Рішення № 27124026, 05.09.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 2202/69/2012

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючої судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.

при секретарі: Бондарі О.В.

за участю: апелянта ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ліквідатора ВАТ «Віньковецький консервний завод»ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 червня 2012 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Віньковецький консервний завод» до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору -нотаріус Віньковецької районної державної нотаріальної контори Макарова Н.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року ВАТ «Віньковецький консервний завод», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2009 року ліквідатором вказаного товариства призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 та зобов'язано його вжити належних заходів щодо виявлення та реалізації активів боржника. В межах процедури ліквідації підприємства було виявлено, що частина його нерухомого майна була відчужена на користь відповідача. З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Віньковецьким МКП «Інвентарбюро», вбачається, що відповідач є співвласником частини об'єктів нерухомості, що належить позивачу. Підставою набуття права власності у витягу вказується договір купівлі-продажу, посвідчений Віньковецькою державною нотаріальною конторою. Звернувшись до Віньковецького БТІ із запитом про надання копій правовстановлюючих документів на нерухоме майно відповідача, ліквідатор товариства отримав відповідь із копіями договору купівлі-продажу, правомірність якого оскаржує, та інших правовстановлюючих документів.

Згідно договору купівлі-продажу від 28 вересня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №3063, ВАТ «Віньковецький консервний завод»в особі Голови правління ОСОБА_7 продало, а _______________

Головуючий у першій інстанції: Волкова О.М. Провадження № 22ц/2290/1849/12

Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 19, 20

ОСОБА_5 купив частину комплексу, що знаходиться у АДРЕСА_1, а саме: літ «Я-1»- димову трубу площею 6,3 кв. м., що складає 4/1000 частки комплексу. Вказаний договір купівлі-продажу вважає протиправним, укладеним із порушенням норм законодавства та таким, що підлягає визнанню недійсним.

У зв'язку з цим позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 28 вересня 2007 року між ВАТ «Віньковецький консервний завод»та ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за №3063; витребувати у відповідача з незаконного володіння частину комплексу по АДРЕСА_1 Хмельницької області, яку було незаконно отримано ним у власність, а саме: літ «Я-1»- димову трубу площею 6,3 кв. м., що складає 4/1000 частки комплексу.

Ухвалою місцевого суду від 20 лютого 2012 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору залучено державного нотаріуса Віньковецької районної державної нотаріальної контори Макарову Н.В.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 червня 2012 року у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, ліквідатор ВАТ «Віньковецький консервний завод»в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду першої інстанції безпідставним, необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню.

Посилається на те, що судом першої інстанції невірно встановлено факт документальної передачі нерухомого майна відповідачу. В оскаржуваному рішенні вказується, що димова труба була відпущена як товар. Безпідставно судом взято до уваги товарну накладну №112 від 17 вересня 2007 року, оскільки вона свідчить лише про підставу набуття товару (продукції) на підставі договору купівлі-продажу, який не має необхідності нотаріально посвідчуватись. Апелянт зазначає, що законодавством передбачено, що нерухоме майно може бути передано лише на підставі акту прийому-передачі, проте, суддя товарну накладну безпідставно визнала як «акт-накладна».

Апелянт стверджує, що суд безпідставно взяв до уваги довідку позивача №137 від 4 жовтня 2007 року, яка видана за підписом ОСОБА_7 без реєстрації на підприємстві та яку спростовує оглянута у судовому засіданні головна книга ВАТ «Віньковецький консервний завод». Згідно вказаної книги на підприємстві не відбулось зняття з балансу виробничих приміщень чи виробничого обладнання або виключення із складу основних засобів.

Апелянт не заперечує проти зазначення у рішенні, що ОСОБА_7 лише тимчасово виконувала обов'язки Голови правління на підставі протоколу №11 засідання спостережної ради ВАТ від 21 вересня 2006 року, водночас підкреслює, що поза увагою суду залишено зазначені у протоколі обмеження, а саме до скликання загальних зборів акціонерів.

На думку апелянта суд безпідставно вказує, що ОСОБА_7 була призначена Головою правління із посиланням на протоколи №8 від 10 вересня 2007 року та №9 від 12 вересня того ж року. До вказаних дат рішення про призначення загальними зборами акціонерів Головою правління ОСОБА_7 не приймалось. Відмічені протоколи залучались до матеріалів справи, щоб показати, яким чином відбувався продаж майна, а саме продажу передувало погодження та визначення майна, яке необхідно продати для погашення заборгованості та надання повноважень особам на вчинення дій. Апелянт звертає увагу суду, що димова труба не була погоджена жодним протоколом, як пояснювала й сама ОСОБА_7

Як стверджує ліквідатор підприємства, необґрунтованим та недоведеним є вказівка у рішенні суду про фактичне погодження із правочином з боку позивача та акціонерів підприємства більше ніж чотири роки.

Не погоджується апелянт з висновком суду про те, що правочин є оплаченим у 100%-му розмірі. Взята судом до уваги квитанція відповідача та відповідь установи банку свідчать лише про факт внесення готівки до каси банку, відповідачем не доведено зарахування коштів на рахунок заводу, тоді як позивачем доведено факт того, що кошти на рахунок не були зараховані, податки не сплачені та підприємством використані не були, підтвердженням чого є головна книга підприємства, згідно якої останнє коштів від реалізації виробничих приміщень не отримувало.

Заперечує апелянт проти висновку суду і про те, що димова труба цінності для підприємства не становила. За поясненнями свідка підприємство працювало на газу, а результати згорання газу викидались в атмосферу через димову трубу, крім того, вона здавалась в оренду операторам мобільного зв'язку та щомісяця завод отримував прибуток від оренди у розмірі 3 500-3 700 грн.

Згідно цивільного та господарського законодавства керівник юридичної особи укладає угоди від імені та в інтересах такої. Наразі ОСОБА_7 укладено правочин приховано від акціонерів та підприємства, що суперечить їх інтересам.

Незаконними апелянт вважає обґрунтування рішення поясненнями державного нотаріуса про відчуження самостійного приміщення, а ОСОБА_9 є власником іншого самостійного приміщення, що не входить до цілісного майнового комплексу заводу. У договорі та документах БТІ чітко вказується, що відчужується 4/1000 частки комплексу.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що на час підписання ОСОБА_7 спірного договору 28 вересня 2007 року вона діяла від імені товариства в межах наданих їй повноважень. Доказом схвалення ВАТ «Віньковецький консервний завод»угоди купівлі-продажу димової труби свідчать дії щодо фактичної передачі майна за актом приймання-передачі відповідачу, отримання й використання підприємством коштів від реалізації спірного майна, володіння і користування цим майном ОСОБА_5 без заперечень з боку акціонерів підприємства протягом більш ніж чотирьох років з дня укладення договору. Суд зазначив, що твердження позивача, що через продаж димової труби стало неможливим виробництво продукції акціонерного товариства, припинилось одержання прибутків -не підтверджене належними та допустимими доказами та зіслався на пояснення свідка ОСОБА_7, що димова труба на час її відчуження ніякої цінності як виробничий об'єкт не представляла, оскільки давно не функціонувала через встановлення у цехах газового обладнання.

З зазначеним висновком суду погодитись колегія судів не може.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору про поділ майна від 2 березня 2006 року котельня та димова труба, поряд з іншим нерухомим майном є власністю ЗАТ Хмельницьке обласне виробниче підприємства „Медтехніка" (а. с. 165).

На засіданні спостережної ради ВАТ „Віньковецький консервний завод" від 21 вересня 2006 року, ОСОБА_7 призначено тимчасово виконуючою обов'язки Голови правління товариства, до скликання загальних зборів акціонерів Товариства, що зазначено в протоколі №11 (а. с. 12).

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власниками спірного нерухомого майна - котельні та димової труби є ВАТ „Віньковецький консервний завод" та ОСОБА_10 (а. с. 169).

10 вересня 2007 року спостережна рада ВАТ „Віньковецький консервний завод" погодилась з пропозицією ОСОБА_7 про продаж ВАТ „Віньковецький консервний завод" частини нерухомого майна товариства для погашення кредиторської заборгованості. В зазначеному списку майна димова труба не зазначена ( а. с. 110).

Згідно акту №112 від 17 вересня 2007 року ВАТ «Віньковецький консервний завод»відпустив ОСОБА_5 як товар димову трубу за 30000 гривень.

ОСОБА_5 28 вересня 2007 року вніс через Віньковецьке відділення Хмельницької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», на поточний рахунок ВАТ «Віньковецький консервний завод» 30000 грн., що вбачається із квитанції № 15 від із відміткою «плата за димову трубу»та довідки №с23-88-0-1/44 від 11.04.2012 року (а. с. а. с. 48, 218).

У відповідності до договору купівлі-продажу частини комплексу від 28 вересня 2007 року, посвідченого нотаріусом Віньковецької державної нотаріальної контори Макаровою Н.В., продавець - ВАТ „Віньковецький консервний завод" в особі голови правління ОСОБА_7 продало, а громадянин ОСОБА_5 як покупець придбав частину комплексу ВАТ „Віньковецький консервний завод" площею 6.3 м. кв., що складає 4/1000 частки комплексу, димову трубу, що знаходиться у селищі міського типу Віньківці, по вулиці Першотравневій, 12. Згідно п.2 вказаного договору, продаж димової труби вчинено за 30000 грн., які покупець отримав від продавця ще до підписання договору (а. с. 9).

У відповідності до протоколу № 3 від 20 лютого 2009 року на засіданні спостережної ради ВАТ „Віньковецький консервний завод", звільнено з посади виконуючого обов'язки товариства ОСОБА_7 та призначено тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_12

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.08.2009 р. порушено провадження у справі № 13/154-Б про визнання банкрутом відсутнього боржника ВАТ „Віньковецький консервний завод" у відповідності до ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду у цій же справі від 27.08.2009 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором - ініціюючого кредитора - Віньковецьку МДПІ.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2009 р. замінено ліквідатора Віньковецьку МДПІ на арбітражного керуючого ОСОБА_1

Згідно п. п. 5.1, 8.3.1 статуту позивача, зареєстрованого Віньковецькою райдержадміністрацією 18.04.2000 р., статутний фонд товариства складає суму 1262220 грн., а у відповідності до пр. 8.4.7 цього статуту, голова правління від імені товариства укладає цивільно-правові угоди та договори на суму, що не перевищує 20% балансової вартості основних фондів (у випадках укладання угод та договорів, на суму, що перевищує вказану, голова правління повинен отримати дозвіл Ради товариства) ( а. с. 81).

Рада є органом управління товариством, що представляє інтереси акціонерів в проміжках між загальними зборами акціонерів і контролює та регулює діяльність правління товариства.

У зв'язку із зареєстрованими Віньковецькою райдержадміністрацією 09 грудня 2002 року змінами до статуту, п. 8.4.7 в частині повноважень голови правління, викладено у наступній редакції: „від імені товариства укладає угоди (договори, контракти), з урахуванням обмежень зазначених у підпункті а) п. 8.3.4, підрозділу 8.3.

Підпунктом а), п. 8.3.4, підрозділу 8.3 передбачено, що рада товариства надає згоду на укладання правлінням угод на суму що перевищує 10 (десять) відсотків статутного фонду товариства.

З ксерокопії довідок № №137 та 142 підписаних ОСОБА_7 залишкова вартість димової труби станом на 1 липня 2007 року становить 9 384 грн., а залишкова вартість основних фондів підприємства 1363000 грн. Димова труба знята з балансу підприємства та виключена з складу основних засобів. (а. с. а. с. 50 - 51).

Вище зазначені довідки викликають сумнівність у розумінні ст. ст. 57 -58 ЦПК України, якщо і вважати вказані довідки доказом.

В ході огляду головної книги заводу даних про зарахування зазначених коштів на баланс заводу чи списання димової труби з балансу заводу не знайдено (а. с. 116-123).

Крім цього, відповідачем не подано будь-яких доказів, які б свідчили про подальше схвалення спірної угоди товариством у відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України, навіть у разі перевищення виконуючою обов'язки повноважень голови правління щодо укладання такої угоди.

У відповідності до п.2 ч.2 ст. 16, ч.1ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, є які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що висновок суду про правомірність дій ОСОБА_7, котра являючись тимчасово виконуючою обов'язки Голови правління товариства, без належного визначення ціни об'єкту, самостійно виділивши з комплексу ВАТ „Віньковецький консервний завод" в цілому, а також комплексу - котельня і димова труба - димову трубу, до укладення договору купівлі-продажу, діючи всупереч інтересам співвласників, без їх згоди відпустила, як товар вказану димову трубу, уклала договір купівлі-продажу частини комплексу є необґрунтованим, тому рішення підлягає скасуванню.

Крім того, спростовується матеріалами справи висновок суд, що твердження позивача, що через продаж димової труби стало неможливим виробництво продукції акціонерного товариства, припинилось одержання прибутків -не підтверджене належними та допустимими доказами. Підприємство здавало в оренду зазначену трубу та отримувало прибутки.

Враховуючи зазначене вище, а також порушення вказаних вище норм чинного законодавства сторонами під час укладання спірного договору, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу частини комплексу, яка відповідно підлягає задоволенню, а спірний договір визнанню недійсним.

Щодо вимоги позову про витребування у ОСОБА_5 частини комплексу, то в його задоволенні суд підстав не знаходить.

Позивач правовою підставою для задоволення позову зазначає ст. 388 ЦК України. Між тим, зазначена стаття не регулює спірні правовідносини.

В даному випадку підставою для витребування цього нерухомого майна є наслідок недійсності правочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ліквідатора ВАТ «Віньковецький консервний завод»ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 червня 2012 року скасувати.

Позов ліквідатора ВАТ «Віньковецький консервний завод»ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу частини комплексу, укладений 28 вересня 2007 року між ВАТ «Віньковецький консервний завод»та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3063, недійсним.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи|

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.В. Купельський