Постанова № 27126671, 11.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р. № 2а-2198/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді -Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання -Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Подольчак С.Р., згідно довіреності,

від відповідача: Ортинської Н.М., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Білдерпоінт" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ "Будівельна компанія "Білдерпоінт" (надалі -ТзОВ "Білдерпоінт") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ в Сихівському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 000090232, що прийняте за наслідками проведеної документальної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування податку на додану вартість і податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ "Іртас", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Віктор Ко", ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, оформленої актом № 395/23-209/35943421 від 28.02.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ в Сихівському районі м. Львова, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Білдерпоінт". Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Іртас", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Віктор Ко", ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд", цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законом України "Про податок на додану вартість". Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, вважає, що для висновку про нікчемність правочинів необхідне відповідне рішення суду, згідно з позицією постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Натомість акти перевірок контрагентів не містять відповідної доказової бази. Відповідно, ТзОВ "Білдерпоінт" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та таке підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснила, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях від 11.05.2012 року, суть яких зводиться до наступного. В ході проведення перевірки встановлено, що контрагенти ТзОВ "Білдерпоінт" - ТзОВ "Іртас", ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" не мають основних засобів та виробничих потужностей, в них відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Відповідними актами позапланових перевірок встановлено, що фінансово-господарські відносини вказаних суб'єктів господарювання з ТзОВ "Білдерпоінт" є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, тобто, є нікчемними. Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагентів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості товарів/послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ "Будівельна компанія Білдерпоінт" зареєстроване 28.05.2008 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ 35943421, фактичне місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1. Товариство взято на облік як платник податків у ДПІ в Сихівському районі м. Львова 30.05.2008 року за №32960, зареєстроване платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Сихівському районі м. Львова проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ "Білдерпоінт" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість і податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ "Іртас", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Віктор Ко", ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 395/23-209/35943421 від 28.02.2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 77768,00 грн., в тому числі: за березень 2010 року на суму 9213,00 грн., за квітень 2010 року на суму 2503,00 грн., за вересень 2010 року на суму 66051,76 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 000090232, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 97210,00 грн., у тому числі за основним платежем -77768,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -19442,00 грн.

Щодо операцій з надання ТзОВ "Іртас" послуг ТзОВ "Білдерпоінт"

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. Розслідуванням встановлено, що вказані вище особи упродовж 2009-2010 років організовували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених "підставних" осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ "Віктор Ко", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Іртас", ПП "Універсал буд", ПП "Західпрестижтрейд", ПП БФ "Віалекс", ПП "МААБ", ТзОВ "Маюн", ТзОВ "Львівський спеціалізований комбінат № 2", ТзОВ "Миколаїв Авто". ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 від імені цих підприємств документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, для зняття готівкою.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_10, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а ОСОБА_6 - за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України (службове підроблення), із подальшим закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації вище перерахованих суб'єктів господарювання на малозабезпечених "підставних" осіб за грошову винагороду, зокрема і ТзОВ "Іртас", тобто у фіктивному підприємництві.

Таким чином, суд приходить до висновку про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Іртас". А, тому такі правочини, відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України визнаються недійсними як такі, що порушують публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними, згідно зі статтею 228 ЦК України.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України), у позивача не було правових підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліках змін, пов'язаних з правовідносинами із ТзОВ "Іртас".

Відтак, визначення ДПІ в Сихівському районі м. Львова ТзОВ "Білдерпоінт" податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з ТзОВ "Іртас" є правомірним.

Щодо операцій з придбання ТМЦ від ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд"

Відповідно до наданих позивачем документів, між ТзОВ "Білдерпоінт" та ПП "Львівкомфортгруп-К" було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 02-03/10-1 від 02.03.2010 року.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору, а також первинних бухгалтерських документів не можливо встановити, про які істотні умови купівлі-продажу сторони дійшли згоди, а саме: якою була вартість, кількість та асортимент товарів, що належало поставити, не вказано, в який спосіб, ким та за чий рахунок повинні бути поставлені товари, строки такої поставки, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, порядок оплати товарів тощо.

Специфікації на товар (якість, виробник), а також передбачені п. 3.2 договору сертифікати або паспорта, видані виробником товару, суду подані не були.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем подано видаткові накладні № 1757 від 15.03.2010 року, № 1758 від 15.03.2010 року та 1755 від 09.03.2010 року.

Слід зазначити, що представник позивача в судовому засіданні не змогла пояснити суду, яка саме посадова особа ПП "Львівкомфортгруп-К" відвантажила товар і яка посадова особа ТзОВ "Білдерпоінт" була уповноважена його прийняти. Також позивачем не подано докази оформлення довіреностей на таку особу.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТзОВ "Білдерпоінт" включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року податок на додану вартість, сплачений в складі вартості отриманих від ПП "Львівкомфортгруп-К" товарів, відповідно до виписаних податкових накладних № 1119 від 15.03.2010 року, № 1118 від 15.03.2010 року та № 1117 від 09.03.2012 року.

Відповідно до отриманих податкових накладних ТзОВ "Білдерпоінт" здійснило переказ коштів в адресу ПП "Львівкомфортгруп-К", що підтверджується копіями платіжних доручень № 193 від 21.06.2010 року на суму 129888,45 грн., №131 від 21.04.2010 року на суму 19278,35 грн., № 148 від 23.04.2010 року на суму 32000,00 грн. та № 161 від 28.04.2010 року на суму 2000,00 грн.

Суд вважає за необхідне вказати на той факт, що згідно п. 5.2 укладеного між ТзОВ "Білдерпоінт" та ПП "Львівкомфортгруп-К" договору 02-03/10-1 від 02.03.2010 року, покупець (ТзОВ "Білдерпоінт") проводить попередню оплату товарів. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, кошти сплачені значно пізніше, ніж був поставлений товар.

Позивачем не надано суду доказів використання у власній господарській діяльності асфальтобетону крупнозернистого, бітуму нафтового дорожнього, щебеню відповідно до видаткових накладних.

Щодо контрагента ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд", то угода № 13 від 06.09.2010 року поставки будівельних матеріалів також не містить всіх необхідних істотних умов: яким є предмет угоди, вартість, кількість та асортимент будівельних матеріалів, що належало поставити, в який спосіб, ким та за чий рахунок повинні бути поставлені ТМЦ, строки такої поставки, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, порядок оплати товарів тощо.

Окремо суд вказує на те, що п. 4.3 угоди, приймання товару по кількості здійснюється відповідно до вимог інструкції П-6 від 15.06.1965 року.

Так, відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі - Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру, які вказані у супровідних документах.

Відповідно до п. 11 наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, відповідно до умов п.4.3 угоди, для підтвердження реальності здійснених операцій між ТзОВ "Білдерпоінт" та ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" позивачу слід було би подати такі первинні документи, як товарно-транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару.

Чого, однак, зроблено не було.

Специфікації на товар (якість, виробник), а також передбачені п. 2.4 угоди сертифікати виробника товару суду подані не були.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем подано накладні № 148 від 30.09.2010 року, № 147 від 29.09.2010 року, № 146 від 28.09.2010 року, № 145 від 27.09.2010 року, № 137-1 від 25.09.2010 року, №136-1 від 24.09.2010 року, 134-4 від 23.09.2010 року, 134-3 від 22.09.2010 року, № 134-2 від 21.09.2010 року, № 134-1 від 20.09.2010 року, які не містять інформації про те, яка посадова особа посадова особа ТзОВ "Білдерпоінт" була уповноважена прийняти товари та реквізити довіреностей на таке отримання товарів.

Пояснень щодо обставин транспортування асфальту дрібнозернистого типу Б АБЩБ м.1 представником позивача надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Білдерпоінт" включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року податок на додану вартість, сплачений в складі вартості отриманих від ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" товарів, відповідно до виписаних податкових накладних № 152 від 30.09.2010 року, № 134 від 15.09.2010 року, № 135 від 16.09.2010 року, № 136-1 від 20.09.2010 року, № 137 від 21.09.2010 року, № 138 від 22.09.2010 року, № 139 від 23.09.2010 року, № 141-1 від 24.09.2010 року, № 142-1 від 25.09.2010 року, № 149-1 від 27.09.2010 року, № 150 від 28.09.2010 року, № 151 від 29.09.2010 року.

Відповідно до отриманих податкових накладних ТзОВ "Білдерпоінт" здійснило переказ коштів в адресу ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд", що підтверджується копіями платіжних доручень № 363 від 16.09.2010 року на суму 40000,00 грн., № 394 від 22.09.2010 року на суму 60000,00 грн., № 385 від 21.09.2010 року на суму 60000,00 грн., № 390 від 21.09.2010 року на суму 65000,00 грн., № 411 від 28.09.2010 року на суму 70000,00 грн., № 362 від 15.09.2010 року на суму 80000,00 грн., № 397 від 23.09.2010 року на суму 100000,00 грн., № 408 від 28.09.2010 року на суму 130000,00 грн.

Позивачем не надано суду доказів використання у власній господарській діяльності асфальтобетону крупнозернистого відповідно до видаткових накладних ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд".

Суд вважає за необхідне зазначити, що первинні бухгалтерські документи від ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" підписані ОСОБА_11, натомість згідно звіту по 1ДФ платника ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" директором підприємства є ОСОБА_11., головний бухгалтер відсутній. Доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_11 суду не подано.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України "Про податок на додану вартість" право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, згідно з п.п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної (далі -Порядок № 165). Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ТзОВ "Білдерпоінт" первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарської операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд".

Звідси, з урахуванням положень Закону України "Про податок на додану вартість", у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій.

А наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Судом при розгляді спору враховано також факти, встановлені в ході позапланової невиїзної перевірки ПП "Львівкомфортгруп-К" з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та суми податкового кредиту за період з 10.09.2007 року по 30.09.2010 року, та відображені в акті № 115/23-209/35383018 від 16.02.2011 року. Так, податковим органом встановлено, що у ПП "Львівкомфортгруп-К" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ. Зазначене, в свою чергу, унеможливлює формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні таких товарів.

Аналогічно і по контрагенту ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ТзОВ "Білдерпоінт" п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" по операціях з контрагентами ПП "Львівкомфортгруп-К", ТзОВ "Іртас" та ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд", у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на суму 77768,00 грн., в тому числі: за березень 2010 року на суму 9213,00 грн., за квітень 2010 року на суму 2503,00 грн., за вересень 2010 року на суму 66051,76 грн.

Звідси, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000902321 скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16.10.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.