Рішення № 27129542, 25.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1131/2012-2/66 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бад - Алтай", пр. Ілліча, 91, м. Донецьк, 83003

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

юридична адреса:вул. АДРЕСА_1

фактична адреса: АДРЕСА_2

про стягнення боргу у сумі 12 290,67 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Любаєва Ольга Миколаївна - представник, (довіреність б/н від 01.08.2012 року; паспорт серія НОМЕР_2 від 07.11.2006 року)

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3 від 02.03.2009 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулося в суд з позовною заявою про стягнення з Відповідача боргу у сумі 12 290,67 грн., в тому числі 11028,94 грн. основного боргу, 843,03 грн. пені за період прострочки з 05.10.11 по 27.03.12, 121,36 грн. інфляційних за період з вересня 2011 року по березень 2012 року та 3% річних в сумі 297,34 грн. за період з 14.06.12 по 20.08.12.

В засіданні суду 25.09.12 оголошувалась перерва до 25.10.12.

25.10.12 розгляд справи продовжено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву за Вх.№6269/2012 свх від 25.09.12, в якому вважає позовні вимоги позивача безпідставними, оскільки заборгованість в сумі 11055,7 грн. погашена шляхом повернення товару згідно накладної на повернення №46585 від 28.09.11 на суму 11025,94 грн. та оплати 29,76 грн. згідно платіжного доручення від 05.10.12. Відповідач також посилається на акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.12, в якому позивач визнав повернення товару на суму 11025,94 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу №327 від 19.07.10, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується протягом дії Договору передавати у власність Покупця дієтичні добавки до раціону харчування та косметичні засоби в асортименті (далі - товар), а Покупець зобов'язується приймати вищевказаний товар і своєчасно оплачувати його на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що асортимент, кількість і ціна товару, що передається, визначаються в видаткових накладних. Накладні складаються на кожну партію товару, що передається, і є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 15055,7 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №БА-0014772 від 09.12.10 (а.с.16). Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 4026,76 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 11028,94 грн.

Пунктом 5.4. Договору поставки встановлено, що оплата за кожною накладною здійснюється протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем, якщо товар було поставлено Покупцю без попередньої оплати, чого відповідач не зробив, чим порушив умови укладеного договору.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач належних заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 11028,94 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Що стосується заперечень відповідача з посиланням на акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.12, суд зазначає наступне.

Поданий відповідачем суду акт звірки, отриманий ним електронною поштою, не підтверджений оригіналом документа та не містить даних особи, що підписала вказаний акт зі сторони позивача.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків - це документ, який не є первинним бухгалтерським документом, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами. Сам по собі такий акт не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові від 16.12.10 по справі №17/717.

Додана відповідачем накладна на повернення товару в сумі 11025,94 грн. №46585 від 28.09.11 підписана і скріплена печаткою тільки відповідача, а тому не береться судом до уваги як належний доказ про повернення товару. Також відповідачем не подано документального підтвердження сплати позивачу 29,76 грн.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 121,36 грн. інфляційних за період з вересня 2011 року по березень 2012 року та 3% річних в сумі 297,34 грн. за період з 14.06.11 по 20.08.12, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом перевірено правильність нарахування інфляційних та 3% річних.

Щодо стягнення 843,03 грн. пені за період прострочки з 05.10.11 по 27.03.12 суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 9.2. Договору поставки зобовязання здійснити своєчасну оплату й прийняття товару Покупець забезпечує пенею на користь Продавця в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань, що діє протягом періоду прострочення.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З врахуванням того, що термін оплати отриманого 09.12.10 товару минув 08.01.11, то право на нарахування пені виникло з цієї дати та припинилось через шість місяців відповідно до норми вищевказаної статті, тобто, 08.07.11, тому нарахування пені за період з 24.08.10 є безпідставним і в позові в цій частині належить відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного слід стягнути з відповідача 11028,94 грн. основного боргу, 121,36 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 297,34 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1499,1 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193,230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610-612, 614, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49,75 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бад - Алтай" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12 290,67 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса:вул. АДРЕСА_1 фактична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бад - Алтай", пр.Ілліча,91, м. Донецьк, 83003, код 32011411) -11028 (одинадцять тисяч двадцять вісім) грн. 94 коп. основного боргу, 121 (сто двадцять одну) грн. 36 коп. інфляційних, 3% річних в сумі 297 (двісті дев"яносто сім) грн. 34 коп. та 1499 (одну тисячу чотириста дев"яносто дев"ять) грн. 10 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 843,03 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.12

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_____помічник судді Шунтов О.М. 30.10.12