Ухвала суду № 2706359, 23.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Фадєєвої Н.М.

Суддів- Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.

При секретарі-Мельник І.М.

За участю представника-Щербіни Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, Головного управління державного казначейства України у Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року у справі за позовом підприємства «АОММ-Компані» до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, управління Державного казначейства України у Автономній Республіці Крим, третіх осіб - Одеської митниці, Кримської митниці про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення та стягнення,

Встановила:

У квітні 2006 року підприємство «АОММ-Компані» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, управління Державного казначейства України у Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та стягнення. У подальшому позовні вимоги були уточнені, у коло відповідачів включені Одеська та Кримська митниці.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалоюСевастопольського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року, позов було задовлено, визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 0001452602/0 від 11.08.2004р.; зобов'язано Державну податкову інспекцію у місії Сімферополі в Автономній Республіці Крим внести зміни до особового рахунку з податку на додану вартість шляхом поновлення суми бюджетного відшкодування в сумі 371 023 грн. на користь підприємства "АОММ-Компані"; стягнуто з державного бюджету України на користь підприємства "АОММ-Компані" суму бюджетного відшкодування 371 023 грн.; стягнуто з державного бюджету України на користь підприємства "АОММ-Компані" 3 723,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у місті Сімферополі та управління Державного казначейства України у Автономній Республіці Крим звернулись з касаційними скаргами на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року. Від Кримської митниці надійшла заява про приєднання до касаційних скарг.

У касаційній скарзі Головне управління Державного казначейства України у Автономній Республіці Крим просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року, постановивши рішення про відмову у позові.

Зазначена касаційна скарга ґрунтується на порушенні судами норм матеріального права, зокрема на тому, що чинним бюджетним законодавством не передбачено відшкодування судових витрат з бюджетних рахунків.

ДПІ у касаційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року, постановивши рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга ДПІ обґрунтована тим, що позивачем пропущено строки позовної давності, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а судами даному факту належної оцінки не дано.

У запереченні на касаційні скарги підприємство «АОММ-Компані» просить залишити касаційні скарги без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДПІ, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено по справі судами першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у місті Сімферополівинесено податкове повідомлення - рішення №0001452602/0 від 11.08.2004 р., відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 360 803,00 грн., з якого 215 163,00 грн. основного платежу і застосовано штрафні санкції у розмірі 145 640,00 грн.

Вказане повідомлення рішення вмотивовано посиланням на висновки акту перевірки позивача з питання дотримання вимог законодавства при обчисленні і сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2003 р. по 31.03.2004 р. № 305/26-2/31220282 від 10.08.2004р. про порушення позивачем пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого позивач занизив податкове зобовязання з ПДВ в сумі 145640 грн., в тому числі за 2003 р. в сумі 120780 грн. і за 1 квартал 2004 р. в сумі 24860 грн.., а також підпункту 7.4.5 пункту 7,4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за грудень 2003 р. в сумі 69523 грн.

Вказані порушення, на думку ДПІ, полягали у тому, що перевіркою було встановлено розбіжності між загальним обсягом продаж по декларації про прибуток підприємства і загальним обсягом продаж декларації з ПДВ за 2003 р. в сумі 603,9 тис. грн.. та 1 квартал 2004 р. в сумі 90,8 тис. грн. В зв'язку з зазначеним, перший відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобовязання.

Також під час проведення перевірки встановлено, що позивачем була представлена податкова декларація по ПДВ за грудень 2003 р., де заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 69523 грн., проте не надано до перевірки документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову вмотивовані посиланням на відсутність порушення вимог чинного законодавства в діях позивача.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що позивач правомірно не включав до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість отриману від нерезидента передоплату за товари, оскільки відповідно до підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

Перевіряючи справу в межах касаційної скарги, судова колегія зазначає, що касаторами зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовуються.

Колегія суддів погоджується з посиланням касаторів на неповне зясування судами питання про дотримання позивачем строку позовної давності.

Суди правильно послались у рішеннях на те, що до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 99 КАС України про строки звернення до адміністративного суду, оскільки позов предявлено про стягнення відшкодування з ПДВ за 2002 2004 роки (а.с.12-84 т.1) Тобто спірні правовідносини виникли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 58 Конституції України. закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає безпідставними доводи касаторів у цій частині.

Згідно з підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 вищезазначеного Закону України №2181«Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. За даними Кримської митниці нею було оформлено 20 вантажних митних декларацій позивача за період з 19.02.2002р. по 24.02.2004р. Згідно з п.10 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України й Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002р. 3163/121, підставою для експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість платникові податку, що здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) є оригінал пятого аркуша вантажної митної декларації за формою МД-2 (МД-3) з відповідним записом митного органу про фактичне переміщення товарів через митний кордон України, засвідчений гербовою печаткою митного органу. Враховуючи наведене, суду належало встановити строк виникнення у позивача права на експортне відшкодування по кожному конкретному випадку експорту товарів. З тексту уточненої позовної заяви вбачається, що позивач сам просив про поновлення строку для подачі позовної заяви. (т.2 а.с.89).Оскаржувані рішення не містять визначення періоду, за який стягується відшкодування, і судом касаційної інстанції зазначений недолік не може бути усунутий. За таких обставин висновки суду про те, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду не є обґрунтованими, а судові рішення не можуть вважатися законними.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 227,230,231 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Автономній Республіці Крим та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 рокускасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.

Судді:

З оригіналом згідно: