Рішення № 27132489, 25.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.12 Справа№ 5015/2847/12

За позовом: Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" м.Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології ремонту транспортної інфраструктури", м.Львів

про: стягнення 1 831 075,23 грн.

Головуюча cуддя Король М.Р.

суддя Гоменюк З.П.

суддя Рим Т.Я.

Представники:

від позивача: Полубоярова К.В.- юрисконсульт (довіреність від 19.10.11р. №09/51)

від відповідача: Романушко П.- представник (довіреність від 10.10.11р. №10/10/2012)

В судовому засіданні 25.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт" (м.Миколаїв) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології ремонту транспортної інфраструктури" (м.Львів) про стягнення 1 831 075,23 грн., з яких: 1 373 306,34 грн. -пеня, 457 768,78 грн. -штраф.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2012 року у справі №5015/4348/11 за позовом Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" (м.Миколаїв) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології ремонту транспортної інфраструктури" (м.Львів) про стягнення 1831075,23 грн. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2011р. у справі № 5015/4348/11, матеріали справи скеровано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем зобов'язання щодо виконання робіт з будівництва двох додаткових колій для відстою вагонів в Рудному парку ДП "Миколаївський морський торговельний порт" згідно договору №8-КС від 02.07.2010 р.

Ухвалою суду від 12.07.2012 р. справу прийнято до нового розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.08.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 21.08.12р. строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 24.09.12р. призначено колегіальний розгляд даної справи в складі 3 суддів.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду визначено склад колегії для розгляду даної справи: головуюча суддя Король М.Р., суддя Гоменюк З.П. та суддя Синчук М.М.

У зв'язку з тим, що згідно з розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 02.10.2012 р. суддю Синчука М.М. відправлено для проходження навчання у Львівському регіональному відділенні Національної школи суддів України в період з 8 жовтня по 19 жовтня 2012 року, автоматизованою системою документообігу господарського суду визначено для розгляду даної справи суддю Рима Т.Я.

10.10.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.2012 року.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

24.10.2012 року представник позивача надав письмове пояснення по справі щодо розміру та строків нарахування пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором від 02.07.2010 р. № 8-КС.

24.09.2012 року від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на даний час відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання по договору № 8-КС від 02 липня 2010 року, про що свідчить Акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний позивачем і відповідачем в серпні 2012 року.

25.10.2012 р. представник відповідача подав заяву (вх.№794) про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5015/4444/12 за позовом ТзОВ „Технології ремонту транспортної інфраструктури" до ДП „Миколаївський морський торговельний порт" про спонукання до внесення змін до договору №8-КС від 02.07.2010 року. Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив з мотивів непов'язаності справ. Дана заява судом відхилена з огляду на наступне.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі,- у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Суд прийшов до висновку, що рішення у справі 5015/4444/12 не встановлюватиме обставин, що можуть вплинути на збирання та оцінку доказів у даній справі. Розгляд справи 5015/4444/12 не обумовлює неможливість розгляду даної справи

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про виклик в судове засідання посадових осіб ТзОВ „Технології ремонту транспортної інфраструктури", яке суд відхилив в зв'язку з наступним. Посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можуть бути викликані в судове засідання для дачі пояснень із питань, що виникають під час розгляду справи. Йдеться про посадових осіб і працівників згаданих суб'єктів, які не беруть участь у справі як сторони або треті особи. Посадові ж особи та працівники сторін і третіх осіб дають суду пояснення як представники, виходячи з процесуального статусу сторін та третіх осіб та їх зацікавленості у результаті розгляду справи.

Також суд відхилив клопотання представника відповідача про витребування доказів, а саме: проекту на виконання робіт, оскільки до матеріалів справи долучено докази передачі відповідачеві пакету проектно-кошторисної документації. Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно ч. 2 ст. 21 ГПК України, позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів.

Належно оформленого клопотання у відповідності до вимог ст. 38 ГПК України представником відповідача не подано та не зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду.

Крім того, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив. Суд відхилив клопотання представника відповідача з огляду на те, що наявних в матеріалах справи доказів є достатньо для розгляду та вирішення спору по суті в межах 2-х місячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України для вирішення господарським судом спору. В силу положень ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Враховуючи факт неодноразового відкладення розгляду справи, суд вважає, що у сторони відповідача було достатньо часу для подання необхідних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача оголоcив намір заявити судді відвід.

Відповідно до ч.4 ст. 20 ГПК України, відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Мотивованої письмової заяви про відвід від відповідача не поступило та не було зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду.

В судовому засіданні 25.10.2012 р. представник відповідача усно позовні вимоги заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" (надалі-виконавець) та Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (надалі -замовник) було укладено договір №8-КС (надалі -договір), згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання відповідно до проектної документації та умов договору виконати роботи з будівництва двох додаткових колій для відстою вагонів в Рудному парку замовника на підставі договірної ціни (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно цього договору.

Згідно п.2.2.2 та п.2.2.9. договору, до початку робіт замовником складається акт допуску про розподіл відповідальності за організацією і безпечне виконання робіт за договором. До початку виконання робіт замовник надає виконавцю копії відповідно погодженої з усіма державними установами проектної документації та дозвіл на виконання земляних робіт.

Загальна сума договору відповідно до договірної ціни (додаток № 1) складає 6 539 554,00 грн. (шість мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні), у тому числі 20% ПДВ -1 089 925,67 грн. (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 67 коп.). Вартість робіт за договором визначається згідно з ресурсними елементними кошторисними нормами ДБН 1.1-1-2000, програмним забезпеченням АВК-5, кошторисними документами. Загальна сума є граничною і збільшенню не підлягає (п.3.1 договору).

Згідно п.3.2. договору, замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: - 30% передплати в термін 10 календарних днів з дня отримання рахунку, а відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору виконавець зобов'язаний виконати і здати роботи відповідно до проектної документації, протягом п'яти місяців після отримання передплати.

На виконання умов п.3.2. договору, позивач сплатив відповідачу 1 961 866,20 грн. передоплати, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 027 від 19.07.2011р. на суму 1 000 000,00 грн. та № 2 039 від 20.07.2010р. на суму 961 866,20 грн. Даний факт не заперечується відповідачем.

Позивач передав відповідачу акт-допуск для проведення будівельно-монтажних робіт, дозвіл на виконання земляних робіт поза охоронною зоною кабельних ліній, креслення та проектно-кошторисну документацію на об'єкт будівництва.

12.03.2011р. на адресу відповідача було надіслано претензію №09/484, на яку отримано відповідь вих.№03/04-М від 03.04.2011р., в якій йдеться про те, що роботи не виконані вчасно у зв'язку з неотриманням дозволу на проведення будівельних робіт.

Оскільки, у визначений термін відповідачем не виконані передбачені договором роботи, 18.07.2011 позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення штрафних санкцій, встановлених п.5.2. договору, на суму 1 831 075,23 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.Тобто, за законом визначені обов'язки сторін за договором підряду: виконавця-виконати роботу, замовника-прийняти і оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її

визначення (ч.1 ст. 843 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

До матеріалів справи додано докази передачі відповідачеві пакету проектно-кошторисної документації, паспорту, специфікації, представник відповідача ознайомлений з дозволом на виконання земельних робіт.

Договором №8-КС від 02.07.2010р. на позивача не покладався обов'язок по передачі відповідачеві дозволу на виконання будівельних робіт.

Доказів відсутності своєї вини у несвоєчасному виконанні будівельних робіт за договороми відповідач не надав.

Листом № 30/09-Л від 30.09.2010р. відповідач повідомив позивача про часткове виконання робіт згідно договору №8-КС від 02.07.2010р. і запевнив, що роботи будуть виконані у строки, передбачені графіком.

Поданий відповідачем акт готовності об'єкта до експлуатації не може бути доказом виконання відповідачем договірних зобов'язань, оскільки приймання робіт, згідно умов договору (розділ 4), проводиться на підставі акту виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання згідно договору №8- КС від 02.07.2010 р., не виконавши передбачені договором роботи у встановлені строки.

В зв'язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, позивач на підставі п.5.2. договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 373 306,34 грн. пені за період з 21.12.2010 р. по 18.07.2011р. та 457 768,78 грн. штрафу.

У відповідності до п.5.2. договору, за порушення строку виконання зобов'язання за договором (п.2.2.1. договору) з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг за договором, відносно яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, враховуючи день виконання зобов'язання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статутом ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (Порт) передбачено, що Порт є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Оскільки стронами у договорі обумовлено нарахування пені за порушення строків виконання робіт за кожен день прострочки без обмеження такого нарахування 6-місячним строком, виходячи з принципу свободи договору, суд погоджується з розрахунком пені, поданим позивачем.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання згідно з договором №8-КС від 02.07.2010 р. Факт невиконання умов договору належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології ремонту транспортної інфраструктури" (81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Заводська, 35, поштова адреса: 79025, м. Львів, вул. Левандівська, 3, ідентифікаційний код 35621140) на користь Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23, ідентифікаційний код 01125608) 1 373 306,34 грн. пені, 457 768,78 грн. штрафу , 18 310,75 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 30.10.2012 р.

Суддя Король М.Р.

Головуюча суддя М. Король

Суддя З. Гоменюк

Суддя Т. Рим