Рішення № 27129825, 29.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/13673-2012 29.10.12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б, тел. 284-18-98

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 72 680,69 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача -Півень Д.О., представник за довіреністю; від відповідача -Коломийченко І.В., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 72 680,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору №8624020 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2007, відповідач свої обов'язки щодо оплати за поставлену теплову енергію не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 01.11.2009 до 01.09.2012 виникла заборгованість у розмірі 68 000,97 грн. За порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач нараховує останньому збитки від інфляції у розмірі 1 761,15 грн. та 3% річних у розмірі 2 918,57 грн.

Ухвалою суду від 04.10.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/13673-2012, розгляд справи було призначено на 29.10.2012.

29.10.2012 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову з огляду на те, що за умовами договору кредитором є позивач, а боржниками населення та орендарі, оскільки останні є безпосередніми споживачами послуг, а не відповідач.

Також, відповідач зазначив, що згідно розпоряджень КМДА, населення та орендарі проводять оплату за житлово-комунальні послуги на розподільчий рахунок в КП ГІОЦ, після чого грошові пошти розщеплюються у відповідному відсотковому співвідношенні та надходять безпосередньо на рахунки виробників послуг, у тому числі на рахунок позивача, відтак звернення до суду із вказаним позовом свідчить про ігнорування порядку розрахунків та є наслідком подвійного стягнення заборгованості з відповідача та безпосередньо споживачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -Постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі -Споживач) було укладено договір № 8624020 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.

Відповідно до пунктів 9, 10 Додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків) Споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Зобов'язання за договором №8624020 від 01.06.2007 виконані позивачем належним чином, що підтверджується відомостями обліку споживачем теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом листопада 2009 - вересня 2012 років теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію за період з листопада 2009 року до вересня 2012 року на загальну суму 200 710,58 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав частково у зв'язку з чим, за період з 01.11.2009 до 01.09.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 складала 68 000,97 грн. Вказана сума заборгованості у розмірі 68 000,97 грн. також зазначена і відповідачем у наданій довідці про стан розрахунків №4152 від 23.10.2012.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження відповідача про те, що його створено з метою забезпечення процесу надання житлово-комунальних послуг споживачам Шевченківського району м. Києва та сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, не є підставою для відмови у позові, оскільки за договором №8624020 від 01.06.2007 зобов'язаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ, споживачі чи орендарі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 68 000,97 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 761,15 грн. інфляційних втрат та 2 918,57 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Неможливість виконання відповідачем грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняє боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 2 918,57 грн., інфляційної складової суми в сумі 1 761,15 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 97 коп. основного боргу, 1 761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 2 918 (дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 57 коп. 3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2012.

Суддя Р.Б. Сташків