Ухвала суду № 27121079, 25.06.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1909/39/2012Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/1990/683/12 Доповідач - Ткач .Є.Категорія - 21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Сташківа Б. І., Бершадської Г. В.,

при секретарі - Дуда Г.І.

з участю сторін - представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 -

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі, зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача -служба у справах дітей Кременецької райдержадміністрації, третя особа на стороні відповідача -приватний нотаріус -ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ в натурі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1.

Заявлені вимоги позивач мотивувала тим, що згідно договору дарування від 24 березня 2009 року їй на праві особистої власності належить 1/2 частина вказаного будинку. Власником другої частини є відповідач ОСОБА_3, який користується усім будинковолодінням. Між нею та відповідачем виник спір про порядок користування та володіння вищевказаним будинковолодінням. На її прохання звільнити половину будинку від своїх речей та провести його поділ, відповідач відмовив.

В лютому 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування від 24 березня 2009 року 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 недійсним.

Посилались на те, що 24 березня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір позики на суму 26500 грн. строком до 24 березня 2010 року з метою погашення заборгованості в сумі 26500 грн., яку допустила її дочка ОСОБА_7, працюючи в магазині ОСОБА_1

З метою забезпечення виконання договору позики, на пропозицію ОСОБА_1, вона також уклала договір дарування половини будинку, розташованого по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 обіцяла повергнути їй будинок у випадку погашення заборгованості у строк зазначений у договорі позики.

На даний час заборгованість погашена частково.

Договір дарування половини житлового будинку є удаваним, оскільки був вчинений з метою приховати договір застави.

Також в даному будинку на час укладення договору фактично проживала малолітня внучка - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 і договір був посвідчений без згоди органу опіки та піклування.

Рішенням Кременецького районного суду від 20 квітня 2012 року вирішено: "В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в натурі між власниками відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача - служба у справах дітей Кременецької райдержадміністрації, третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус - ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 24 березня 2009 року 1/2 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Тернопільської області укладеного між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі №1142."

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовити, а її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Встановлено, що позов пред'явлено з підстав 203, 215, 235 ЦК України.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом встановлено, що 24 березня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір позики згідно якого ОСОБА_5 позичила у ОСОБА_1 26500 гривень строком по 24 березня 2010 року.

24 березня 2009 року ОСОБА_5 уклала договір дарування, згідно якого подарувала ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, Тернопільської області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що договір дарування від 24 березня 2009 року є удаваним, оскільки був вчинений з метою приховання іншого договору - договору застави.

Так встановлено, що 24 березня 2009 року, тобто в день укладення договору позики та договору дарування, ОСОБА_1 також склала розписку, підписану нею та ОСОБА_5, в якій зазначила, що "в разі не повернення вищевказана суми позиченої гр. ОСОБА_5 до 24 березня 2010 року, то я ОСОБА_1 вправі залишити за собою ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

В даній розписці частково відображені умови договору позики щодо суми позики, строків її повернення, та умови набуття ОСОБА_1 права власності на будинок за договором дарування-невиконання договору позики.

Крім того, з витягу Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації від 24 березня 2009 року ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 12.05.1994 року була власником 1/2 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Тернопільської області вбачається, що даний витяг видавався Кременецьким РКБТІ з метою передачі даного майна в заставу.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 оформили договір дарування від 24.03.2009 року з метою забезпечення боргових зобов'язань ОСОБА_5 по договору позики від 24.03.2009 року і волевиявлення сторін було направлення на укладення договору застави.

Даний договір дарування не був спрямований на настання реальних наслідків, які обумовлені ним.

Уклавши договір дарування частини будинку, сторони фактично приховали договір застави житлового будинку.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір дарування був удаваним, у зв'язку з чим був визнаний недійсним.

З урахуванням викладеного суд правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ будинковолодіння в натурі.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області З.Є. Ткач