Рішення № 27094963, 11.10.2012, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/2-2121/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк»про розірвання договору, скасування нарахованих відсотків та пені, зобовязання вчинити певні дії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду наразі знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк»про розірвання договору, скасування нарахованих відсотків та пені, зобовязання вчинити певні дії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення в суд, представник банку вказував, що 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк»з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 61000,00 доларів США на споживчі цілі.

Разом тим, 05 жовтня 2007 року між ВАТ «ОТП Банк»з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений договір іпотеки, згідно якого на забезпечення виконання грошового зобовязання позичальником ОСОБА_2 надала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Однак як зазначає сторона первісного позивача, не зважаючи на взяті на себе зобовязання, ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у звязку з чим банк звернувся з даним позовом до суду. Остаточно сторона позивача просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк»суму заборгованості у загальному розмірі 483168,59 гривень.

Заперечуючи проти обґрунтованості первісних вимог, від ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов із сукупністю вимог до ПАТ «Ерсте Банк». Обґрунтовуючи заявлені вимоги сторона посилалась на ті обставини, що у звязку із різким зміненням курсу гривні України до долару США, виконання грошового зобовязання позичальником стало неможливим, оскільки в тому числі ОСОБА_1 продовжувала отримувати прибуток у національній валюті, а пізніше втратила працездатність у звязку із народженням дитини та припинила підприємницьку діяльність.

Разом з тим, звернення банку із вимогою про дострокове повернення суми кредиту, заборгованості за процентами та суми штрафних санкцій ОСОБА_1 вважає суттєвою зміною умов зобовязання.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_1, неодноразово уточнивши зустрічний позов, остаточно просила розірвати укладений кредитний договір, скасувати нараховані проценти та пеню, а також зобовязати банк прийняти від неї загальну суму заборгованості за договором рівними платежами по 2859,00 гривень щомісячно на протязі 156 місяців.

Представник ПАТ «Ерсте Банк»у відкрите судове засідання зявився, від імені та в інтересах товариства підтримав заявлені вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Разом з тим, проти зустрічного позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 у відкрите судове засідання зявилась, від імені та в інтересах особи заявлені вимоги підтримала, просита суд позов задовольнити у повному обсязі. Разом з тим, проти первісного позову заперечувала, просила суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 у відкрите судове засідання не зявились, повідомлялись судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги виниклі обставини та пояснення сторін за суттю спору і підставами звернення в суд, дослідивши відповідні договори, надавши належну юридичну оцінку виниклим між сторонами по справі правовідносинам, проаналізувавши представлені письмові докази, в тому числі відповідні арифметичні розрахунки, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Ерсте Банк»підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову належить відмовити виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк»в особі ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності з одної сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений Кредитний договір з фізичною особою №014/1581/74/05182 (надалі за текстом Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, банк надає позичальнику, а позичальник приймає кредит на споживчі цілі (придбання квартири) у розмірі 61000,00 доларів США строком до 04 жовтня 2037 року під 11,8% річних з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а остання в свою чергу зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені кредитним договором, графіком платежів.

На забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк»в особі ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки №014/1581/74/05182/2, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 бере на себе прямі зобовязання відповідати перед кредитором по зобовязанням боржника.

Разом з цим, 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк»в особі ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки №014/1581/74/05182/3, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_3 бере на себе прямі зобовязання відповідати перед кредитором по зобовязанням боржника.

Окрім того, 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк»в особі ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності з одної сторони, та ОСОБА_2, що є майновим поручителем ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений Договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2, що належить іпотекодавцеві на праві приватної власності.

Проте, як свідчив представник банку, в порушення вимог Кредитного Договору, відповідач ОСОБА_1 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, судом досліджено зміст ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, за якою зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону, а також на підставі встановлених фактів по справі, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, що підтверджується змістом самого Кредитного договору. Проте як свідчила сторона позивача, відповідач ОСОБА_1 не виконує відповідного грошового зобовязання.

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дійсно, згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з положень Кредитного договору, боржник ОСОБА_1 отримала відповідну суму кредитних коштів в користування до 04 жовтня 2037 року. Однак, як погодили сторони Кредитного договору, у разі зокрема порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій чи порушення інших умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів (п.6.5. Кредитного договору).

У звязку з цим, суд не погоджується із твердженнями сторони ОСОБА_1 щодо односторонньої зміни умов зобовязання з боку кредитора, яку сторона вбачає у вимозі банку про дострокове повернення кредиту, заборгованості за процентами, а також сплату пені, оскільки вказані права кредитора чітко регламентовані та погоджені сторонами в п.6.5. Кредитного договору.

В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочила виконання зобовязання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 546 ч.ч.1,2 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Як розяснює ст. 549 ч.ч.1,2,3 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 553 ч.1 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. В силу ст. 554 ч.ч.1,2 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, відповідно до 572 ч.1 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_1 грошового зобовязання за Кредитним договором було забезпечено пенею, порукою, заставою у вигляді іпотеки.

В силу ст. 533 ч.ч.1,2 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин й виходячи із умов Кредитного договору, суд прийшов до наступного висновку.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по Кредитному договору, за яким загальна заборгованість з урахуванням процентів та пені складає 483168,59 гривень.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 посилається на збільшення курсу долара США по відношенню до національної валюти.

Відповідно ст. 36 Закону України «Про національний банк України», офіційний курс іноземних валют встановлюється Національним банком України. Згідно положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Валютні курси, як зазначено у частині першій ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Отже незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Посилаючись на ст. 652 ЦК України, ОСОБА_1 зазначає, що обставини змінились на стільки, що якщо б вона могла передбачити такі зміни, не укладала би договір. Також позивач наголошує на таких умовах для розірвання договору: в момент укладення договору сторони виходили з того що зміна обставин не може настати (мається на увазі фінансова криза); зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення; із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Але з такою правовою позицією суд погодитись не може, оскільки при укладанні договору в іноземній валюті та беручі на себе певні обовязки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором, позичальник зокрема, повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним та можлива зміна цього курсу, а тому, повинні були враховувати та передбачати валютний ризик за договором, тому що, як вже зазначалось, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Виходячи з вищевикладеного та змісту ст. 1046, 1054 ЦК України, валютний ризик лежить в тому числі на позичальнику. При цьому відсутність у боржника відповідних коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності (ст. 617 ЦК України). Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Факт укладення Кредитного договору підтверджуються підписами сторін у договорі, а також діями, що свідчать про добровільне виконання покладених на сторін обовязків. До даного висновку суд приходить виходячи, з одного боку з факту надання банком грошових коштів ОСОБА_1 на умовах кредитного договору у визначений правочином строк та спосіб, а з іншого боку з фактів відкриття позичальникові відповідного рахунку, звернення ОСОБА_1 до банку за отриманням грошових коштів, їх безпосереднього отримання та подальшого використання.

З огляду на позицію сторони ОСОБА_1, позичальник мала право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, що встановлено ст. 1056 ч.2 ЦК України, але подібних дій з боку сторони здійснено не було.

Таким чином, суд встановив, що сторони вчинили дії, які з одного боку засвідчують їх бажання укласти відповідний кредитний договір, а з іншого спрямовуються на виконання укладеного договору. Відповідними діями сторони підтвердили факт укладення договору та здійснили фактичні дії щодо його виконання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однак, як чітко зобовязує ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення базової вимоги сторони позивача щодо розірвання Кредитного договору, що, в свою чергу, обумовлює відсутність підстав для задоволення похідних вимог особи щодо скасування нарахованих процентів, пені та зобовязання банку вчинити певні дії.

Так, з приведеного вище аналізу досліджених судом доказів сукупно випливає, що існує законне підґрунтя для задоволення вимог банку та за даним спором солідарному стягненню з відповідачів підлягає грошова сума у розмірі 483168,59 гривень.

Відповідно до ст. 88 ч.ч.1,2,3 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Але якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з огляду на задоволення первісного позову в повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічного позову, виходячи з матеріалів справи, суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк»суму оплаченого державного мита у розмірі 1700,00 гривень, а також суми оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 гривень згідно платіжних квитанцій. Разом з тим, у звязку із набранням чинності Законом України «Про судовий збір», суд вважає обґрунтованим стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави суму неоплаченого судового збору у розмірі 3219,00 1700,00 = 1519,00 гривень (ст. 4 ч.2 п.1.1. Закону України «Про судовий збір»).

При цьому, у звязку із висновком суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, суд розяснює, що стягнення понесених та документально підтверджених судових витрат ОСОБА_1 з ПАТ «Ерсте Банк»присудженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» суму заборгованості за Кредитним договором з фізичною особою №014/1581/74/05182 від 05 жовтня 2007 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій у загальному розмірі 483168,59 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» суму оплаченого державного мита у розмірі 1700,00 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» суми оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави суму неоплаченого судового збору у розмірі 1519,00 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк»про розірвання договору, скасування нарахованих відсотків та пені, зобовязання вчинити певні дії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: