20.07.2011 року №11014054, від 22.07.2011 року №11014658, від 25.07.2011 року №11015110, від 26.07.2011 року №11015512, від 27.07.2011 року №11015820, від 29.07.2011 року №11016164, від 01.08.2011 року №11016556, від 02.08.2011 року №11016840, від 04.08.2011 року №11017392, від 05.08.2011 року №11017670 та від 08.08.2011 року №11017966 (належним чином завірені копії вказаних видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару за договором належним чином не виконав, здійснив часткову оплату за поставлений цемент в розмірі 370 085 грн. 50 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 52 516 грн. 58 коп., що підтверджується підписаним повноважними представниками та завіреним відтисками печаток юридичних осіб -сторін за договором актом звірки розрахунків станом на 22.10.2012 року №131 (оригінал акту звірки розрахунків станом на 22.10.2012 року №131 долучено до матеріалів справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару становить 52 516 грн. 58 коп., станом на час розгляду справи в судовому засіданні доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача Претензією від 11.04.2012 року №05751 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 52 516 грн. 58 коп. в семиденний строк з моменту отримання претензії, яку відповідачем залишено без реагування та відповіді (належним чином завірену копію вказаної претензії долучено до матеріалів справи).

Як вбачається із поданого відповідачем 30.10.2012 року за вх. № 24424/12 акту звірки розрахунків №131, відповідач визнає та зобов'язується сплатити позивачу суму основної заборгованості за договором в розмірі 52 516 грн. 58 коп., пеню в розмірі 4 164 грн. 89 коп. та три відсотки річних в розмірі 1 455 грн. 58 коп. (оригінал вказаного акту долучено до матеріалів справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору про поставку товару від 01.01.2011 року №ПР11-30, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 4 164 грн. 89 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором товару, яка нарахована у відповідності до пункту 6.2. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1 455 грн. 58 коп. трьох відсотків річних (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов (зменшений) є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: позивачем за подання позовної заяви до суду платіжним дорученням від 06.09.2012 року №2041 сплачено судовий збір в порядку частини другої статті 4 та статті 6 Закону України «Про судовий збір»в розмірі 1 610 грн. 00 коп. тоді, як сума заявлених позовних вимог (зменшених) становить 58 137 грн. 05 коп.

Із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1, п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір»).

Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення в порядку статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп., оскільки даний спір виник з вини відповідача та повернення позивачу з Державного бюджету зайво сплаченого судового збору в розмірі 0 грн. 50 коп.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 -34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод будівельних виробів»(79026, Львівська область, м. Львів, вул. Персенківка, буд. 2; код ЄДРПОУ 01267426) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, буд 1; код ЄДРПОУ 00293025) 52 516 грн. 58 коп. суми основної заборгованості за договором, 1 455 грн. 58 коп. трьох відсотків річних, 4 164 грн. 89 коп. пені та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Миколаївцемент»(81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, буд 1; код ЄДРПОУ 00293025) з Державного Бюджету України 0 грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

30.10.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.