Ухвала суду № 27120989, 24.05.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-678/12Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/1990/678/12 Доповідач - Загорський .О.Категорія - 21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 р.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорський О.О.

суддів - Козака І. О., Демковича Ю. Й.,

при секретарі - Танцюра О.В.

за участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 лютого 2012 року та ухвалу від 16 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору- Перший відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції про визнання договору дарування фіктивним,-

ВСТАНОВИЛА:

14 грудня 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування фіктивним. Вимоги аргументує тим, що договір дарування гаража НОМЕР_1 у кооперативі "Маяк" по вул.Об'їзній, 1 в м.Тернопіль укладений ОСОБА_3 з метою унеможливлення виконання рішення суду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2012 року відмовлено у процесуальній співучасті ОСОБА_1

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_1 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального, порушенням норм процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1, апеляційну скаргу підтримала і надала покази аналогічні скарзі.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася і подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання недійсним договору дарування і в відповідача наявне інше майно та доходи, якими позивач може задоволити свої вимоги щодо виконання рішення суду.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він грунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.04.2010 року стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 - 104446 грн., коштів вкладених у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 в с.Гаї Шевченківські Тернопільського району. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування гаража НОМЕР_1 у кооперативі "Маяк" по вул.Об'їзній, 1 в м.Тернопіль. 27.01.11р. гараж зареєстровано за ОСОБА_4 /а.с. 62-64./

ОСОБА_3 належить на праві приватної власності автомобіль "ВАЗ" 21053, 1995 р. випуску, д.н.з. 05802ТІ про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, житловий будинок по АДРЕСА_2 в с.Гаї Шевченківські Тернопільського району. З відповіді ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" №1/07-2 від 03.01.2012 року на запит Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ №19/46218-16 від 30.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_3 належить в спільній сумісній власності з гр. ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 29.05.1995 року згідно розпорядження органу приватизації № 13270 від 29.05.1995 року.

Згідно витягу Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №34919052 від 15.02.2012 року та листа ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" №804/072 від 30.01.2012 року, арешт на гараж НОМЕР_1 в гаражному кооперативі "Маяк" не накладався на час укладення спірного договору.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положенням ст.234 ЦПК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Враховуючи, що позивачем не доведено в судовому засіданні і не представлено доказів в підтвердження фіктивності договору дарування та в відповідача наявне інше майно то висновок суду І інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є законним і обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний договір дарування утруднить або унеможливить виконання судових рішень колегія суддів оцінює критично, оскільки згідно матеріалів справи та рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2010 року у власності відповідача перебуває майно, вартість якого значно перевищує заборгованість, а тому відсутні підстави вважати що рішення суду не буде виконано (а.с.24, 26).

Твердження, що на вказане майно була накладена заборона на відчуження колегією суддів оцінюється критично, оскільки такі твердження спростовується наявними в матеріалах справи документами.

Посилання апелянтів на положення ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення цієї статті застосовується до правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Враховуючи, що крім рішення суду 22.02.2012 року в апеляційній скарзі апелянти оскаржують ухвалу суду від 16.01.2011 року, яка в силу ст.293 ЦПК України оскарженню не підлягає, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги в цій частині такими, що не підлягають до розгляду.

Посилання апелянтів на неправильне застосування судом норм матеріального, порушенням норм процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. колегією суддів оцінюються критично, оскільки вони не підтверджені беззаперечними доказами.

Рішення суду постановлено у відповідності до чинних норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 293, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали суду від 16 січня 2011 року залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу в частині оскарження рішенняТернопільського міськрайонного суду від 22 лютого 2012 року відхилити - рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.О. Загорський