Рішення № 27092216, 08.10.2012, Міжгірський районний суд Закарпатської області

08.10.2012

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 706/1083/12

Номер рядка звіту 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2012 смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в

особі головуючого судді Кривка В. П

при секретарі Гажук Н.В.,

з участю: позивач ОСОБА_1,

відповідач - представник ОСОБА_2І,

представник позивача адвокат ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Закарпаттурист» про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, поворотної фінансової допомоги в сумі 23 000 грн., вкладених власних коштів у сумі 34 998 грн. 76 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

22.06.2012 р. позивач звернувся в суд з указаними позовними вимогами, які обґрунтовано так.

Позивач з 02.11.2010 р. по 02.04.2012 р. працював директором філії відповідача ТОК «Карпати» в смт. Міжгірї. Відповідач після звільнення не провів повний розрахунок по заробітній платі, допустивши заборгованість у сумі 6488, 04 грн., яка була виплачена в ході судового розгляду, а саме 30.08.2012 р., тому просить компенсацію за затримку розрахунку при звільненні. Окрім цього, у звязку з фінансовими труднощами позивач надавав 26.01.2012 р. поворотну фінансову допомогу в сумі 23 000 грн., а також за власні кошти придавав товари, оплачував роботи для підприємства на суму 34 998 грн. 76 коп., про що в бухгалтерію надавав чеки і накладні.

Позивач вимоги підтримав і додатково пояснив, що поворотну фінансову допомогу надавав для виплати заборгованості заробітної плати підлеглим працівникам філії з дозволу керівника відповідача. Натомість товари і послуги надавав за власні кошти готівкою підприємству для забезпечення його нормальної роботи (продуктів для харчування відпочиваючих, за спожиту електроенергію, обовязкові платежі і т.п.).

Представники відповідача позов заперечили, а позицію обґрунтували так. У бухгалтерії є відомості про внесення позивачем власних коштів для виплати заборгованості по заробітній платі працівникам філії, яка виникла в період роботи позивача керівникам у 2011 р., який і допустив виникнення заборгованості. Окрім цього, в бухгалтерії є підтвердження про придбання позивачем за готівкові кошти продуктів, товарів, оплату послуг для потреб підприємства. Ці кошти зараховані в господарську діяльність філії в різний період, однак поверненню не підлягають, бо філія діяла на умовах господарського розрахунку і самоокупності згідно положення.

Оцінивши позиції сторін, доводи їх представників, подані докази, суд дійшов такого висновку.

Позивач працював у відповідача директором філії Міжгірський ТОК «Карпати» на умовах строкового трудового договору згідно наказу № 11/02-01 від 28.10.2010 р. з 02.11.2010 р. і письмових трудових договорів від 02.11.2010 р., від 03.11.2011 р. Згідно наказу № 131 від 02.04.2012 р. позивача 03.04.2012 р. звільнено з роботи згідно з ст. 38 КзпП України. Відповідач у день звільнення повний розрахунок з позивачем не провів. Відповідач також не реагував на письмове звернення позивача на адресу нового керівника ТОК «Карпати» про виплату заборгованості яка надавалась 30.05.2012 р. Станом на час звернення в суд ( 22.06.2012 р.) відповідач боргував позивачу 6488 грн. 04 коп. По суті відповідач цю заборгованість погасив у ході розгляду справи, виплативши повністю розрахунок 30.08.2012 р.

Ці обставини не оспорюються.

Згідно з ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належали йому від підприємства, проводяться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З пояснень і позицій сторін видно, що вказана вище сума заборгованого розрахунку обліковувалась як заробітна плата і розмір саме цієї суми сторонами не оспорюється. Отже, відповідач має нести відповідальність за затримку цього розрахунку при звільненні згідно з ст. 117 ч. 1 КзпП, тобто має виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така компенсація становить: 25, 55 грн. (середньоденний заробіток позивача згідно довідки) х 150 ( днів затримки, з 03.04 по 30.08.2012 р. ) = 3832 грн. 50 коп.

Суд вважає, що інші вимоги позивача підлягають відхиленню, виходячи з таких мотивів. Згідно договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеного позивачем і відповідачем 26.01.2012 р., ОСОБА_1 як кредитор вніс з дозволу керівника відповідача на розрахунковий рахунок філії Міжгірський ТОК «Карпати» 23 тис. грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на умовах повернення до 26.07.2012 року.

Натомість постановою Міжгірського районного суду від 17.02.2012 р. в справі № 706/351/12 ОСОБА_1 визнаний винним в учиненні злочину, передбаченого ст. 175 ч. 1 КК України за ознаками : безпідставна невиплата заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць. Цей злочин учинено за таких обставин: ОСОБА_1 протягом серпня - жовтня 2011 р. будучи керівником ТОК «Карпати» в порушення вимог ст. ст. 15, 24 закону «Про оплату праці», ст. 97 КзпП, умисно, безпідставно, знаючи, що на підприємстві постійно мала місце заборгованість з виплати зарплати працівникам протягом серпня - жовтня 2011 р. умисно використовував кошти, що надходили на рахунок та в касу підприємства не на її погашення, а на інші цілі. Цією ж постановою ОСОБА_1 звільненого від кримінальної відповідальності із застосуванням ст. 48 КК України, оскільки підсудний 26.01.2012 р. згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги вніс на рахунок ТОК «Карпати» власні кошти в сумі 23 тис. грн.. для повного розрахунку заборгованості зарплати працівникам ТОК «Карпати» за вказаний вище період. Отже, кримінальну справу закрито не з реабілітуючи підстав, а в звязку з повним добровільним відшкодуванням винною особою шкоди, завданої злочином.

Суд також відхиляє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 34 998 грн. 76 коп. коштів витрачених позивачем для придбання товарів, робіт за наданими чеками і накладними в бухгалтерію філії з таких підстав і мотивів. Позивач у позовній заяві ці вимоги не обґрунтував належно. Натомість його пояснення, що таке ним було вчинено з метою підтримання господарської діяльності підприємства суд відхиляє, а подані в справу з філії Міжгірський ТОК «Карпати» бухгалтерські документи оцінює критично, бо позивач як керівник не дотримав вимог положення про філію і статуту щодо встановлених обставин. Зокрема, трудовим договором ( п.2.2) розділ ІV позивач як керівник зобовязався здійснювати оперативне управління підприємством, організовувати його виробничо - господарську діяльність відповідно до Положення про філію, в т.ч.: організовувати матеріально технічне забезпечення діяльності філії, погоджувати бухгалтерське забезпечення, дотримуватись вимог чинного законодавства та нормативних актів.

З матеріалів справи видно, що рішення про придбання товарів, оплату послуг за поданими накладними і квитанціями, а також за поясненнями позивача, свідка ОСОБА_4 (головного бухгалтера філії) позивач приймав особисто. З цього приводу відповідних наказів чи розпоряджень не видавав, дозволу на вказані дії від керівництва відповідача (правління ПрАТ «Закарпаттурист» не одержував. Окрім цього, з доданих у справу документів видно, що оплата товарів чи послуг готівкою в бухгалтерії ТОК «Карпати» відображалась як звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт ОСОБА_1 з філії. Натомість відомостей про те, що ОСОБА_1 попередньо вносив у касу бухгалтерії підприємства особисті готівкові кошти, які б оприбутковувались, а після видавались ОСОБА_1 для витрат на господарські потреби філії, не має. Отже, вимоги позивача суперечать пунктам 1.5, 4-1 4.7.7., 6.1 6.4 Положення про філію, за якими господарська діяльність філії і облік основних і оборотних коштів здійснювались відповідно до вказаного Положення і статуту відповідача та нормативних вимог бухгалтерського обліку.

Суд вважає ці вимоги позивача недоведеними належними доказами і спростовані запереченнями відповідача.

Судові витрати у виді судового збору згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України, закону «Про судовий збір» в сумі 214 грн. 60 коп. слід накласти на відповідача із стягненням у користь держави.

Керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Закарпаттурист» :

- в користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в сумі 3832 грн. 50 коп. ( три тис. вісімсот тридцять дві грн. 50 коп.);

- в користь держави судові витрати в сумі 214, 60 ( двіста чотирнадцять грн. 60 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 223 ЦПК України.

Суддя:

ОСОБА_5