Рішення № 27087757, 16.10.2012, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 213/746/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Белінської С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.01.2011 року прокуратурою Вінницької області відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст.126 КК України, у зв'язку із умисним завданням побоїв голові Ради Ветеранів Липовецького району позивачеві у справі ОСОБА_1 Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 07.03.2012 року було встановлено, що дії ОСОБА_2 містили склад злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, проте за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, по спливу строку терміном у два роки, суд закрив кримінальну справу, у зв'язку із закінченням строків давності. Крім того, під час вчинення злочину ОСОБА_2 образив його, ветерана, висловлюючись в його адресу нецензурною лайкою, назвав "комунякою, фашистом, малоумним", що встановлено рішенням Оратівського районного суду, Вінницької області по справі № 2-76/11 від 19 грудня 2011 року та ухвалою апеляційного суду від 21.02.2012 року. Своїми протиправними діями відповідач завдав йому моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, пережитому внаслідок завданих побоїв, а також у душевних стражданнях, що спричинила глибока образа, приниження честі і гідності. Він являється учасником війни, має 17 медалей, посвідчення відмінника радянської торгівлі, посвідчення почесного ветерана України, орден за заслуги ІІІ ступеня за високі досягнення перед Липовеччиною, за доблесний труд у Великій Вітчизняній війні. Моральну шкоду позивач оцінює в 20 000 гривень та просить стягнути дану суму з відповідача на його користь.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зіславшись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмове заперечення, яке аргументував тим, що вимоги позивача є надуманими, безпідставними, і не ґрунтуються на нормах права з наступних підстав: заява подана позивачем не відповідає нормам ст. 119 ЦПК України, оскільки, відповідно до постанови прокуратури Вінницької області від 04.01.2011 року кримінальна справа за ч. 1 ст. 126 КК України була порушена відносно адвоката ОСОБА_2, натомість в заяві вказано фізична особа ОСОБА_2, який до тих правовідносин не має ніякого відношення, тим більше, що ОСОБА_1 та інші громадяни здійснили злочин та втручання у його адвокатську діяльність 07.10.2009 року у відповідності до Закону України «Про адвокатуру». Позивач не зверталася до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем, як це передбачено частиною першою ст. 33 ЦПК. України; позивачем не додані до заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір»ст. 4 п. 6 - 400 грн. За таких обставин, вважає, що відповідно до ч. 1 (абзац 8) ст. 207 ЦПК України позовна заява повинна була бути залишена судом без розгляду. Крім того, вказує на те, що розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих стороною доказів, суд згідно зі ст. 119 ЦПК повинен був вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Проте до заяви не були додані докази та документи про підтвердження наявності спричинення позивачу моральної шкоди у відповідності до неправомірних, чи інших дій відповідача, наявність такої шкоди, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Натомість до заяви додано постанову суду та рішення судів, які до даної справи відношення не мають і спростовують, а не підтверджують вимоги позивача. У такому випадку, якщо заява не відповідає вимогам закону, суду слід було застосовувати правила ст. 121 ЦПК України. В запереченні зазначає, що у позовній заяві позивач стверджує, що його визнано винним у вчинені злочину відповідно до постанови Немирівського районного суду від 07 березня 2012 року, проте таке твердження у даній постанові відсутнє - взагалі, тому, вважає, що неможливо стягувати моральну шкоду з особи яка у встановленому законом порядку не визнана винною у вчинені злочину, а за відсутності вини особи, відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі не може бути відшкодована цією особою. Також вважає, що посилання позивача на вимоги ч. 4 ст. 61 ЦПК України є безпідставними та надуманими, оскільки вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковими, тільки для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено ці вирок або постанова суду, - виключно з двох питань: чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Інші обставини, встановлені таким вироком і постановою, не є преюдиціальними, а тому підлягають доказуванню в загальному порядку. Так як відносно нього немає ні вироку суду ні постанови, тому дане твердження є надуманим та безпідставним і не відповідає дійсним обставинам справи. Вважає, що таку позовну заяву, суду, слід було залишити без руху, а у випадку, коли відкрито провадження без додержання вимог закону - залишити без розгляду. В запереченні відповідач вказує ще й на те, що в рішенні Оратівського районного суду, на яке посилається позивач, факт образи в адресу ОСОБА_1 відсутній по тій причині, що дане рішення стосується лише його позовної заяви і в резолютивній частині відмовлено у задоволені його позову, жодних тверджень з приводу образи позивача нецензурною лайкою та висловлювань у вигляді таких слів як "кумуняка", "фашист" та "малоумний" - немає, що є вигадками позивача. Факт спричинення фізичного болю, ОСОБА_1. не підтверджено ні у постанові прокурора Вінницької області, ні медичними документами, відсутні звернення його за медичною допомогою до лікарні. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами також наявність його душевних страждань та інших фактів в підтвердження моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень. Вважає, що дії позивача направлені не в інтересах Ветеранської організації, а лише з метою власної наживи. На підставі викладеного вище просив суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові витрати віднести на рахунок позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

07.03.2012 року Немирівським районним судом Вінницької області було винесено постанову про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, в порядку, визначеному ст. 11-1 КПК України за ч.1 ст.126 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.126 КК України закрито у відповідності до ч. 2 ст. 248 КПК України. Як слідує із вищевказаної постанови, під час розгляду справи судом було встановлено, що 07.10.2009 року біля 10 години 30 хвилин в кабінеті Ради ветеранів наніс два удари долонею по обличчю ОСОБА_1, чим наніс йому побої, які завдали фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 визнаний потерпілим у даній кримінальній справі.

Судом встановлено, що провадження у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.126 КК України закрито за нереабілітуючих підстав, оскільки реабілітуючі -це ті, які свідчать про повну невинуватість осо би у вчиненні злочину, що їй інкримінується.

Постанова Немирівського районного суду Вінницької області від 07.03.2012 року набрала законної сили.

Відповідно до ст. 28 КПК України закриття справи з підстав, зазначених у ст. ст. 7 і 7-1 КПК України, зокрема у зв'язку із закінченням строку давності, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею громадянам.

Правовідносини, що виникли між сторонами та є предметом спору регулюються Главою 3 „Захист цивільних прав та інтересів" та Главою 82 „Відшкодування шкоди" Цивільного кодексу України.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Із змісту ст.23 ЦК України, слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

За положеннями ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка їх завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995р. №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої вони ухвалені з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Немирівського районного суду, Вінницької області від 07.03.2012 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття провадження у кримінальній справі було встановлено протиправність дій ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1. Його дії органами досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.126 КК України, тобто побої, які завдали фізичного болю, без спричинення тілесних ушкоджень. В судовому засіданні при розгляді вказаної кримінальної справи дії підсудного не перекваліфіковувались, підсудний не заперечував свою винуватість у вчинені злочину, лише надав суду згоду на закриття кримінальної справи відносно нього по закінченню строків давності для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.126 КК України. Тому суд вважає, що протиправні дії по відношенню ОСОБА_1 вчинені саме відповідачем ОСОБА_2, який обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.126 КК України мали місце, а отже доказуванню судом не підлягають.

Позивач в судовому засіданні в обґрунтування моральної шкоди пояснив, що в результаті злочинних дій відповідача, йому завдано фізичного болю, душевних страждань, які він пережив внаслідок глибокої образи, приниженні його честі і гідності, так як він є людиною похилого віку, учасником війни, має 17 медалей, посвідчення відмінника радянської торгівлі, посвідчення почесного ветерана України, орден за заслуги ІІІ ступеня за високі досягнення перед Липовеччиною, за доблесний труд у Великій Вітчизняній війні.

За загальною презумпцією вини в цивільному праві, зокрема ст. 614 ЦК, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не довів відсутності своєї вини, лише як слідує із письмового заперечення наданого ним, намагався довести суду невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам чинного законодавства та підстави для залишення її без руху чи без розгляду, що вирішується на стадії відкриття провадження у справі, а тому суд критично ставиться до його доводів в цій частині, так як провадження у справі вже відкрито.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем було надано належні та допустимі докази вини відповідача, завданих йому збитків у вигляді моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між виною відповідача та моральною шкодою завданою позивачу, а тому суд дійшов виваженого висновку, що позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд виходить з роз'яснень, що наведені у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995р. №4, та залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, зокрема, врахувавши стан здоров'я потерпілого ОСОБА_1 його похилий вік, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, шкоду заподіяну його честі та гідності, час та зусилля, які необхідні позивачеві для відновлення його попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає що сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень, враховуючи впринципи розумності і справедливості, на думку суду зможе в певній мірі мірі комепнсувати негативні наслідки для позивача, а відповідач відповідно вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України -зобов"язаний відшкодувати заподіяну моральну шкоду.

При подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, тому у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд стягує їх з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_2, у відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином 20 000 (двадцять тисяч) гривень. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко