Рішення № 27065618, 23.10.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/7863/2012

Провадження по справі 2/2506/2849/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2012 рокум. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.,

при секретарі Сірій К.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника органу опіки та піклування ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулась з позовом до відповідачів про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення відповідачів з будинку 24-а по вулиці Таранущенка в місті Чернігові та зобовязання надати ключі від житла. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником вказаного вище будинку, однак в ньому без достатніх правових підстав проживають відповідачі, що створює позивачу перешкоди у здійсненні права власності, оскільки вона має намір продати будинок.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила суд їх задовольнити, а також стягнути з відповідачів на користь позивача 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи сповіщалися завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Представник органу опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником будинку 24-а по вулиці Таранущенка в місті Чернігові, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом від 12.10.2011 року та витягом про державну реєстрацію права власності, копії яких містяться на а.с.13-14.

У належному позивачу будинку без реєстрації та дозволу власника проживають відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх дитина ОСОБА_6, що підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.15), а також тим, що судові повістки відповідачами отримувались саме за адресою м.Чернігів вул. Таранущенка 24-а.

У даній справі судом 07.06.2012 року винесено заочне рішення про задоволення позову (а.с.109-110), але за заявою відповідачів про перегляд заочного рішення, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.09.2012 року заочне рішення скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Позивач у позовній заяві зазначила, що має намір продати будинок, однак проживання в ньому відповідачів створює перешкоди для продажу, що підтвердив допитаній в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, який отримав від позивача повноваження на продаж будинку.

В добровільному порядку відповідачі не бажають виселитися зі спірного приміщення, про що свідчить подання ними заяви про перегляд заочного рішення а.с.125-129, в якій вони заперечують проти задоволення позову, так як вважають, що проживають у будинку за усною домовленістю з позивачем.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачами не надано суду жодних доказів того, що вони правомірно вселилися і проживають у будинку, що належить позивачу.

Згідно відомостей адресно довідкового відділу УГІРФО УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_4 з 16.06.1993 року зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач ОСОБА_5 з 10.03.2011 року зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто відповідачі зберігають за собою право на користування іншим житлом. З копії домової книги (а.с.48-50) вбачається, що відповідачі ніколи не були зареєстровані у будинку, що на даний час належить позивачу.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 3 ст. 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи, що спірний будинок належить на праві власності позивачу, а відповідачі проживають у ньому без достатніх на те правових підстав, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом виселення відповідачів та їх неповнолітньої дитини з будинку 24-а по вулиці Таранущенка в м.Чернігові.

Проте, вимогу позивача про зобовязання ОСОБА_4 надати їй ключі від вхідних дверей будинку 24-а по вулиці Таранущенка в м.Чернігові суд вважає передчасно заявленою, так як суд відповідно до ст.3 ЦПК України здійснює захист порушених прав, а не тих, які можуть бути порушені у майбутньому.

Оскільки рішення суду про виселення передбачає можливість добровільного його виконання відповідачами, а в разі невиконання рішення суду у добровільному порядку, застосовуються заходи примусового виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому на даний час вимога про зобовязання відповідача надати ключі від житла у звязку з виселенням є передчасною.

З відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 94 грн. 10 коп., оскільки позовну заяву з вимогами немайнового характеру позивач предявила у грудні 2012 року.

Проте, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи як представник згідно довіреності, а не як особа, яка надавала правову допомогу відповідно до ст.56, 84 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст.319, 321, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, зобовязання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з житлового будинку 24-а по вулиці Таранущенка в місті Чернігові.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі по 47 грн. 05 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя