Постанова № 27127129, 25.10.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3712/2012

10 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Кульчицького С.О.,

при секретарі -Поліщук О.О.,

за участю:

представника позивача -Сторчоуса О.В. (за довіреністю),

представників відповідача -Павленка О.М., Вінькової С.В. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державного підприємства «Кам'янське лісове господарство»до Кам'янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось державне підприємство «Кам'янське лісове господарство»до Кам'янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0000282301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Державне підприємство «Кам'янське лісове господарство»зареєстроване Кам'янською районною державною адміністрацією Черкаської області 08.06.1994 року, ідентифікаційний код 00993432 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27.06.1997 року № 32384029.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 10.08.2012 року № 228, ДПС у Черкаській області, згідно вимог Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, проведена невиїзна документальна перевірка державного підприємства «Кам'янське лісове господарство»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 28.08.2012 року №158/16-002/00993432 та зафіксовані наступні порушення:

1) ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Кам'янське лісове господарство»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

2) пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 24044 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 8712 грн., за жовтень 2010 року на суму 2611 грн., за листопад 2010 року на суму 2197 грн., за грудень 2010 року на суму 6190 грн., за січень 2011 року на суму 162 грн., за лютий 2011 року на суму 2017 грн., за березень 2011 року на суму 195 грн., за квітень 2011 року на суму 540 грн., за червень 2011 року на суму 579 грн., за липень 2011 року на суму 322 грн., за серпень 2011 року на суму 392 грн.

Не погоджуючись з висновками вищезгаданого акту перевірки, позивач оскаржив їх до ДПС у Черкаській області, яке рішенням від 10.09.2012 року № 20186/16-011 залишило без змін висновки, викладені в акті 28.08.2012 року №158/16-002/00993432.

На підставі встановленого порушення Кам'янською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 року №0000282301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «Кам'янське лісове господарство» по податку на додану вартість в розмірі 29028 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладені договори підряду на розробку лісових деревних ресурсів у 2010 - 2011 роках, які укладались та підписувались не ФОП ОСОБА_4, а представником за довіреністю ОСОБА_5

На виконання вищезазначених договірних зобов'язань позивачем надані акти виконаних робіт, платіжні доручення та податкові накладні, які підписані ОСОБА_5

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення спірних господарських операцій), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку..

Згідно вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

1 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»втратив чинність.

У зв'язку з тим, що правовідносини здійснювались також у 2011 році, тобто, після набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

В матеріалах справи знаходяться податкові накладні, які не містять відповідної помітки «Х»та не містять прізвища осіб, які склали податкову накладну, а саме: від 30.09.2010 року № 323 (том І а.с. 251), від 28.10.2010 року № 329 (том І а.с. 253), від 30.11.2010 року № 335 (том І а.с. 254), від 30.11.2010 року № 341 (том І а.с. 255), від 03.09.2010 року № 321 (том ІІ а.с. 211).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно п. 6 наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року (чинною на час складення податкової накладної) «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "Х"). Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу.

З наведеного вбачається, що податкові накладні від 30.09.2010 року № 323 (том І а.с. 251), від 28.10.2010 року № 329 (том І а.с. 253), від 30.11.2010 року № 335 (том І а.с. 254), від 30.11.2010 року № 341 (том І а.с. 255), від 03.09.2010 року № 321 (том ІІ а.с. 211) не відповідають вимогам Наказу № 165, а отже не є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що всі податкові накладні, які видані продавцем (ФОП ОСОБА_4) підписані не фізичною особою-підприємцем, а іншою особою за довіреністю (ОСОБА_5), що визнається відповідачем.

Однак, пунктом 16 наказу Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року та пунктом 18 наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року (чинних на час складення податкових накладних) встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року та наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року (чинних на час складення податкових накладних) визначено форму податкової накладної, в якій зазначається підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Таким чином, в разі підписання особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг слід зазначати саме прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Відповідно до п. 5 Наказу, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.).

Враховуючи наведене, платник податків може уповноважити іншу особу правом підпису за неї примірників податкової накладної -наказом, а тому, суд не бере до уваги довіреність, виданої ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_5, оскільки даною довіреністю не передбачено право останнього здійснювати замість ФОП ОСОБА_4 підприємницьку діяльність та підписувати первинні бухгалтерські документи на ведення цієї діяльності, в тому числі підписувати податкові накладні.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача, зробленими під час перевірки та вважає, що податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0000282301 винесено з додержанням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в адміністративному позові та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, 128, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.О.Кульчицький