Рішення № 27129676, 26.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-74/12426-2012 26.09.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»простягнення 1 391 гривні 66 копійок Представники:

від позивача: Молдавська О.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп»(надалі також «Позивач», «ПрАТ «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(надалі також -«Відповідач», «НАСК «Оранта») про стягнення 1 391 гривні 66 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп»на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 110000/71/00135/10 від 31 серпня 2010 року внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер АМ 4846 ВА, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність водія транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер АА 5867 СН, яким скоєно ДТП, застрахована в Національній акціонерній страховій компанії «Оранта на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2369037, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2012 року порушено провадження у справі № 5011-74/12426-2012, розгляд справи призначено на 26 вересня 2012 року.

21 вересня 2012 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, копію Витягу з ЄДРПОУ від 18 вересня 2012 року, довідку на підтвердження того, що в провадженні Господарського суду м. Києва або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору, Довідку про банківські реквізити, Довідку про юридичну адресу, інформацію з ЦБ МТСБУ.

В судовому засіданні 26 вересня 2012 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19 вересня 2012 року.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26 вересня 2012 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2010 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп»(Страховик) та Марченко Оленою Георгіївною (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 110000/71/00135/10, предметом якого є страхування транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АМ 4846 ВА.

10 квітня 2011 року на площі Вокзальна (Центрального залізничного вокзалу) в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер АМ 4846 ВА, який належить Марченко Олені Георгіївні, під керуванням Рамазян Оганеса Рафіковича та транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер АА 5867 СН, під керуванням Антонова Олександра Миколайовича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «ВАЗ», державний реєстраційний номер АМ 4846 ВА.

Згідно з Довідкою ВДАІ про дорожньо-транспортну пригоду від 11 квітня 2011 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Антоновим Олександром Миколайовичем пунктів 2.9, 10.9 Привал дорожнього руху України.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 квітня 2011 року у справі № 3-4299/11 Антонова Олександра Миколайовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 2 890 гривень 00 копійок.

Відповідно до Звіту № 16/06/11 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, складеного ТОВ «Експерт-центр ТАНДЕМ», вартість майнової шкоди, на рівні вартості відновлювального ремонту складає 1 795 гривень 31 копійка.

На підставі Страхового Акту № 155 від 20 вересня 2011 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 1 391 гривня 66 копійок, що підтверджується видатковим касовим ордером від 23 вересня 2011 року..

Цивільно-правова відповідальність Антонова Олександра Миколайовича на момент настання страхової події була застрахована в Національній акціонерній страховій компанії «Оранта»на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2369037, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 1 391 гривня 66 копійок.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 110000/71/00135/10 було відшкодовано на користь страхувальника 1 391 гривня 66 копійок.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «ЗАЗ», державний реєстраційний номер АА 5867 СН встановлена у судовому порядку Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 квітня 2011 року у справі № 3-4299/11.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з витягу з ЦБ МТСБУ, наданого МТСБУ на запит Суду у справі 5011-74/12426-2012, Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2369037 передбачено, що франшиза становить 510 гривень 00 копійок.

З огляду на викладене, Суд зазначає, що відсутні законні підстави для стягнення з Відповідача 510 гривень 00 копійок, що становить розмір франшизи за Полісом № АА/2369037.

Враховуючи визначені Полісом № АА/2369037 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 881 гривня 66 копійок (1 391 гривня 66 копійок -510 гривень 00 копійок франшиза за Полісом № АА/2369037).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп»задовольнити частково.

2. Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вулиця Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, р/р 26500001000012 в ОПЕРУ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023 та з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп»(02140, м. Київ, пр.-т Бажана, 10-А, офіс 3-А, п/р 26505007657001 в ПАТ «Креді Агріколь Банк»в місті Києві, МФО 3000614, код ЄДРПОУ 20783470) 3 591 (три тисячі п'ятсот дев'яносто одну) 881 (вісімсот вісімдесят одну) гривню 66 копійок

3. Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вулиця Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, р/р 26500001000012 в ОПЕРУ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023 та з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп»(02140, м. Київ, пр.-т Бажана, 10-А, офіс 3-А, п/р 26505007657001 в ПАТ «Креді Агріколь Банк»в місті Києві, МФО 3000614, код ЄДРПОУ 20783470) 3 591 (три тисячі п'ятсот дев'яносто одну) 1 047 (одну тисячу сорок сім) гривень 22 копійки

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Чинчин

Дата складання та підписання повного тексту рішення 28 вересня 2012 року