Рішення № 27110422, 18.10.2012, Нахімовський районний суд міста Севастополя

18.10.2012

Справа № 2704/2745/2012

Категорія 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

18 жовтня 2012 року Нахімовський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді Пекарініної І.А.

при секретарі - Карманові К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима ЛДТ Сервіс», супермаркету «NOVUS»- «Посейдон»про стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач неодноразово уточнюючі позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача несплачену заробітну плату компенсацію за затримку розрахунку при звільненні станом на момент розгляду справи судом, компенсацію за невикористану відпустку, в тому числі і додаткову як матері, яка має двох малолітніх дітей, всього 10690 грн., моральну шкоду у розмірі 13000 гривень. Вимоги позову мотивовані тим, що вона працювала у ТОВ «Максима ЛДТ Сервіс»на посаді прибиральниці у супермаркеті «NOVUS»- «Посейдон»у період з 10.02.2011 року по час звільнення 10.01.2012 року, та була звільнена з посади за власним бажанням, але розрахунок при звільненні отримала частково, та не у тому розмірі, що зазначено відповідачем, також не отримала заробітну плату за роботу у травні, червні, липні, листопаді та грудні 2011 року, в тому числі і при звільненні, також при звільненні їй не була сплачена компенсація за невикористану відпустку, за роботу у нічний час з 31.08.2011 року по 01.09.2011 року, у звязку з чим за період з моменту звільнення 10.01.2012 року по час розгляду справи судом до сплати підлягають нарахована, але не виплачена заробітна плата, а також компенсація за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку позивача. Зазначає, що неправомірними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка виразилася у моральних стражданнях та порушенні звичайного образу життя, зокрема нервові хвилювання у звязку з неможливістю придбати продукти харчування та одяг, яку вона оцінює у 13000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, пояснювала, що знаходилась у трудових відносинах з відповідачем з 10.02.2011 року по 10 січня 2012 року, з 10.01.2012 року звільнилась за власним бажанням, на момент звільнення розрахунок отримала не у повному обсязі, на її неодноразові звернення до відповідача, той не реагував, у звязку з чим позивач була вимушена звертатися зі скаргами до прокуратури, інспекції праці. Також зауважила, що станом на момент розгляду справі судом компенсація за затримку розрахунку при звільненні суттєво збільшилась, але її розмір вказати затруднялась.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що розрахунок при звільненні був проведений з позивачем у повному обсязі, виходячи з фактично відпрацьованого часу, на підтвердження чого просив долучити до матеріалів справи довідку про нараховану та отриману ОСОБА_2 заробітну плату, також зазначав, що заробітна плата ОСОБА_2 не виплачувалася за ті місяці та дні коли вона фактично не виходила на роботу, та працівники відповідача були вимушені фіксувати ці факти у доповідних та надсилати листі ОСОБА_2 з проханням про необхідність зявитися на роботі.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, докази, надані сторонами, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач знаходилась з відповідачем в трудових відносинах з 10.02.2011 року по 10.01.2012 року, що підтверджується наданими в матеріали справи копією трудової книжки, заявою позивача з проханням про звільнення за власним бажанням з 10.01.2012 року, відомостями про доходи позивача.

Відповідно до ст. 116 Кодексу „Про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Оскільки судом встановлений факт невиплати позивачу заробітної плати у травні, червні, липні, серпні, листопаді та грудні 2011 року, то сума зарплати, що підлягяє до сплаті виходячі з середньоденної заробітної плати позивача (47,17 грн.) складає 5707,57 грн. (47,17 х кількість робочих днів у травні (754,72 грн.), червні (990,57 грн.), липні (990,57 грн.), серпні (943,40 грн.), листопаді (990,57 грн.) грудні (1037,57 грн.) (з урахуванням часткової сплати заробітної плати за робочі дні вказані у довідці відповідача, та розрахунку за роботу у січні 2012 року 141,12 грн.), та підлягає стягненню на користь позивача з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до ст.117 Кодексу Законів про працю України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Оскільки вставлений факт не проведення розрахунку з позивачем при його звільненні з підприємства до цього часу, а сума середньоденного заробітку позивача складає 47,17 грн. за період з 10.01.2012 року по 18.10.2012 року відповідач повинен сплатити позивачу 9245,32 грн., як компенсацію затримки проведення розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 19, 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника, в тому числі жінки яка має двох або більше дітей віком до 15 років, у разі звільнення сплачується грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки, а також додаткової відпустки (10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів).

Таким чином, компенсація ОСОБА_2 за невикористану відпустку складає 1603,78 грн. (24 + 10 х 47,17).

Суд не знаходить підстав для задоволенні вимоги позивача про оплату її роботи у нічний час, оскільки згідно ст. 54 КЗпП нічним часом є час з 22 години вечора до 6 години ранку, у наданої ОСОБА_2 до суду копії журналу виходу на зміну працівників клинингової служби вбачається, що вона працювала 31.08.2011 року та 01.09.2011 року з 18 години вечора до 22 години.

Суд критично оцінює надану відповідачем в якості доказу копії листів про необхідність ОСОБА_2 зявитися на роботу, пояснення з приводу оплати роботи ОСОБА_2 лише за фактично відпрацьовані місяці та дні на підприємстві, а також повного розрахунку при звільненні, оскільки будь-яких доказів, отримання ОСОБА_2 всіх видів виплат при розрахунку при звільненні ним надано суду не було, також не був наданий графік обліку робочого часу позивача; у випадку порушення ОСОБА_2 вимог трудового законодавства в частині тривалого не виходу на роботу без поважних причин, відповідач також був повинен дотримуватися вимог трудового законодавства в частині належного фіксування невиходу на роботу позивача без поважних причин (прогулу) та застосування відповідного дисциплінарного стягнення відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП.

Оскільки відповідачем вказані факти невиходу ОСОБА_2 на роботу без поважних причин недоведені, позивачем стверджувалося протилежне, суд виходить з того, що відповідачем заробітна плата не сплачувалася позивачу без поважних причин.

В частині вимог позову щодо відшкодування моральної шкоди суд приходить до наступного.

Як зазначено в п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.02.1992 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вимоги позивача|позовниці,позивачки| ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд знаходить|находить| обґрунтованими частково, враховуючи, що сам факт затримки виплати зарплати та розрахунку|ушкодження| безперечно заподіяв|спричинив| шкоду її інтересам і викликав|спричинив| моральні переживання|вболівання|, життєві незручності, проте|однак| на погляд суду, дані вимоги позивачем завищені, оскільки не забезпечені доказами в повному|цілковитому| обсязі|обсязі|, а тому підлягають частковому задоволенню у розмірі 500 грн. вважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог, характеру діяння відповідача, що також узгоджується зі ст. 2371 КЗпП України.

Також суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення всіх належних при звільненні сум та моральної шкоди з супермаркету «NOVUS»- «Посейдон», оскільки наданими у справі доказами, не підтверджено перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з вказаним підприємством. Відповідно до ст.ст.84,88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовій збір у розмірі 321,90 грн. (214,60+107,30).

На підставі ст.ст.54,108,115,116,117,237-1 Кодексу Законів Про працю України, статей 19, 24 Закону України «Про відпустки», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима ЛДТ Сервіс»на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітної платі в розмірі 5707 гривень 57 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1603 гривни 78 копійок, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 9245 гривень 32 копійки, моральну шкоду в розмірі 500 гривень, а всього 17056 (сімнадцять тисяч пятдесят шість) гривень 67 копійок.

В задоволенні позовних вимог до супермаркету «NOVUS»- «Посейдон», відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима ЛДТ Сервіс»судовій збір в дохід держави в сумі 321 гривня 90 копійок.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

суду міста ОСОБА_1 Пекарініна