Рішення № 2709006, 24.12.2008, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-2537

2008 р.

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі :

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

з участю позивача ОСОБА_1 .

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Відкритого товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Проммаш»

про зміну формулювання та дати звільнення позивача, стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 06 листопада 2008 року звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Проммаш» про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

В позові вона посилається на те, що з 02 січня 2008 року працювала в ТОВ «Завод Проммаш» м. Краматорськ на посаді заступника директора. 01.09.2008 року директор підприємства шляхом шантажу примусив її написати заяву про звільнення за власним бажанням з 30.06.2008 року, в той час, як вона фактично працювала до 07.08.2008 року включно. Тому вона вважає за необхідне змінити дату та формулювання звільнення. Просить, щоб їй фактично було внесено наступну запис: звільнено з 07.08.2008 року на підставі ст.. 38 ч.3 КЗпП.

При звільненні з нею не було здійснено певного розрахунку. Вона вважає, що відповідач не до нарахував та не сплатив їй заробітну плату за період з 01.03.2008 року по 07.08.2008 року у розмірі 18497 грн. 04 коп. Оскільки відповідач своєчасно не здійснив з нею розрахунок, вважає що з нього треба стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 9831 гривня 76 коп. Також позивачка просить стягнути на її користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2332 грн. 96 коп. Оскільки позивачка вважає, що її трудові права були порушені, то просить стягнути також моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Також позивач просить стягнути на її користь оплату правової допомоги у розмірі 1500 грн.

Позивач з’явилась у судове засідання та підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 також підтримав позовні вимоги позивачки та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, про що в справі є розписка.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України./span>

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивача ОСОБА_1 01.02.2008 року було прийнято на посаду заступника директора в ТОВ «Завод Проммаш», що підтверджується записом у трудовій книжки від 02.01.2008 року (а.с.13).

Відповідно до наказу б/н та дати та запису у трудовій книжки ОСОБА_1 було звільнено з 30 червня 2008 року за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП (а.с.58).

Відповідно до ч.1 ст.. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору.

Згідно заяви позивачки від 01.09.2008 року (а.с.59) вона просить звільнити її за власним бажанням з 30.06.2008 року відповідно досягнутої домовленості. Але заява підписана 01.09.2008 року і звільнення позивачки з 30.06.2008 року є порушення трудового законодавство, так як позивачка погіршила свої трудові права, оскільки фактично вона цей час працювала, а заробітну плату не отримувала.

Суд вважає, що доводи позивачки про те, що вона вимушена була написати таку заяву про її звільнення від 01.09.2008 року, заслуговують на увагу.

Оскільки в матеріалах справи знаходиться заява позивачки про її звільнення у зв’язку з невиплатою заробітної плати від 07.08.2008 року (а.с.17), тобто відповідно до ст.. 38 ч.3 КЗпП./span>

Також в матеріалах справи є заява позивачки про її звільнення з 07.08.2008 року від 14.08.2008 року (а.с.18).

Відповідно до заяви від 19.08.2008 року позивачка просила відповідача надати їй наказ про її звільнення і ознайомитись з ним (а.с.19).

Відповідно листа ТОВ «Завод Проммаш» від 12 серпня 2008 року (а.с.20) директор підтверджує той факт, що позивачка до 07 серпня 2008 року працювала на підприємстві, вказуючи, що з другої половини 07.08.2008 року вона здійснює прогули не виходячи на роботу.

Всі ці дані свідчать про те, що реальне бажання позивачки було направлено на те, щоб її було звільнено з 07.08.2008 року за ч.3 ст. 38 КЗпП./span>

Крім того в наказі відповідача не вказану дати його винесення та частини ст..38 КЗПП./span>

Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що на підприємстві порушувалось трудове законодавство, а саме своєчасно не виплачувалась заробітна плата.

Так судом встановлено, що оклад позивачки відповідно до штатного розкладу за січень 2008 року (а.с.45) складав 710 грн. за лютий, березень 2008 року (а.с.42,38) - 750 грн., за квітень 2008 року (а.с.57) – 1000 гривень, за травень,червень 2008 року (а.с.49,53) -1850 грн.

Відповідно до платіжної відомості НОМЕР_1 за лютий 2008 року позивачка отримала 657 грн. (а.с.60), НОМЕР_2 за лютий 2008 року (а.с61) 624 грн.02.

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей НОМЕР_3 за березень 2008 року позивачці нарахована заробітна плата у сумі 1314 грн. (а.с.35), НОМЕР_4 за лютий 2008 року (а.с.38) -657 грн., НОМЕР_5 за лютий 2008 року (а.с.41) – 621 грн., за квітень НОМЕР_6 (а.с.49) 1481.50, НОМЕР_7 за травень 2008 року (а.с.46) – 3006.82 грн. НОМЕР_8 за червень 2008 року 4532 грн.14 коп.(а.с.43), НОМЕР_9 за червень 2008 року (а.с.52) 3404.04 грн.

За липень 2008 року заробітна плата зовсім нарахована не була.

Як вибачається з розрахунково-платіжних відомостей позивачка отримала заробітну плату лише за лютий 2008 року, про що свідчить її підпис у відомості. Що стосується інших виплат, то вони позивачці зроблені не були, про що свідчить відсутність її підпису про отримання заробітної плати.

Крім того, факт наявності у позивачки заборгованість по заробітній платі у сумі 18500 гривень, підтверджується обов’язком директора підприємства Антрощенко В.І. від 01.09.2008 року (а.с.23).

Відповідно до ст.. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Позивачка вважає, що вона не отримала компенсацію за невикористану відпустку за період праці у відповідача з 02.01.2008 року по 07.08.2008 року у розмірі 2332 грн. 96 коп.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана надати докази своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивачка отримала компенсацію за невикористану відпустку, або використала відпустку, або не має права на відпустку.

Суд встановив, що відповідач до теперішнього часу не здійснив з позивачкою розрахунку, не виплатив їй заробітну плату, чим порушив право позивача на своєчасне отримання допомоги в терміни, передбачені ст.115, 116 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці».span>

Оскільки відповідач до теперішнього часу не виплатив позивачці добровільно всі суми, що належать її від підприємства, зазначені суми підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Згідно ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.. 116 КЗпП, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що позивачка працювала з 40 годинним (п'ятиденним) робочим тижнем з двома вихідними днями (суботою, неділею), тривалість її робочого дня складала 8 годин, що підтверджується табелями робочого часу за лютий,березень,квітень,травень,червень 2008 року (а.с. 39,36,44,47,50)

Суд встановив, що за період з 07 серпня 2008 року до 24 грудня 2008 року позивач має 119 днів затримки виплати заробітної плати.

Згідно п.п.2-4 п.8 Положення Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого постановою Кабінету Міністров України № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами і доповненнями) середньо денний заробіток позивачки на момент звільнення, складає 92 грн.05 коп. Після звільнення позивачки заробітна плата на ТОВ «Завод Проммаш» не підвищувалася.

Таким чином, середній заробіток позивачки за 119 днів затримки склав 10953.95 гривні.

Оскільки позивачка просить стягнути на її користь середній заробіток у розмірі 9831.76 грн., то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у даній сумі.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП власник відшкодовує працівнику моральну шкоду, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд вважає, що дійсно були порушені законі права позивачки і це призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із розміру заборгованості відповідача перед позивачкою, ступеню та характеру моральних страждань, вини відповідача, суд вважає за можливим стягнути на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Також суд вважає, що на підставі ст..84,88 ЦПК України на користь позивачки треба стягнути витрати на оплату правової допомоги у розмірі 15000 гривень, оскільки вони підтверджені документально (а.с.82).

На підставі ст. 10,11,58,59,60,84,88,212-215,218,224 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст.38,83,115,116,117,237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Проммаш» про зміну формулювання та дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити.

Зобов’язати ТОВ «Завод Проммаш» внести в трудову книжку ОСОБА_1 наступний запис: № 32 07.08.2008 року звільнити на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП./span>

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (р/р 26000235866940 ДОФ АКБ УСД м. Донецьк МФО 334081 ОКПО 23027177) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2008 року по 07.08.2008 року у розмірі 18497 (вісімнадцять тисяч чотириста дев’яносто сім) гривень 04 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) гривні 96 коп., середній заробіток за час затримки заробітної плати у розмірі 9831(дев’ять тисяч вісімсот тридцять одна) гривня 76 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень, судові витрати у вигляді оплати на правову допомогу у розмірі 1500 (тисячу п’ятсот) гривень, а всього37161 (тридцять сім тисяч сто шістдесят одна) гривня 76 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (р/р 26000235866940 ДОФ АКБ УСД м. Донецьк МФО 334081 ОКПО 23027177) на користь держави держмито у розмірі 315 (триста п’ятнадцять) гривень 61 коп. та на р/р 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області МФО банку 834016 ЄДРПОУ 34686537 КЕКД 22050000 отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьк витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, після закінчення строку подання апеляційної скарги або після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяті днів з момент проголошення рішення або двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя