Постанова № 27127122, 25.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 жовтня 2012 р. № 2а- 10198/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Іванюк А.Ю.,

за участю: представник позивача - Архангельського М.Ю.,

представника відповідача - Тарана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКАЛА"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СКАЛА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2012р. за №0000572330 та за №0000582330 винесені ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що в період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ фірми "СКАЛА" з питань дотримання вимог податкового законодавства. На підставі акту № 149/23-304/21265317 від 01.02.2012 року за результатами вищезазначеної перевірки, 13.02.2012 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення № 0000572330, № 0000582330 від 13.02.2012 року необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, підтримав раніше подані заперечення по справі, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ фірма "СКАЛА" має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 426478 Серії А01 від 26.03.2007 р., код за ЄДРПОУ 21265317 (а.с. 175-177 т. 1). ТОВ фірма "СКАЛА" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.05.1995 р. за №1349, є платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 29108253 про реєстрацію платника ПДВ від 22.07.1997 р., індивідуальний податковий номер юридичної особи 212653120331 (а.с. 178-179 т. 1).

Фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі направлення від 17.01.2012 року № 37 та наказу від 17.01.2012 року № 55 та згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України була проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКАЛА" (код за ЄДРПОУ 21265317) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках результатів операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Промспецконсалтинг" (код за ЄДРПОУ 37091549), ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА" (код за ЄДРПОУ 36457279), ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР" (код за ЄДРПОУ 36457640) за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року та подальшої їх реалізації.

За результатами перевірки був складений акт № 149/23-304/21265317 від 01.02.2012 р. (а.с. 9-48 т. 1).

Згідно висновків, які викладені в акті, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. По податку на додану вартість:

п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму ПДВ в розмірі 1230560,0 грн., в тому числі за січень 2010 року -4486,0 грн., за лютий 2010 року -18209,0 грн., за березень 2010 року -6219,0 грн., за квітень 2010 року -64745,0 грн. за травень 2010 року -5749,0 грн., за червень 2010 року -121798,0 грн., за липень 2010 року -462218,0 грн., за серпень 2010 року -46516,0 грн., за вересень 2010 року -317584,0 грн., за жовтень 2010 року -52248,0 грн., за листопад 2010 року -130788,0 грн.

2. По податку на прибуток підприємств:

п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1538202,0 грн., в тому числі за I квартал 2010 року -43377,0 грн., за II квартал 2010 року -233132,0 грн., за III квартал 2010 року -1032898,0 грн., за IV квартал 2010 року -228795,0 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000572330 від 13.02.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1538200,0 грн., з яких: за основним платежем - 1230560,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -307640,0 грн. та № 0000582330 від 13.02.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1922752,50 грн., з яких: за основним платежем -1538202,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -384550,50 грн. (а.с. 49 - 50 т. 1).

В основу висновку ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про порушення позивачем вимог чинного законодавства було покладено відомості з актів:

- № 1459/23-03-05/36457279 від 30.06.2011 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Агроремпоставка" (код ЄДРПОУ 36457279) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. та дотримання податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2010 р.;

- № 547/23-03-05/36457640 від 07.04.2011 р. "Про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Асавир" (код ЄДРПОУ 36457640) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. та дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2009 р. по 31.12.2010 р.;

- № 349/23-03-05/37091549 від 10.03.2011 р. "Про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецконсалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 р. по 31.12.2010 р.

На підставі цих актів податковим органом встановлено, що контрагенти позивача мають наступні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. зі спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності, розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ фірмою "СКАЛА" в результаті операцій, проведених з ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР", ТОВ "Промспецконсалтинг" не мало можливості отримувати роботи (послуги).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ фірма "СКАЛА" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 1/06/01 від 06.01.2010 р. з ТОВ "Тех - Агроремпоставка" (Продавець), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця ТМЦ: запасні частини та витратні матеріали для обслуговування прально - прасувального обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити ці товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору (а.с. 80-82 т. 1).

Згідно п. 1.2 даного договору, кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Матеріали справи містять специфікації (а.с. 83-99 т. 1).

Відповідно п. 3.1 договору відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ фірми "СКАЛА". Самовивіз.

На виконання умов договору ТОВ "Тех - Агроремпоставка" відвантажило на адресу ТОВ фірми "СКАЛА" ТМЦ та запасні частини на суму 5335038,36 грн., у т.ч. ПДВ - 889173,07 грн. Дана господарська операція оформлена первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними. ТМЦ та запасні частини отримували директор ТОВ фірми "СКАЛА" - Халєєв А.Б. (період з 01.01.2010 по 07.09.2010 року) та директор ТОВ фірми "СКАЛА" Притико Р.М. (період з 08.09.2010 по 31.10.2010 року), особисто по довіреностям (а.с. 180-182 т. 1).

ТОВ "Тех - Агроремпоставка" виписало на адресу ТОВ фірма "СКАЛА" податкові накладні: № 13 від 0.07.2010 р., № 254 від 11.02.2010 р., № 488 від 02.03.2010 р., № 1370 від 15.04.2010 р., № 1410 від 19.04.2010 р., № 1450 від 21.04.2010 р., № 1947 від 17.05.2010 р., № 2007 від 20.05.2010 р., № 2283 від 01.06.2010 р., № 2425 від 0.06.2010 р., № 3072 від 02.07.2010 р., № 3232 від 08.07.2010 р., № 3849 від 03.08.2010 р., № 4563 від 02.09.2010 р., № 4729 від 09.09.2010 р., № 5389 від 04.10.2010 р., № 5742 від 19.10.2010 р. (т. 1, а.с. 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132 т. 1). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Розрахунки за відвантажений товар проведено у безготівковій формі через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень: від 11.02.2010 р. № 27 на суму 26918,33 грн.; від 04.03.2010 р. № 49 на суму 109252,90 грн.; від 09.04.2010 р. № 91 на суму 72036,0 грн.; від 19.05.2010 р. № 133 на суму 200000,0 грн.; від 21.05.2010 р. № 134 на суму 153748,15 грн.; від 03.06.2010 р. № 140 на суму 34496,64 грн.; від 15.06.2010 р. № 146 на суму 135000,0 грн.; від 29.07.2010 р. № 188 на суму 595789,15 грн.; від 03.08.2010 р. № 194 на суму 2000000,0 грн.; від 03.08.2010 р. № 196 на суму 538480,0 грн.; від 13.08.2010 р. № 211 на суму 234829,27 грн.; від 07.09.2010 р. № 222 на суму 279097,49 грн.; від 01.10.2010 р. № 263 на суму 1263600,0 грн.; від 11.10.2010 р. № 269 на суму 641902,63 грн.; від 08.11.2010 р. № 285 на суму 313487,80 грн. (а.с. 64-78 т. 3).

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Техно-Асавир" в перевіряємому періоді відбувались на підставі договорів: № 1/28/10 від 28.10.2010 р. та № 1/10/11 від 10.11.2010 р. (а.с. 192-194, 203-205 т. 2).

Згідно умов вказаних договорів ТОВ "Техно-Асавир" (Продавець) зобов'язується передати у власність ТМЦ, запасні частини та витратні матеріали для обслуговування прально - прасувального обладнання, а ТОВ фірма "СКАЛА" (Покупець) зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити ці товарно - матеріальні цінності.

Матеріали справи містять специфікації, вказані як невід'ємні частини договорів згідно п. 1.2 (а.с. 195, 206 т. 2).

Відповідно п. 3.1 договорів, відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ фірми "СКАЛА". Самовивіз.

На виконання умов договорів № 1/28/10 від 28.10.2010 р. та № 1/10/11 від 10.11.2010 р. ТОВ "СКАЛА" отримані податкові накладні № 1137 від 16.11.2010 р., № 1080 від 01.11.2010 р. (а.с. 196, 207-208 т. 2).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що за отримані ТМЦ позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки ТОВ "Техно-Асавир", що підтверджується платіжним дорученням № 330 від 15.12.2010 р. на суму 784728,66 грн. (а.с. 79 т. 3).

Крім того, між позивачем, ТОВ фірма "СКАЛА" (Покупець) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу № 1/20/09 від 20.09.2010 р. (а.с. 42-44 т. 3).

Згідно умов договору Продавець зобов'язується передати у власність дозуючий комплекс ЕС0008Е, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити ці товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 даного договору визначено наступне: кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Матеріали справи містять специфікацію № 1 від 23.09.2010 р. (а.с. 45 т. 3).

Відповідно п. 3.1 договору, відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ фірми "СКАЛА". Самовивіз.

ТОВ "Промспец Консалтинг" виписано на адресу ТОВ фірма "СКАЛА" податкову накладну № 245 від 23.09.2010 р., наявну в матеріалах справи (а.с. 46 т. 3).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена до податкового кредиту, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Розрахунки за відвантажений товар проведено у безготівковій формі через розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення № 263 від 01.10.2010 р. на суму 1263600,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 210600,0 грн.).

Суд зазначає наступне. Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Судом встановлено, що укладені між ТОВ фірмою "СКАЛА" та ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР", ТОВ "Промспецконсалтинг" договори недійсними в судовому порядку не визнавались.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

На момент проведення перевірки, у ТОВ "СКАЛА" були наявні податкові накладні на кожну поставку товару, які відповідали вимогам законодавства та були виписані особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Оскільки ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР", ТОВ "Промспецконсалтинг" було виписано на користь ТОВ фірми "СКАЛА" податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного ним за вищевказаними договорами товару, суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ТОВ фірма "СКАЛА" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагентів ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР", ТОВ "Промспецконсалтинг", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ фірмі "СКАЛА" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами.

Якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії " (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ фірмою "СКАЛА" та ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР", ТОВ "Промспецконсалтинг" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Товар, придбаний ТОВ фірмою "СКАЛА" у ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР", ТОВ "Промспецконсалтинг" на підставі вказаних договорів, не тільки був отриманий та оплачений позивачем, але й використаний ним для своїх власних потреб, що свідчить про використання даного товару у власній господарській діяльності ТОВ фірми "СКАЛА", а також про дійсність укладених угод між ТОВ фірмою "СКАЛА" та вказаними контрагентами. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи договорами позивача з Державним підприємством "Придніпровська залізниця", Державним територіальним галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця", Державним підприємством "Донецька залізниця", ТОВ ВКФ "СОЮЗ", ТОВ фірма "Арбат ЛТД", специфікаціями, калькуляціями на роботи за статтями витрат, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, актами прийняття робіт, довіреностями (а.с. 1-191, 198-202, 210-250 т. 2, а.с. 1-41, 48-63 т. 3).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідний звітний період в цілому.

Матеріалами справи підтверджено, що укладені договори схвалені з боку ТОВ фірми "СКАЛА" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов, факти, вказані в акті № 149/23-304/21265317 від 01.02.2012 року "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКАЛА" (код за ЄДРПОУ 21265317) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках результатів операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Промспецконсалтинг" (код за ЄДРПОУ 37091549), ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА" (код за ЄДРПОУ 36457279), ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР" (код за ЄДРПОУ 36457640) за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року та подальшої їх реалізації" щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000572330, № 0000582330 від 13.02.2012 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова на підставі акту № 149/23-304/21265317 від 01.02.2012 року, повинні бути скасованими, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКАЛА" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2012р. за №0000572330 та за №0000582330 винесені ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКАЛА" (код ЄДРПОУ 21265317) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2204.0 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30 жовтня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко