ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Сіроша М.В
Суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я, Кравченко О.О, Матолича С.В.
При секретарі - Деревенському І.І.
З участю представника ДПІ - Бисикало Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргоюДержавної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Алуштинський молочний комбінат» до ДПІ у місті Алушті за участю третіх осіб - Алуштинського міського управління земельних ресурсів, Алуштинського земельно-кадастрового бюро, Алуштинської міської ради про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
Встановила:
У жовтні 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Алуштинський молочний комбінат" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001452301/0/1338 від 30.05.2005 року, № 0001452301/1/1573 від 01.07.2005 року та № 21/10/25-007 від 09.09.2005 року про донарахування податку на землю в сумі 172 338,80 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 79 411,70 грн.
Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що у позивача відсутній обов’язок зі сплати земельного податку, оскільки позивачем відчужено всі об’єкти нерухомого майна.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року позовні вимоги було задоволено.
Вищезазначені судові рішення вмотивовано тим, що в період з 2000 року до 2003 року позивач в ході ліквідаційної процедури продав Товариству з обмеженою відповідальністю «Мгелі» і Товариству з обмеженою відповідальністю «Суадон» значну частину будинків і споруд.
Суди першої та апеляційної інстанцій послалися на частину першу статті 141 Земельного кодексу України, як на підставу у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у місті Алушта в Автономній Республіці Крим звернулась з касаційною скаргою, у якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року та увалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року скасувати, прийнявши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДПІ, яка підтримала касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Алушті в Автономній Республіці Крим було проведено позапланову документальну перевірку з питань повноти і правильності нарахування податку на землю Відкритим акціонерним товариством "Алуштинський молочний комбінат", результати якої викладено у акті №56/23-2-8/00446256 від 27.05.2005 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на землю в сумі 172 338,80 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 79 411,70 грн.
Винесення повідомлення - рішення вмотивовано даними Алуштинського міського управління земельних ресурсів від 14.05.2004 року, згідно з яким у позивача в користуванні значиться земельна ділянка площею 2,75га.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно з ст. 5 Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст.13 Закону України “Про плату за землю”).
Земельним кодексом України передбачено, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів (ч.1 ст. 193 ЗК України). Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ст. 194 Кодексу).
Згідно з довідкою Алуштинського міського управління земельних ресурсів, наявною в матеріалах справи позивач є користувачем земельної ділянки площею 2.75 га. ( т.1 а.с.61).
Суди першої та апеляційної інстанції послалися на те, що позивач звертався з відповідною заявою №К-5/34-21/1 від 07.04.2003 року до Алуштинської міської ради, згідно з якою він відмовився від права користування земельною ділянкою площею 29414,55 м2, однак Алуштинською міською радою листом від 22.05.2003 року №021-19-1255/942 позивачу було фактично відмовлено у прийнятті його відмови від користування.
Колегія суддів враховує те, що позивачем зазначені дії не оскаржувалась.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації. Судова колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є лише подача заяви землекористувачем на ім’я власника земельної ділянки і вважає, що такі висновки будуються не невірному витлумаченні положень ст. 142 Земельного кодексу України. Вказаною правовою нормою встановлено, що процедура відмови від права постійного землекористування складається з таких стадій: а) подача заяви землекористувача на ім’я власника земельної ділянки про відмову від права користування ділянкою; б) прийняття рішення власником земельної ділянки про припинення права постійного користування ділянкою; в) повідомлення органів державної реєстрації про припинення права постійного землекористування.
Отже, висновки суду про припинення права землекористувача на користування земельною ділянкою є передчасними, оскільки рішення про таке в матеріалах справи відсутнє.
Також суди послалися на те, що у зв'язку з реалізацією об'єктів нерухомості позивачем розрахунки з податку на землю подавалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Мгелі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суадон» за 2004 та 2005 рік, земельний податок за користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти нерухомості, придбані у відкритого акціонерного товариства "Алуштинський молочний комбінат", нараховувався та сплачувався зазначеними підприємствами.
Зазначені твердження вбачаються колегією суддів передчасними з огляду на те, що вказані підприємства до участі у справі не залучалися, обсяг сплачених ними податків та землі, яка фактично знаходиться у їх користуванні судами не встановлювався.
Відповідно до ст. 159 КАС України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 230,231 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
З оригіналом згідно:
Судове рішення № 2706352, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 13.02.2008. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № к-29613/06. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: