Ухвала суду № 27121504, 20.09.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/11573/2012Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/1990/1203/12 Доповідач - Демкович .Й.Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 р.

олегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Козака І. О., Хоми М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10019/08 філії -Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк»

на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 08 серпня 2012 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10019/08 філії -Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк»/надалі «Банк»/

до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У скарзі апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права. Просить частково скасувати ухвалу про забезпечення позову та постановити нову, якою задовольнити заяву Банку про забезпечення позову та накласти арешт на майно, належне на праві власності ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1, на 2/5 частин квартири АДРЕСА_2 та на автомобіль ВАЗ -2101, реєстраційний номер НОМЕР_1, жовтого кольору, 1979 року випуску.

Порушення вбачає в тому, що суд вважав співмірними заходи забезпечення, які застосував, із заявленими позовними вимогами. Проте, такий висновок на думку Банку є хибним, оскільки не враховано те, що належні ОСОБА_1 дев'ять транспортних засобів марки ЗАЗ здійснюють транспортні перевезення, а відтак підлягають щоденному фізичному зносу й вартість даних автомобілів стає нижчою ніж ринкова вартість аналогічних автомобілів і коштів від реалізації цих транспортних засобів у випадку їх продажу не вистачить для погашення відповідачами боргу перед банком. Тому, відмовивши Банку в частині задоволення заяви про накладання арешту на належне ОСОБА_2 майно, суд поставив під загрозу виконання судового рішення про солідарне стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 08.08.12 заяву Банку про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на майно, належне ОСОБА_1

У суді представник апелянта підтримав вимоги скарги, пославшись на мотиви, викладені в ній.

Представник відповідачів скаргу не визнав, зазначивши, що ОСОБА_2 не є власником нерухомого майна, на яке просить накласти арешт Банк, при цьому подавши відповідні докази. Також, вказав, що арештованого майна ОСОБА_1 достатньо для погашення заборгованості перед позивачем, а заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 23.11.07 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого Позичальник отримав кредит в сумі 425000,00 грн. на придбання транспортних засобів із відсотковою ставкою 15,5% річних та терміном погашення кредиту до 22.11.12.

Того ж числа між сторонами договору позики укладено договір застави транспортних засобів у кількості 10 штук.

23.11.07 укладено договір поруки № 1, предметом якого є надання поруки ОСОБА_2 перед АТ «Ощадбанк»за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 245 від 23.11.07.

Станом на 10.07.12 заборгованість за кредитним договором становить 371113,83 грн. у зв'язку із чим позивач звернувся в суд із вимогами про стягнення заборгованості й, відповідно, - заявою про забезпечення позову.

Згідно із ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вирішенні питання щодо задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції враховував те, що вартість заставного майна значно перевищує заявлені позовні вимоги.

Із таким висновком колегія суддів погоджується.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із п. 1.4 договору застави від 23.11.07, укладеного між Банком та ОСОБА_1, договірна вартість предмету застави становить 420050,00 грн. На предмет застави суд першої інстанції і наклав арешт.

Апелянтом не надано жодних доказів того, що вартість арештованого майна є меншою від розміру позовних вимог.

Із витягу про державну реєстрацію прав вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3, а не відповідачу ОСОБА_2

Згідно з витягом із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.09.12 квартира АДРЕСА_2, співвласником якої є згаданий відповідач, знаходиться під забороною (арештом) на підставі іпотечного договору. Заборона зареєстрована 22.09.08 об 12:49:21 за № 7949842.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»- відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 08 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.Й. Демкович