Рішення № 27109094, 05.10.2012, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/5836/12

05.10.2012 рокум. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді- Хіневич А.М.

при секретарі- Рожкові В.Є.

за участю:

позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Перовський житсервіс» про стягнення заборгованості з заробітної плати, та про зобовязання провести індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітку,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Державного комунального підприємства «Перовський житсервіс» суми заборгованості з заробітної плати та зобовязати відповідача провести розрахунок суми індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітку. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що з 15.01.2005 р. по 31.10.2011 р. він працював у відповідача. За весь час роботи відповідач не виплатив у встановлені законодавством строки заробітну плату та наданий час заборгованість перед позивачем складає 5001, 39 грн. Крім того, позивач вказує на те, що за весь час прострочення виплати заробітної плати відповідач зобовязаний виплатити йому суми індексації заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітку у звязку із порушенням строку їх сплати.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити, стягнути на його користь з відповідача суму заробітної плати у розмірі 5001, 39 грн. та зобовязати відповідача провести індексацію заробітної плати та суми компенсації за втрату частини заробітку.

Відповідач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, надав письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінки доказам по справі, визначивши юридичну природу спірних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач по справі з 10.01.2005 р. був прийнятий на роботу до Державного комунального підприємства «Перовський житсервіс» на посаду слюсаря сантехніка 4 розряду, на якій працював до 31.10.2011 р., про свідчать дані трудової книжки, виданої позивачу ОСОБА_2 районним агропромисловим обєднанням «Откормосовхоз «Дубки» (а.с.3)

Відповідно до довідки, виданої ліквідатором ДКП «Перовський Житсервіс» від 28.08.2012 р. №84 заборгованість відповідача з виплати заробітної плати перед позивачем станом на 01.08.2012 р. становить 5001, 39 грн..Крім того, в довідці також зазначено, що відповідно до постанови Господарського суду АР Крим від 10.10.2011 р. по справі №5002-12/194-2011 р. ДКП «Перовський житсервіс» визнано банкрутом та щодо нього порушено ліквідаційну процедуру. (а.с.4)

Відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною 1 ст.115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З приписів ч.1 ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічні норми щодо обовязку роботодавця сплатити робітнику заробітну плату у повному розмірі, встановлено і ст.ст.21, 22, 24, 25 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст.28 Закону України «Про оплату праці» у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про банкрутство"

Згідно ч 6. ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заробітної плати є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, у звязку із чим, підлягають задоволенню.

Разом з тим, що стосується вимог позивача про зобовязання відповідача провести розрахунок індексації невиплаченої заробітної плати та суми компенсації втрати частини заробітку у звязку із несвоєчасністю виплати заробітної плати, то в цій частині позовні вимоги задоволені бути не можуть за наступних підстав.

Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, встановлених ст.60 ЦПК України, сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування свої вимог. З наданих до суду доказів не встановлено, що зазначена відповідачем сума заборгованості з заробітної плати не містить у собі в тому числі суми індексації, яких-небудь інших доказів позивачем не надано, а тому твердження позивача стосовно того, що відповідачем не проведено індексацію заробітної плати, належними доказами не підтверджені.

Крім того, позивачем не представлено доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогами про нарахування виплати компенсації втрати частини заробітку і відповідачем відмовлено в цьому, у звязку із чим, підстав для зобовязання відповідача провести таки розрахунки у примусовому порядку не вбачається.

За таких підстав позов підлягає задоволенню частково, лише в частині стягнення з відповідача суми заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача судові витрати на користь держави у розмірі 214,60 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Перовський житсервіс» про стягнення заборгованості з заробітної плати, та про зобовязання провести індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітку задовольнити частково.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Перовський Житсервіс», ІНК 25629325, що розташоване за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, буд.3, на користь ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість у сумі 5001 грн. 39 коп. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Перовський Житсервіс», ІНК 25629325, що розташоване за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, буд.3, на користь держави судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 копійок.

В інший частині позовних вимог відмовити

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя