Постанова № 27129153, 24.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 5019/518/12

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М.-головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на рішеннягосподарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р.та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 р.у справі № 5019/518/12 господарського суду Рівненської областіза позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філіїдокомунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської радипростягнення 2 334 741,82 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Нестерчук А.П. (дов. від 26.12.2011 р.);

відповідача: Педич Д.П. (дов. від 03.05.2012 р.).

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення з останнього 2 334 741,82 грн., в т. ч. 2 109 463,96 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 164 042, 25 грн. пені, 8 345, 59 грн. інфляційних та 52 890, 02 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р. (суддя: Романюк Р. В.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії 2 109 463, 96 грн. боргу, 49 068, 68 грн. пені, 8 345, 59 грн. інфляційних, 52 716, 64 грн. 3 % річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 р. (головуючий суддя: Гулова А.Г., судді Маціщук А.В., Петухов М.Г.) апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", залишено без задоволення. Рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р. у справі № 5019/518/12 змінено, викладено п. 2 його резолютивної частини в такій редакції: "2. Стягнути з комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" -2 109 463,96 грн., 49 068,68 грн. пені, 8 345,59 грн. інфляційних, 52 716, 64 грн. 3% річних, всього -2 219 594,87 грн. В решті позову відмовити". Дочірня компанія"Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 р. в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.12.2010 р. між дочірньою компанією "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" (постачальник) та комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (покупець) укладено договір № 06/10-26/24-ТЕ-3 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 4 845 тис. куб. м.

Згідно із п. 1.3. договору, обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 840, 196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234, 00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1091, 00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ -1 309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 5 285 895, 00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього ПДВ -6 343 074, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1.1. договору, ціна за 1000,0 куб. м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 4.3. договору).

Пунктами 4.4. та 4.5. договору встановлено, що кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання - передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахування вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Згідно із п. 5.1. договору строк поставки газу: з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. включно.

Відповідно до п.п. 6.1.1., 6.1.2., 6.3.1. та 6.4.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ. Покупець зобов'язаний підписувати акт приймання - передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки. Постачальник зобов'язаний забезпечувати поставку газу у строки, встановлені цим договором. Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ.

Поряд з цим, сторонами підписано додаток № 1 до договору № 06/10-26/24-ТЕ-3 про закупівлю природного газу за державні кошти від 30.12.2010 р., яким визначили умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки сторін, а також порядок приймання-передачі газу.

Відповідно із п. 2.2 додатку № 1 до договору обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахування планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 28.01.2011 р. та № 2 від 31.03.2011 р. до договору.

Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами становить 259,70 грн., ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., ПДВ - 20%, всього з ПДВ -1309,20 грн.

На виконання умов договору позивач протягом січня - грудня 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3054741,97 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за січень 2011 року на суму 950 851, 02 грн., за лютий 2011 року на суму 973 853, 66 грн., за березень 2011 року 852 188, 39 грн., за квітень 2011 року на суму 277 848, 90 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу виконав частково в сумі 945 278, 01 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 2 109 463, 96 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо зменшення розміру пені до 49 068, 68 грн., із правомірно нарахованого в сумі 163 562, 28 грн.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічні норми містить і ст. 173 ГК України, відповідно до якої, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є правовідносинами поставки товару.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій КП "Здолбунівкомуненергія" не провело розрахунки за поставлений ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" природний газ в повному обсязі та у визначені договором терміни.

Таким чином, як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, враховуючи приписи п. 4.1 договору, нарахування 3% річних та пені слід проводити з 21 числа місяця.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із пунктом 7.3.1. договору, у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан відповідача та врахувавши, зокрема, виняткові обставини - невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію, яка постачалась населенню та релігійним організаціям, господарські суди попередніх інстанцій, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, обґрунтовано зменшили розмір пені до 49 068, 68 грн.

Однак, зменшивши розмір пені відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, тобто частково задовольнивши позов, суд першої інстанції в резолютивній частині оскарженого рішення не вказав про відмову в позові в решті позовних вимог.

Втім, господарський суд Рівненської області, дійшовши висновку про безпідставність нарахування пені в сумі 479,97 грн. та 173,38 грн. 3% річних (всього - 653,35 грн.), при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не врахував, що оскільки позов у цій частині задоволенню не підлягає, відповідно, судовий збір в сумі 13, 07 грн. покладається на позивача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками Рівненського апеляційного господарського суду про те, що рішення господарського суду Рівненської області від 01.06.2012 р. підлягає зміні, зазначивши в п. 2 його резолютивної частини про відмову в решті позовних вимог (115 146,95 грн.) та про стягнення з відповідача 46 681,77 грн. судового збору. В решті рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що ґрунтується на нормах чинного законодавства, матеріалах справи. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування Рівненським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни постанови від 27.07.2012 р.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 р. у справі № 5019/518/12 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.