Постанова № 27126674, 16.10.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року /15:45/ Справа № 0870/8251/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Буряковій А.В., представника позивача Никоненко І.С., представника відповідача Панцакова С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство Джионікс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2012р. №0001502211, №001492211,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство Джионікс» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2012р. №0001502211, №001492211.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби позапланової документальної невиїзної перевірки було складено акт перевірки № 176/22-1109/34595775 від 24.07.2012 року, на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення від 06.08.2012р. №001492211, №0001502211, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5031,25 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4025,00 грн. З винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згодний, оскільки, висновки про безтоварність господарських операцій з контрагентом позивача ТОВ «Монтажбудстрой» в акті перевірки ґрунтуються лише на вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя щодо засновника ТОВ «Монтажбудстрой» громадянки ОСОБА_3, яку визнано винною у здійсненні фіктивного підприємництва. Однак, по вказаній кримінальній справі не надавалася оцінка стосовно угод, укладених між позивачем та ТОВ «Монтажбудстрой», в той час як у вироку йде мова стосовно самого факту створення ТОВ «Монтажбудстрой». Посилання на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011 року по кримінальній справі № 1-702/11 р. як на підставу недійсності первинних документів, що мали місце при здійсненні господарських операцій між ТОВ «Науково - виробниче підприємство Джионікс» та ТОВ «Монтажбудстрой», вважає неправомірним, оскільки податковим органом не надано жодних доказів того, що саме господарські операції між ТОВ «Науково - виробниче підприємство Джионікс» та ТОВ «Монтажбудстрой» визнані фіктивними. Зазначає, що на підтвердження правомірності включення сум до валових витрат та формування податкового кредиту позивачем надано всі необхідні первинні документи. Крім того перевіркою не досліджено подальший рух придбання товару, тоді як придбане у ТОВ «Монтажбудстрой» пальне (бензин А-76) було продано ЗАТ ВКФ «Крістіна», яке має комплекс автозаправочних станцій та здійснює реалізацію пального вроздріб та оптом. Зазначає, що ТОВ «Монтажбудстрой» на час спірних правовідносин було зареєстроване в державному реєстрі, знаходилося на податковому обліку, зареєстроване в належному порядку платником ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначила, що Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, на які посилається Відповідач в Запереченні регулюють правовідносини, які випливають з договору перевезення, та не регулюють випадки перевезення товару власним транспортом. Придбане позивачем у ТОВ «Монтажбудстрой» пальне було отримано ЗАТ ВКФ «Крістіна», яке здійснило вивіз нафтопродуктів власним транспортом, який мав необхідний дозвіл на перевезення небезпечних вантажів, будь-яких договорів на перевезення не укладалося. Вказала, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних товарно-матеріальних цінностей. Обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів не відноситься. Таким чином товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення, а не факту передання товару, та, відповідно, набуття права власності на нього, в той час як факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується наявними в справі видатковими накладними. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а саме товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, які у позивача відсутні.

Зазначив, що відповідно до Правил сертифікації нафтопродуктів, які затверджені наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 січня 1997 р. № 19, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 р. за № 52/1856, нафтопродукти підлягають обов'язковій сертифікації, однак жодних сертифікатів відповідності до перевірки надано не було.

Додатково наголошує на той факт, що згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011р. по справі №1-702/11, директора ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ст.205 Кримінального Кодексу України, а саме фіктивне підприємництво. Відповідно до пояснень ОСОБА_3, наданих під час розгляду кримінальної справи №1- 702/11 ОСОБА_3 до фінансово - господарської діяльності ТОВ «Монтажбудстрой» не має ніякого відношення. Таким чином в результаті незаконної діяльності фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Монтажбудстрой», в період часу з 01.02.2010 р. по 30.04.2010 р. підприємствам контрагентам незаконно сформовано податковий кредит на загальну суму 48167851,02 грн. Вирок набрав законної сили 23.11.2011 року. Таким чином, підписи директора ТОВ «Монтажбудстрой» на податкових накладних, договорах поставки є недійсними та виконаними не ОСОБА_3 Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, в період з 18.07.2012 по 24.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Джионікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Монтажбудстрой» за період з 01.01.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено Акт від 24.07.2012 № 176/22-1109/34595775.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено, порушення позивачем:

ѕ п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.3.1 ст. 3, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті якого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4 025 грн., в тому числі по періодах: - 1 квартал 2010р. - 4 025 грн.;

ѕ пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 220 грн., в т.ч. за березень 2010р.- 3 220 грн. та завищення на суму 100 грн., в т.ч. за квітень 2010 року - 100 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 24.07.2012 № 176/22-1109/34595775 Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2012р. №001492211, №0001502211, якими ТОВ «НВП «Джионікс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5031,25 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4025,00 грн.

Висновки Актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ТОВ «НВП «Джионікс» в порушення вимог чинного законодавства, включило до складу валових витрат за перший квартал 2010 року суму 16 100,00 грн., а також включило до податкового кредиту за березень 2010 року суму в розмірі 3 320,00 грн. від постачальника, по якому не підтверджується поставка продукції - нафтопродуктів (бензин А-76) - та реальність вчинення операцій, а саме від ТОВ «Монтажбудстрой».

Суд вважає висновки, викладені в Акті перевірки від 24.07.2012 № 176/22-1109/34595775, обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.08.2012р. №001492211, №0001502211 такими, що винесені відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства, в зв'язку з наступним.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наданими до матеріалів справи документами, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажбудстрой» (Постачальник) відповідно до укладеного договору поставки нафтопродуктів від 23.03.2010р. № ДЖМ-230310.

Згідно п.5.1 Договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах самовивозу.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що згідно зазначеного договору, бензин транспортувався автомобілями ЗАТ ПКФ «Крістіна», якому в подальшому було зазначений товар позивачем перепродано.

На підтвердження транспортування товару жодних документів суду надано не було. Суд не погоджується з твердженнями позивача, що факт вивозу нафтопродуктів транспортом ЗАТ ВКФ «Крістіна» підтверджується реєстраційними документами на автомобіль, оскільки з копії технічного паспорту автомобіля, наданої до матеріалів справи, жодних юридичних фактів, пов'язаних з встановленням факту транспортування товару без наявності інших, передбачених законом документів, встановити неможливо.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а саме товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 1 Правил подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Розділом 11 Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна накладна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обов'язковому порядку передається вантажоодержувачу.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтранспорту України, Міністату України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України Затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, економіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496, також передбачено однозначна необхідність товарно-транспортної накладної для перевезення небезпечних вантажів, а саме інструкцією визначено, що перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформлюється товарно-транспортною накладною відповідно до діючої Інструкції про порядок розрахунків за перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У товарно-транспортній накладній в обов'язковому порядку вказуються найменування нафтопродуктів, густина, температура, об'єм та загальна маса нафтопродуктів. До накладної на замовлення покупця додається паспорт якості нафтопродукту.

Відповідно до п 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Відповідно до Правил сертифікації нафтопродуктів, які затверджені наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 січня 1997 р. № 19 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 р. за № 52/1856, нафтопродукти підлягають обов'язковій сертифікації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;

Ст. 14 Закону України «Про підтвердження відповідності» визначає обов'язки постачальника продукції, яка підлягає сертифікації, зокрема:

реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції;

припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено, що залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Жодних сертифікатів відповідності ані до перевірки, ані до суду позивачем надано не було.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмуванню, отруєнню людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

Статтею 9 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Суд погоджується з відповідачем стосовно недоведеності факту транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Монтажбудстрой».

Щодо факту придбання нафтопродуктів у ТОВ «Монтажбудстрой», суд встановив наступне.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011р. по справі №1-702/11, директора ТОВ «Монтажбудстрой», ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.205 Кримінального Кодексу України, а саме - фіктивне підприємництво.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3, наданих під час розгляду кримінальної справи №1-702/11, ОСОБА_3 до фінансово - господарської діяльності ТОВ «Монтажбудстрой» не має ніякого відношення. Щодо обставин, за яких ОСОБА_3 була внесена до статутних документів ТОВ «Монтажбудстрой» як директор, встановлено, що в листопаді 2009 р. їй зателефонувала ОСОБА_5 та запропонувала влаштувати на роботу. Для цього ОСОБА_5 познайомила її з ОСОБА_1, яка запропонувала ОСОБА_3 зареєструвати підприємство та стати директором цього підприємства, остання надала свою згоду. Пізніше, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 поїхали до нотаріуса, де підписали статут та інші документи по реєстрації підприємства ТОВ «Монтажбудстрой». Через деякий час вони знову зустрілися з ОСОБА_1, і вже в банку ОСОБА_3 підписала документи. Будучи директором ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_3 ніякої господарської діяльності не здійснювала, договорів на поставку продукції не підписувала, документів фінансово-господарської діяльності не складала та не підписувала. Кожен місяць їй передавали гроші в сумі 200-300 грн.

Таким чином, в результаті незаконної діяльності фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Монтажбудстрой», в період часу з 01.02.2010 р. по 30.04.2010 р. підприємствам-контрагентам незаконно сформовано податковий кредит на загальну суму 48167851,02 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.

Законом України №996, яким визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, у ст.1 встановлено, що підтвердженням здійснення господарської операції та переходу права власності на товар згідно ст. 128 ЦК України є первинний документ.

Первині документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, на даних якого, відповідно до п.2 ст. 3 Закону України №996, ґрунтується податкова звітність.

Згідно з п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого у Мінюсті 05.06.1995 року за №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоду державі , власникам, іншим юридичним та фізичним особам.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вирок набрав законної сили 23.11.2011 року.

Суд наголошує на тому, що законом чітко визначена підстава для формування податкового кредиту, а саме наявність належним чином оформленої податкової накладної. За відсутності належної податкової накладної паспорта-сертифікати, банківські виписки та інші документи не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, твердження представника позивача про те, що підприємство підтвердило право на податковий кредит, надавши відповідні первинні документи (а саме, рахунки-фактури, банківські виписки, видаткові накладні та податкові накладні) є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.

Вироком суду, що набрав законної сили встановлено, що ТОВ «Монтажбудстрой» вносилися завідомо неправдиві дані до податкових документів, документів фінансової звітності, первинних документів та інше; підприємство було створено задля незаконного формування податкового кредиту іншим підприємствам контрагентам.

Отже, суд приходить до висновку, що висновки податкового органу, зроблені у акті перевірки від 24.07.2012 № 176/22-1109/34595775, яким зафіксовані порушення вимог п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.3.1 ст. 3, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ґрунтуються на законі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011р. по справі № 1-702/11 року, відсутність документів на підтвердження факту транспортування товару, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06.08.2012р. №0001502211, №001492211, прийнято податковим органом правомірно, на підставі допущених позивачем порушень податкового законодавства, у зв'язку з чим порушення прав позивача, на які він посилається, відсутні, а відтак, позовні вимоги про їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 72, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство Джионікс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2012р. №0001502211, №001492211 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Л.О.Нестеренко