Постанова № 27127107, 13.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 вересня 2012 р. № 2-а- 6464/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

представника позивача -Архангельського М.Ю.

представника відповідача - Щербак Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю науково- виробниче підприємство " КІАТОН" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "КІАТОН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.05.2012 року №0000382201.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає протиправними висновки, викладені в акті ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.05.2012 року №687/221/31633477, такими, що зроблені з перевищенням повноважень, наданих податковій інспекції, а винесене на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення від 24.05.2012 року №0000382201 - незаконним.

Позивач стверджує, що фактичне виконання робіт по договорам підтверджується належним чином складеними первинними бухгалтерськими та податковими документами, які цілком відповідають п.9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні та п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Зауваження щодо форми та змісту документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні. На момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані платниками ПДВ, наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Суми податку за виписаними податковими накладними в перевіреному періоді правомірно включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Твердження відповідача стосовно порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), не є, на думку позивача, підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемними. Окрім того, у ДПІ не має законних підстав вважати, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності. За таких підстав, позивач вважає акт перевірки господарської діяльності ТОВ НВП "КІАТОН" таким, що складений з порушенням вимог діючого законодавства України, а спірне податкове повідомлення - рішення - незаконним, необ'єктивним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що фахівцями ДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача - ТОВ НВП "КІАТОН", з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг», за жовтень 2011 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ НВП «Кіатон»: ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003р. із змінами та доповненнями, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ НВП «Кіатон» з ТОВ «Промспец Консалтинг», код за ЄДРПОУ 37091549, у жовтні 2011 року; п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством позивача занижено податок на додану вартість в сумі 36.260 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 36.260 грн. На підставі вказаних висновків, викладених в акті перевірки №687/221/31633477 від 07.05.2012 року, цілком правомірно та обґрунтовано винесене податкове повідомлення-рішення №0000382201 від 24.05.2012 року, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54.390 грн., в т.ч. за основним платежем - на суму 36.260 грн., за штрафними санкціями - 18.130 грн.

Посилаючись на акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 13.12.2011 року №251/23-03-05/37093551 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промспец Консалтинг» відповідач зазначає, що контрагент позивача не мав можливості реально здійснювати фінансово - господарські операції за вересень, жовтень 2011 року та здійснювати господарську діяльність. Таким чином, в порушення вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ НВП «Кіатон» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 36.260 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 36.260 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги письмових заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "КІАТОН", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 31633477, місцезнаходження: вул. Астрономічна, буд. 17, кв.40, м. Харків, Харківська область, 61085 (а.с.26-29, 31).

З 11 вересня 2001 року підприємство узято на податковий облік в ДПІ у Київському районі м. Харкова за №2521, правонаступником якої є ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. З 22 вересня 2001 року ТОВ НВП "КІАТОН" зареєстровано як платник податку на додану вартість (а.с.32-33).

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі направлення па перевірку від 20.04.2011 року № 288, виданого Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби Ліпчанською Людмилою Василівною, у зв'язку з ненаданням в повному обсязі документального підтвердження на письмовий запит від 29.02.2012р. № 5082/10/23-506, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 19.04.2012р. № 308, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ НВП «Кіатон», код за ЄДРПОУ 31633477, з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг» код за ЄДРПОУ 37091549, за жовтень 2011 року.

Результати вказаної виїзної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ НВП «Кіатон» оформлені актом від 07.05.2012 року №687/221/31633477 (а.с.19-25).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому вище акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ НВП «Кіатон», при здійсненні господарської діяльності:

- ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003р. із змінами та доповненнями, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ НВП «Кіатон» з ТОВ «Промспец Консалтинг», код за ЄДРПОУ 37091549, у жовтні 2011 року;

- п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 36.260 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 36.260 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, 24.05.2012 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0000382201, яким ТОВ НВП «Кіатон» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 54.390,00 грн., з яких 36.260,00 грн. - основний платіж, 18.130,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.9).

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ НВП «Кіатон», мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ «Промспец Консалтинг».

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року № 01/12, укладеного між ТОВ «Промспец Консалтинг»-(продавець) та ТОВ НВП «Кіатон»-(покупець), продавець зобов'язується передати покупцю маркувальне обладнання та витратні матеріали в асортименті, кількість і по ціні визначених в рахунках - фактурах (а.с.40).

Виконання вказаного договору підтверджується виписаними ТОВ «Промспец Консалтинг» на адресу ТОВ НВП «Кіатон» податковими накладними від 04.10.2011 року №66 на суму з ПДВ 123.624,00 грн., від 03.10.2011 року №36 на суму з ПДВ 93.937,80 грн. (а.с.39).

Також, фактичне укладання та виконання умов договору між ТОВ «Промспец Консалтинг»-(продавець) та ТОВ НВП «Кіатон» підтверджується рахунками - фактурами від 04.10.2011 року №010-04 на суму з ПДВ 123.624,00 грн. (а.с.34), від 03.10.2011 року №010-03 на суму з ПДВ 93.937,80 грн. (а.с.37), видатковими накладними від 01.10.2011 року №010-04 на суму з ПДВ 123.624,00 грн. (а.с.35), від 03.10.2011 року №010-03 на суму з ПДВ 39.937,80 грн. (а.с.38), розрахунками між даними суб'єктами господарювання, які проводилися в безготівковій формі, про що свідчать виписки із банку (а.с.44-46).

В подальшому придбаний позивачем товар за договором купівлі-продажу від 01.12.2010 року № 01/12 був реалізований та використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується:

- договором від 18.10.2011 року №10/18, укладеним з ТОВ «Омела-Пак»-(замовник) на поставку маркувального принтера «ЕКСТ-МОНО І» (а.с.52-54);

- договором від 08.09.2011 року №09/08, укладеним з ТОВ «Марганецька птахофабрика» з виконання капітального ремонту маркувального обладнання «ЕКСТ-ПТИЦЕПРОМ-ПЯТИКАНАЛЬНИЙ» (а.с.58-59).

- договором від 20.07.2010 року №07/20, укладеним СТОВ «Авіас» з виконання капітального ремонту маркувального обладнання «ЕКСТ-ПТИЦЕПРОМ-ПЯТИКАНАЛЬНИЙ» (а.с.82-83).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується виписаними виконавцем на адресу замовника податковими накладними від 19.10.2011 року №16, від 27.10.2011 року №28 (а.с.50-51), від 06.10.2011 року №3, від 10.10.2011 року №7 (а.с.63-64), від 07.10.2011 року №6 (а.с.69), від 20.10.2011 року №18 (а.с.74), від 24.10.2011 року №22 (а.с.79), від 27.09.2011 року №22, від 20.10.2011 року №20, від 28.10.2011 року №31, від (а.с.86-88), накладними від 27.10.2011 року №281 (а.с.47), від 07.10.2011 року №267 (а.с.65), від 20.10.2011 року №273 (а.с.70), від 24.10.2011 року №279 (а.с.75).

Виконання вищевказаних господарських зобов'язань підтверджується специфікаціями (а.с.55, 61), актами сдачі-приймання виконаних робіт від 17.10.2011 року (а.с.56), від 28.10.2011 року (а.с.80), актами сдачі-приймання обладнання виконавцю (а.с.60, 84), актами сдачі-приймання обладнання в експлуатацію від 17.10.2011 року (а.с.62), від 28.10.2011 року (а.с.85), рахунками від 19.10.2011 року №10/19 (а.с.49), від 30.09.2011 року №09/30-2 (а.с.57), від 04.10.2011 року №10/04 (а.с.68), від 17.10.2011 року №10/17 (а.с.73), від 21.10.2011 року №10/21-1 (а.с.78), вантажною декларацією товарно-транспортною накладною (а.с.67, 72, 77, 81).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ «Промспец Консалтинг» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

За таких підстав суд вважає, що висновок Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ НВП «Кіатон» та його контрагентом: ТОВ «Промспец Консалтинг», відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеним правочином, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності укладених у перевіреному періоді правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, та перевіривши викладені в цьому акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді.

Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, викладених в акті про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій, неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку є акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 251/23-03-05/37093551 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промспец Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг», їх реальність та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2011 року.

Разом з цим, суд не бере до уваги вказаний вище акт як підставу для висновку про неправомірність формування податкового кредиту позивачем - ТОВ НВП «Кіатон», оскільки в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону. Окрім того, податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд відзначає, що в силу приписів абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи вказаного контрагенту не вивчались, оскільки, як вбачається з назви цього акту, зустрічна звірка взагалі не була проведена.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженим Постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару, робіт, послуг, підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ТОВ НВП «Кіатон» та його контрагентом ТОВ «Промспец Консалтинг» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промспец Консалтинг» положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промспец Консалтинг», а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ НВП «Кіатон», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково- виробниче підприємство "КІАТОН" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0000382201.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.