Рішення № 2708863, 12.12.2008, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-51/2008

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2008 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Дегтярчук М.О., при секретарі Заводяній О.Ю., за участю адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, третя особа - ліквідатор (арбітражний керуючий) ВАТ «ЛКМЗ» ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

22 червня 2007 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, відкритого акціонерного товариства «Лозівський ковальсько-механічний завод» про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 10 листопада 1989 року при виконанні ним трудових обов'язків, працюючи на ЛКМЗ, він одержав травму, в результаті якої йому згідно з висновком МСЕК було з 1990 року встановлено 25% втрати професійної працездатності. Згідно довідки СМЕ серії ХАР-4 № 000813 йому знову в період з 1 червня 2004 по 1 червня 2006 року було підтверджено 25 % втрати професійної працездатності. Підприємство нараховувало та виплачувало позивачу щомісячно суму 50 грн. 68 коп. у відшкодування шкоди заподіяної його здоров'ю. З 1 квітня 2001 року при передачі особової справи позивача до ВВД ФСННВУ йому було призначено відшкодування в сумі 85 грн. 38 коп. В подальшому вказані виплати неодноразово змінювалися. Згідно довідки ВАТ “ЛКМЗ” від 16 травня 2005 року про донарахування доплати відшкодування шкоди у зв'язку з виробничою травмою йому за період з 1 травня 1992 року по 1 квітня 2001 року вказані суми нараховані, але не здійснений перерахунок відповідно до коефіцієнтів підвищення заробітної плати, що призвело до зменшення суми відшкодування шкоди. ВАТ “ЛКМЗ” після неодноразових звернень позивача здійснили перерахунок доплати, але до ВВД ФСННВУ довідку не надали. Позивач просить стягнути з ВВД ФСННВУ на його користь матеріальну шкоду за період з березня 2001 року по липень 2007 року в сумі 2600 грн. , та починаючи з липня 2007 року по 289 грн. 06 коп. , зобов'язавши ВВД ФСННВУ щорічно проводити перерахунок виплат. Також просив покласти на відповідачів сплату судових витрат.

15 листопада 2007 року ухвалою суду в зав`язку з процедурою ліквідації підприєства ВАТ «ЛКМЗ» відповідачем за справою визнано ліквідатора (арбітражного керуючого) ВАТ «ЛКМЗ» ОСОБА_2 (а.с.62).

15 вересня 2008 року позивач уточнив свої позовні вимоги, а саме: посилаючись на ті ж обставини, вважаючи ВАТ «ЛКМЗ» в особі його ліквідатора третьою особою, просив стягнути з відповідача - ВВД ФСННВУодноразово у відшкодування матеріальної шкоди за період з березня 2001 року по 1 вересня 2008 року 5308 грн. 32 коп., надавши в підтвердження розрахунок вказаної суми, зроблений головним технічним інспектором праці об`єднання профспілок Харківської області. Крім того, позивач просив щомісячно стягувати з відповідача на його користь, починаючи з 1 вересня 2008 року, по 264 грн. 99 коп. виплати у зв`язку з виробничою травмою, зобов`язавши щорічно проводити перерахунок виплати відповідно до діючого законодавства України.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову і пояснила, що згідно довідки відповідача при передачі особових справ до утвореного ВВД ФСННВУ в липні 2001 року позивачеві був встановлений розмір втраченого заробітку - 52 грн.56 коп. Всі перерахунки цієї виплати дирекцією Фонду позивачеві робилися своєчасно, без його нагадування. Представник відповідача вважає, що всі розрахунки, які були зроблені відносно виплат у відшкодування матеріальної шкоди позивачеві у зв`язку з виробничою травмою, зроблені вірно на підставі вимог діючого законодавства. Крім того, вона вважає, що позивач не мав підстав до виплати надбавки в розмірі 12 % до тарифної ставки за шкідливі умови праці, оскільки такі компенсації за роботу у несприятливих умовах провадаться на підставі карти умов праці, яка підтверждує наявність чи відсутність таких шкідливих віиробничих факторів за результатами проведеної атестації робочих місць працюючих, що передбачено Законом.

Представник третьої особи - ліквідатор (арбітражний керуючий) ВАТ «Лозівський ковальсько-механічний завод» ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та надав суду про це листа, в якому прохав розглянути справу за його відсутності (а.с. 137).

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, адвоката, державного інспектора праці Козубенка С.В., залученого судом як спеціаліста, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває з підприємством ВАТ «ЛКМЗ» в трудових відносинах з листопада 1974 року по цей час. 11 листопада 1989 року при виконанні ним трудових обов`язків він одержав травму, в результаті якої, йому згідно з висновком МСЕК з 1990 року встановлено 25 % втрати професійної працезданості. Це також підтвержено довідкою СМЕ серії ХАР-4 № 000813 за період з 1 чеврня 2004 року по 1 червня 2006 року (а.с. 5-9). Підприємством йому було нараховано у відшкодування матеріальної шкоди за втрату працездатності щомісячно суму 50 грн.68 коп. з 1 квітня 2001 року (а.с.15).

Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає, що Фонд соціального страхування від нещасного випадку сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам сімей загиблих на виробництві), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли підприємства передали в установленному порядку Фонду соціального страхування від нещасного випадку документи, що підтверджують право цих працівників ( членів сімей загиблих на виробництві) на такі страхові виплати та соціальні послуги. Згідно акту прийому-передачі особих справ потерпілих на виробництві відділенням ВД ФСНВУ у Лозівському районі від ВАТ «ЛКМЗ» було прийнято особову справу ОСОБА_1 Згідно довідки підприємства його розмір втраченого заробітку склав 52 грн.56 коп. (а.с.13). 25 квітня 2001 року ВВД ФСНВУ прийнято постанову за № 235 133/2004, якою у відшкодування шкоди ОСОБА_1 призначено до відшкодування суму 85 грн. 38 коп., виходячи з середньомісячної заробітної плати 296 грн. 46 коп. х на коефіцієнт Фонду 1,152 = 341грн. 52 коп. х на 25 %. Впродовж 2004, 2005 років йому були зроблені перерахунки, але вони, як наполягав в судовому засіданні позивач, не відповідають дійсності та вимогам закондавства, а саме : суми відшкодування не індексувались на коефіцієнти корегування заробітної плати.

Згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26 травня 1992 року відшкодування шкоди особам, які отримали виробничу травму до 1992 року, вираховується з 1 травня 1992 року з урахуванням середньомісячної заробітної плати відповідних працівників підприємства за січень-квітень 1992 року, відкорегованої на розмір фактичного підвищення тарифних ставок вказаних працівників. Наступні постанови Кабінету Міністрів України № 673 від 3 листопада 1992 року, № 46 від 26 січня 1993 року, № 392 від 2 червня 1993 року. № 671 від 30 серпня 1993 року, № 720 від 20 жовтня 1994 року, п.28 Правил відшкодування шкоди, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, вказують, що сума відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягає перерахунку при підвищенні на підприємстві тарифних ставок на величину їх фактичного підвищення.

Середньомісячний заробіток слюсаря-інструментальника 5 розряду за січень-квітень 1992 року згідно довідки ВАТ «ЛКМЗ» (а.с. 14), складає 2868 крб.23 коп. Коефіцієнт підвищення тарифної ставки складає : з 1 травня 1992 року - 1,03; з 1 листопада 1992 року - 2,0; з 1 січня 1993 року - 2,17; з 1 червня 1993 року 3,0; з 1 липня 1993 року - 2,0; з 1 вересня 1993 року - 2,0; з 1 грудня 1993 року - 2,2; з 1 липня 1994 року - 2,2; з 1 жовтня 1994 року - 2,0; з 1 лютого 1995 року - 2,0; з 1 травня 1995 року - 1,5; з 1 лютого 1996 року -3,3; з 1 вересня 1996 року - 1,11; з 1 березня 1997 року - 1,05; з 1 серпня 1997 року - 1,18; з 1 вересня 1998 року - 1,03; з 1 липня 1999 року - 1,2; з 1 січня 2000 року -1,3 (а.с. 19).

Суд погоджується з розрахунком, проведеним головним технічним інспектором праці об`єднання профспілок Харківської області Денисовою Є.М., наданим позивачем, а саме : з урахуванням вищевикладеного розмір втраченого заробітку позивача при 25 % втрати професійної працездатності за станом на 1 травня 1992 року складає: 2868 крб.23 коп. х 25% : 100 = 717 крб.06 коп. (а.с.192-194).

Розмір відшкодування шкоди, перерахований на величину фактичного підвищення тарифних ставок за станом на січень 2001 року складає : 717,06 крб. х 1,03 х 2,0 х 2,17 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 2,2 х 2,2 х 2,0 х 2,04 х 1,5 х 3,3 х 1,1 х 1,05 х 1,18 х 1,03 х 1,2 х 1,3 : 100000 = 81 грн.46 коп.

Згідно ч.6 п.28 Правил відшкодування шкоди з змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1100 від 3 січня 1997 року, перерахований розмір відшкодування шкоди (втрачений заробіток) в перерахунку на 100 % втрати професійної правцездатності не може перевищувати середньомісячний заробіток відповідного працівника підприємства ( після підвищення тарифних ставок) за повний календарний місяць в перерахунку на повний календарний місяць.

Втрачений заробіток позивача за станом на січень-лютий 2000 року (останнє підвищення тарифних ставок на підприємстві) складає 81 грн. 46 коп. В перерахунку на 100 % втрати професійної працездатності ця сума складає 325 грн. 85 коп. ( 81 грн. 46 коп. : 25% х 100). В той же час середній заробіток слюсарів-інструментальників 5-го розряду нарахований підприємством станом на січень-лютий 2000 року та складає 184 грн.86 коп. За таких умов йому не може виплачуватися в січні-лютому 2000 року сума 81 грн.46 коп., а повинен виплачуватися раніше перерахований заробіток. Однак, середній заробіток за цей період, нарахований підприємством, не відповідає закону, оскільки він нижче галузевої тарифної ставки. Згідно ст. 97 ч.2 КЗпП України розміри тарифних ставок, тарифної сітки встановлює підприємство самостійно, але з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними) угодами.

Ст.9 Закону України «Про колективні договори та угоди» встановлює , що положення генеральної, галузевої, регіональної угоди є обов`язковими для суб`єктів сторін, які підписали угоду. Галузевою угодою, укладеною між Державним комітетом промполітики України, Міністерством автомобільного та сільськогосподарського машинобудування та центральним комітетом профспілки, укладеною на 2001 рік, встановлений мінімальний розмір галузевої тарифної ставки для робочого 1-го розряду, зайнятого на особливо складних станочних роботах, до яких відноситься професія «слюсар-інструментальник» - 185 грн.15 коп. коефіцієнт співвідношення 5-го розряду до 1-го розряду складає 1,7. Таким чином, розмір тарифної ставки слюсаря-інструментальника 5-го розряду не може бути менше, ніж 314 грн.76 коп. з розрахунку: 185 грн.15 коп. х 1,7 = 314 грн.76 коп. Крім того,галузевою угодою на 2001 рік встановлена надбавка за шкідливі умови праці - 12%, тобто розмір галузевої тарифної ставки 5-го розряду 364 грн.95 коп.

З урахуванням вищевикладеного розмір середньої заробітної в ВАТ «ЛКМЗ» за станом на січень 2001 року не може бути менше, ніж галузева тарифна ставка - 364 грн.95 коп. На підставі вищевикладеного розмір втраченого заробітку позивача - 81 грн.46 коп., не суперечить ч.6 п.28 Правил відшкодування шкоди.

Згідно Закону України № 1105-Х1У від 23 вересня 1999 року «Про обов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на підприємстві та профзахворювання, які викликали втрату працездатності» із змінами та доповненнями, підприємство ВАТ «ЛКМЗ» передало особову справу позивача до ВД ФССНВУ, яка продовжила виплату втраченого заробітку, який призначено підприємством за наказом № 108 від 16 березня 2005 року ( а.с. 15) по 50 грн. 68 коп. з 1 квітня 2001 року, а повинна була виплачувати по 81 грн.46 коп. щомісячно.

Ст. 29 вищевказаного Закону України встановлено, що середньомісячна страхова сума втраченого заробітку підлягає перерахуванню у випадку підвищення середньої заробітної плати в галузях національної економіки. Правлінням Фонду соцільного страхування від нещасних випадків на виробництві встановлені коефіцієнти перерахунку: з 1 березня 2002 року - 1,93; з 1 березня 2003 року - 1,182; з 1 березня 2004 року - 1,152; з 1 березня 2005 року - 1,238; з 1 березня 2006 року - 1,203, з 1 березня 2007 року - 1,183; з 1 березня 2008 року - 1,125.

З урахуванням вищевикладеного сума втраченого заробітку позивача складає :

- з 1 березня 2002 року - 81 грн.46 коп х 1,193 = 97 грн.18 коп.

- з 1 березня 2003 року - 97 грн.18 коп. х 1,182 = 116 грн.05 коп.

- з 1 березня 2004 року - 116 грн.05 коп. х 1,152 = 133 грн.69 коп.

- з 1 березня 2005 року - 133 грн.69 коп. х 1,238 = 165 грн.51 коп.

- з 1 березня 2006 року - 165 грн.51 коп. х 1,203 = 199 грн.11 коп.

- з 1 березня 2007 року - 199 грн.11 коп. х 1,183 = 235 грн.54 коп.

- з 1 березня 2008 року - 235 грн.54 коп. х 1,125 = 264 грн.99 коп.

Всього за період з 1 квітня 2001 року по 1 вересня 2008 року відповідач повинен був сплатити позивачеві 13850 грн.( 81 грн.14 х 11 місяців + 97 грн.18 коп х 12 місяців + 116 грн.05 коп. х 12 місяців + 133 грн.69 коп. х 12 місяців + 165 грн.51 коп. х 12 місяців + 199 грн.11 коп. х 12 місяців + 235 грн.54 коп. х 12 місяців + 264 грн.99 коп. х 6 місяців), а фактично виплатив : з 1 квітня 2001 року - 50 грн.68 коп.; з 1 березня 2002 року - 60 грн. 46 коп., з 1 березня 2003 року - 71 грн.47 коп., з 1 березня 2004 року - 82 грн.33 коп., з 1 березня 2005 року - 101 грн.92 коп., з 1 березня 2006 року - 122 грн.61 коп., з 1 березня 2007 року - 145 грн.05 коп., з 1 березня 2008 року - 163 грн.18 коп.

Разом за період з 1 квітня 2001 року по 1 вересня 2008 року відповідач виплатив ОСОБА_1 8542 грн.64 коп. (50 грн.68 коп. х 11 місяців + 60 грн.46 коп. х 12 місяців + 71 грн.47 коп. х 12 місяців + 82 грн.33 коп. х 12 місяців + 101 грн.92 коп. х 12 місяців + 122 грн.61 коп. х 12 місяців145 грн.05 коп. х 12 місяців + 163 грн.18 коп. х 6 місяців).

Тобто відповідач повинен доплатити ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2004 року по 1 вересня 2008 року суму 5308 грн.32 коп. (13850 грн.96 коп. - 8542 грн.64 коп.) та виплачувати, починаючи з 1 вересня 2008 року по 264 грн.99 коп. щомісячно з подальшим перерахунком у відповідності з діючим законодавством.

Все вищевикладене підтверджено матеріалами справи, поясненнями позивача, розрахунком головного технічного інспектора праці об`єднання профспілок Харківської області Денисовой Є.М.

Оскільки спір в суді виник за вини відповідача, суд покладає на нього сплату судових витрат та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1195 ЦК України, ст. ст. 21, 28-29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразово у відшкодування матеріальної шкоди за період з березня 2001 року по 01 вересня 2008 року суму 5308 грн. 32 коп.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 суму 264 грн. 99 коп., щомісячно, зобов'язавши відповідача щорічно проводити перерахунок виплати відповідно до діючого законодавства України.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області судовий збір в сумі 53 грн. 08 коп. на користь Лозівського УДК код ОКПО: 24134414, Банк: ГУДКУ в Харківській області, МФО: 851011, р/р № 31416537700015.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. на користь УДК у Лозівському районі м. Лозова, код ЄДРПОУ:24134414, МФО: 851011, р/р 31211259700015.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ: М.О.ДЕГТЯРЧУК