Постанова № 27126948, 24.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р. № 2а-5944/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Миколіва А.М.

відповідача Чабана О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Еко-Техсервіс»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених позовних вимог, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03 березня 2012 року №0000122340 та від 28 травня 2012 року №0000282340, №0000302340.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки з питань господарських відносин з ПП "Ново-Ком" за період: лютий, березень, квітень 2011 року, складено Акт перевірки №148/23-4/32681982 від 21 лютого 2012 року, яким встановлено порушення платником податку ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України завищено суму податкових зобов'язань на суму 26 615,74 грн. та п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податкового кредиту на загальну суму 26 615, 74 грн. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 03 березня 2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000122340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 7 678,20 грн. за платежем податок на додану вартість та 28 травня 2012 винесено податкові повідомлення-рішення №0000282340, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 7 206,37 грн. за платежем податок на додану вартість та №0000302340, яким встановлено завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 11 7131,17 грн. Стверджує, що ним з дотриманням вимог Податкового кодексу України сформовано податковий кредит на загальну суму 26 615,74 грн. по взаєморозрахунках з ПП "Ново-Ком" та визначено суму податкових зобов'язань на суму 26 615,74 грн. з ПрАТ "Моршинський завод мінеральних Вод "Оскар". Зазначає, що господарські операції з ПП "Ново-Ком" підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а щодо здійснення господарських відносин з ПрАТ "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар", розрахунок зобов'язань по податках та зборах перед бюджетом підтверджуються як первинними документами так і відповідною звітністю, які надано до ДПІ у Франківському районі м.Львова. Тому просить позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка з питань господарських відносин з ПП "Ново-Ком" за період: лютий, березень, квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №148/23-4/32681982 від 21 лютого 2012 року. При проведенні перевірки встановлено, що за період: лютий, березень, квітень 2011 року позивач проводив взаєморозрахунки з ПП "Ново-Ком". Документи, які представлені посадовими особами до перевірки не можуть і не могли підтверджувати факту поставки товарів позивача та законність відображення даних правовідносин у податковій звітності. Зазначає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмовому заперечені проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 08.02.2012 року №23-4/69, згідно із пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 08.02.2012 року №77 ДПІ у Франківському районі м.Львова проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Еко-Техсервіс" з питань господарських відносин з ПП "Ново-Ком" за період: лютий, березень, квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №148/23-4/32681982 від 21 лютого 2012 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України завищено суму податкових зобов'язань на суму 26 615,74 грн., в тому числі за лютий 2011 року на 14 620,72 грн. (ПрАТ "Моршинський завод Мінеральних Вод" "Оскар"), за березень 2011 року на 4 112,82 грн. (ПрАТ "Моршинський завод Мінеральних Вод " "Оскар"), за квітень 2011 року на 204,00 грн.(ПрАТ "Моршинський завод Мінеральних Вод" "Оскар") та п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податкового кредиту на загальну суму 26 615,74 грн. (по взаєморозрахунках з ПП "Ново-Ком"), в тому числі за лютий 2011 року на суму 14 884,57 грн., за березень 2011 року на суму 4 112,82 грн., за квітень 2011 року на суму 7 618,35 грн., що призвело до заниження ПДВ в розмірі 7 678,20 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 03 березня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення 0000122340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 7 678,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн. та 28 травня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000282340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 7 206,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн., №0000302340, яким встановлено завищення суми від"ємного значення податку на додану вартість в розмірі 11 731,17 грн.

Як вбачається з Акту перевірки дану перевірку проведено за результатами перевірки Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Приватного підприємства «Ново-Ком».

Позивачем надано суду копію постанови Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі №2а-11361/11/1270, якою визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Ново-Ком" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року за результатами якої складено акт №1811/231/36917481 від 14.11.2011 року, визнано протиправними дії щодо визнання нікчемних всіх укладених правочинів ПП "Ново-Ком", зобов'язано Алчевську об'єднану податкову інспекцію вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки ПП "Ново-Ком" та привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків з даними, наведеними ним у наданих податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року, яка відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 07 березня 2012 року.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що господарські операції ПП "Еко-Техсервіс" з ПП "Ново-Ком" фактично не відбувалися, наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, не є безумовною підставою для віднесення сум податкового кредиту. Відтак, представлені до перевірки видаткові та податкові накладні не підтверджують факт поставки товару на адресу підприємства, не є свідченням реальності господарської операції, містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції. Представлені позивачем накладні, податкові накладні підписані з ПрАТ "Моршинський завод Мінеральних Вод" "Оскар" не можуть слугувати належними первинними документами щодо підтвердження факту використання ТМЦ у господарській діяльності, з огляду на той факт, що не підтверджується придбання ТМЦ у ПП "Ново-Ком", який у свою чергу не володіє трудовими ресурсами, транспортними засобами та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що за період: лютий, березень, квітень 2012 року Приватним підприємством "Еко-Техсервіс" проводились взаєморозрахунки з ПП "Ново-Ком" та отримані матеріали від ПП "Ново-Ком" були використані при проведенні будівельно-монтажних робіт на ПрАТ "Моршинський завод Мінеральних Вод" "Оскар".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем представлено cуду: податкові накладні №771 від 09.02.2011 року, №561 від 25.03.2011 року, №574 від 21.04.2011 року; видаткові накладні №771 від 09.02.2011 року, №561 від 25.03.2011 року, №574 від 21.04.2011 року; платіжні доручення №30 від 28.04.2011 року, №38 від 02.06.2011 року; договори на проведення робіт, укладених позивачем та ПрАТ "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" №39 від 26.01.2011 року, №40 від 04.02.2011 року, №41 від 15.02.2011 року, №42 від 11.03.2011 року, №44 від 23.03.2011 року, №45 від 30.03.2011 року, №46 від 05.04.2011 року, копія договору, укладеного з ТОВ "БК "СІММ" №31 від 26.11.2010 року, акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 15.02.2011 року, за лютий 2011 року від 21.02.2011 року та від 22.02.2011 року, №1 від 04.05.2011 року, №4 від 21.06.2011 року, №2 від 26.05.2011 року, №3 від 08.06.2011 року, за березень 2011 року від 31.03.2011 року, за квітень 2011 року від 18.04.2011 року, №3 від 15.06.2011 року; податкові накладні №3 від 21.06.2011 року, №1 від 04.05.2011 року, №2 від 26.05.2011 року, №1 від 08.06.2011 року, №1 від 18.04.2011 року, №2 від 31.03.2011 року, №1 від 31.03.2011 року, №3 від 22.02.2011 року, №2 від 21.02.2011 року, №1 від 15.02.2011 року, №2 від 15.06.2011 року.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП "Ново-Ком" за період лютий, березень, квітень 2011 року.

За приписами п.201.8. ст.208 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених пп. 201.4, 201.7, 201.10 свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його оподатковуваних операціях, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 183 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що контрагент позивача ПП "Ново-Ком" мав право на виписку податкових накладних, оскільки на момент видачі таких був зареєстрований платником ПДВ.

Статтею 185 Податкового кодексу України передбачено, що об"єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст.188 цього ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо резолютивної частини постанови, суд вважає за доцільне використовувати формулювання наведене в п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0000122340 від 03 березня 2012 року, №0000282340 та №0000302340 від 28 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Еко-Техсервіс»сплачену ним суму судового збору в розмірі 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2012 року