Рішення № 27062734, 06.09.2012, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 2221/1430/12

2/2221/395/12

Категорія 51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2012 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді -Кульбаби А.В., при секретарі Білоус Г.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягненя заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В позові зазначила, що у відповідності до наказу б 167 від 25.02.2011 року, вона працює на посаді менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб у Ярмолинецькому відділенні Хмельницького філіалу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». 08.06.2012 року її керівництво Ярмолинецького відділення Хмельницького філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк»повідомило, що вона має зявитися 11.06.2012 року до Хмельницького філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк». 11.06.2012 року вона зявилася до Хмельницького філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк», там її ознайомили з наказом про звільнення, а також запропонували поставити підпис під заявою про звільнення з роботи за згодою сторін від чого вона відмовилась, адже свого погодження на звільнення за згодою сторін ні в усному, ні в письмовому порядку не надавала. Також їй було повернуто трудову книжку з записом про звільнення. На її усне прохання надати копію наказу про звільнення їй було відмовлено. Після чого вона звернулася до керівника Хмельницького філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк»та керівника Ярмолинецького відділення Хмельницького філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк»в письмовому вигляді (шляхом надсилання поштою листа) з проханням надати, зокрема, копії наказів про її прийняття на роботу та звільнення. Втім, станом на день подання даного позову, відповіді на її звернення не отримано від відповідача. Звільняючи позивача, відповідач виходив з того, між позивачем та відповідачем начеб то досягнуто взаємної угоди щодо припинення трудового договору у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.36 КЗпПУ. Позивач не надав жодної письмової згоди на звільнення його за згодою сторін. В той же час, якщо відповідач з власної ініціативи хотів би розірвати з позивачем трудовий договір, йому варто було б керуватися при цьому ст.49-2 КЗпПУ, тобто персонально попередити позивача не пізніше ніж за два місяці про звільнення. Позивач стверджує, що у звязку з незаконним його звільнення з займаної посади, за даних обставин можливе застосування положення абз. 1 ст.235 КЗпПУ, а саме поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто судом. Зі змісту абз. 2 ст.235 КЗпПУ випливає, що особа, яку незаконно звільнили, має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, станом на дату підписання цієї позовної заяви 03.07.2012 року, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: 2 614,65 грн. + 287,98 грн. = 2 902,63 грн. Незаконним звільненням їй також заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях. Душевні страждання були викликані тим, що за весь час роботи у відповідача вона характеризувалася позитивно, сумлінно виконувала свої трудові обовязки. Незаконне ж звільнення спричинило стрес позивачу, викликало почуття не впевненості у майбутньому. Вважає, що відповідач повинен компенсувати їй моральну шкоду, яку позивач оцінює в 10 000 грн.

До початку розгляду судом справи по суті представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ПАТ КБ «ПриватБанк»на посаду касира операціоніста Ярмолинецького районного відділення Хмельницької філії на підставі Наказу № 246-о від 11.09.2005 року. 25.05.20012 року Позивач в системі електронного документообігу ПриватДок звернулась із заявою про розірвання укладеного між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»трудового договору за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), зазначивши датою розірвання договору 08.06.2012 року. Дана заява Позивача затверджена директором Хмельницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк»05.06.2012 року та зареєстрована за № Э. НМ-УВ-2012-2013. У звязку із складною організаційною структурою та розгалуженою системою відокремлених підрозділів в ПАТ КБ «ПриватБанк»відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»№ 851-IV від 22.05.2003 року створена система електронного документообігу ПриватДок. Дана система впроваджена з метою швидкого та оперативного ознайомлення працівників усіх регіональних підрозділів з наказами, розпорядженнями, інформаційними листами та іншими документами банку, обовязковими для виконання. Також у системі ПриватДок здійснюється формування наказів, розпоряджень, службових записок та інших документів, проводиться ознайомлення працівників із необхідними у процесі роботи документами та ведеться контроль над своєчасним виконанням кожним із працівників своїх трудових обовязків. Для доступу персоналу до внутрибанківських документів кожному працівнику при прийомі на роботу присвоюється імя (логін) і пароль для доступу до інформації.

У відповідності до п.12 ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» кожен працівник має особистий ключ (логін та пароль) у СЕД ПриватДок, за допомогою якого здійснюється вхід до системи та має змогу створити документ за відповідним шаблоном, ознайомитися із необхідними документами або, відповідно до обсягу повноважень, висловити зауваження з приводу змісту роботи. Також нормативним документами банку встановлені обовязки працівників щодо недопустимості передання особистого ключа (логін та пароль) до системи ПриватДок та інших систем, що функціонують у банку, іншим особам. Таким чином, можливість накладання особистого електронного підпису у електронному документі має лише власник ключа, за винятком вчинення ним порушення у вигляді передачі ключа іншій особі. Таким чином, твердження позивача про те, що їй було невідомо про створення заяви про звільнення, не відповідає дійсності та розцінюється банком як спроба ввести суд в оману, оскільки в супроводі документу визначено, що створення та подальше направлення за підписами було здійснено ОСОБА_1 за допомогою відомого лише їй логіну та пароля. Ці дані формуються системою автоматично та не можуть бути змінені власноручно жодним працівником, тобто система повністю захищена від несанкціонованого самовільного втручання ззовні або з боку інших працівників.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Чинним законодавством не заперечується правомірність застосування електронного документу та електронного документообігу у трудових відносинах. Тому при тлумаченні норм трудового права щодо подання заяви про звільнення у письмовому вигляді слід вважати належною електронну форму документу. Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Наведене вище спростовує твердження позивача про начебто відсутність з її боку дій по створенню заяви про звільнення, оскільки, як видно із супроводу документа, заява була створена саме ОСОБА_1, тому що вхід до системи та створювання документів під власним імям можливі лише за допомогою особистого логіна та пароля. Факт створення заяви саме ОСОБА_1 підтверджується роздрукованим супроводом документу в електронному вигляді. Супровід документа («Сопровождение документа») в СЕД ПриватДок це відображення інформації про сукупність записів про дії, проведені з цим документом (його історія). На підставі підписаної керівником заяви про звільнення в СЕД ПриватДок було створено Наказ № Э. НМ-УВ-2012-2013-п «Про звільнення ОСОБА_1І.», який після узгодження із відповідальними за звільнення працівниками було затверджено керівником 05.06.2012 року. Із наказом про звільнення Позивач була ознайомлена 08.06.2012 року у СЕД ПриватДок, а також на паперовому носії шляхом накладення особистого підпису. Як було наведено вище, звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін було здійснено на підставі її особистого волевиявлення, яке полягало у поданні заяви про звільнення в СЕД ПриватДок, та подальшої згоди на звільнення з боку банку. У відповідності до положень ст.47 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників ОСОБА_1 в день звільнення (08.06.2012 року) була видана трудова книжка, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 у журналі обліку руху трудових книжок, а також підтверджує і сама Позивач у своїй заяві. Відповідно до положень ст.ст. 47,116 КЗпП при звільненні з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок, зокрема, була нарахована та виплачена заробітна плата за відпрацьовані дні у червні 2012 року та компенсація за невикористану щорічну відпустку, що підтверджується наданими документами. Відповідно до ст.235 КЗпП України підлягає стягненню на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричиненого звільненням без законної підстави, незаконним переведенням, неправильним формулюванням причин звільнення, затримкою видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу. Як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 була звільнена на підставі поданої нею в СЕД ПриватДок заяви про звільнення, факти порушень процедури звільнення відсутні, також відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівникові була своєчасно виплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, в останній робочий день була видана трудова книжка, що підтверджується наданими документами. Тому при звільненні Позивача вимоги законодавства, зокрема ст.ст. 47,110,115,116 КЗпП України були виконані в повному обсязі. Оскільки банком при звільненні позивача було дотримано положення законодавства, тому вважає, що підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Позивач, неодноразово збільшуючи розмір позовних вимог, остаточно просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № Э.НМ-УВ-2012-213-п від 5 червня 2012 року про її звільнення з посади менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб Ярмолинецького відділення Хмельницької філії Публічного акціонерного комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб Ярмолинецького відділення Хмельницької філії Публічного акціонерного комерційного банку «ПРИВАТБАНК», стягнути з Публічного акціонерного комерційного банку «ПРИВАТБАНК»на користь ОСОБА_1 9 735, 38 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнути з Публічного акціонерного комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на її користь 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що 24 квітня 2012 року до її робочого місця підійшов її керівник, ОСОБА_4. В цей час в неї була відкрита система «Приват Док». Він попросив її встати з місця, вона встала і він сів за її компютер. На компютері керівник почав набирати заяву про звільнення. Коли він встав з її місця, то вона видалила цю заяву. Заява не була підписана. 25 квітня 2012 року біля 12 години до неї знову підійшов ОСОБА_4 і попросив її відійти, вона відійшла і він знову сів за її робоче місце, написав заяву про звільнення, але не підписав. На цей раз вона цю заяву не видалила, оскільки ОСОБА_4 знову б її написав. Про ці всі події вона повідомила службу безпеки Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк»11 червня 2012 року. В період з 25 травня 2012 року по 8 червня 2012 року вона із заявами і скаргами до вищого керівництва ПАТ КБ «Приватбанк», а також до правоохоронних органів не зверталася.

Представник позивача позовні вимоги позивача підтримав, просив їх задоволити. Зазначив, що суд не повинен брати до уваги, докази, надані представниками відповідача, оскільки в судовому засіданні не були підтверджені їх повноваження.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, пояснив суду, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 10 ЦПК України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, була прийнята на роботу в ПАТ КБ «ПриватБанк»на посаду касира операціоніста Ярмолинецького районного відділення Хмельницької філії на підставі Наказу № 246-о від 01.09.2005 року. Згідно наказу № 167 від 25.02.2011р. позивач переведена на посаду менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб Ярмолинецького відділення (а.с. 10-11). 25 травня 2012 року позивач в системі електронного документообігу (СЕД) ПриватДок звернулась із заявою про припинення укладеного між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»трудового договору за згодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, зазначивши останній робочий день - 08.06.2012 року (а.с. 69, 102-103). На підставі поданої заяви позивача директором Хмельницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк»05.06.2012 року був затверджений наказ № Э. НМ-УВ-2012-213-п про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб Ярмолинецького відділення за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпПУ. З наказом позивач ознайомилась 8 червня 2012 року (а.с. 67, 175).

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є угода сторін. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 надала свою згоду на припинення трудового договору з відповідачем, про що свідчить її заява, подана у СЕД ПриватДок 25 травня 2012 року та скріплена електронним підписом (а.с. 102-105).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обовязкові реквізити документа. Електронний документ електронних даних, включаючи обовязкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Обовязковим реквізитом електронного документа відповідно до ст. 6 зазначеного Закону є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими субєктами електронного документообігу. Накладення електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно із п.2 ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»від 22.05.2003 року електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатами криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувала. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»підписувачем електронного документа є особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Таким чином, можливість накладання особистого електронного підпису у електронному документі має лише власник ключа, за винятком вчинення ним порушення у вигляді передачі ключа іншій особі. В супроводі документу визначено, що створення та подальше направлення за підписами було здійснено ОСОБА_1 за допомогою відомого лише їй логіну та пароля. Ці дані формуються системою автоматично та не можуть бути змінені власноручно жодним працівником, тобто система повністю захищена від несанкціонованого самовільного втручання ззовні або з боку інших працівників.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Чинним законодавством не заперечується правомірність застосування електронного документу та електронного документообігу у трудових відносинах.

Тому при застосуванні норм трудового права щодо подання заяви про звільнення у письмовому вигляді слід вважати належною електронну форму документу. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Наведене вище спростовує твердження позивача про начебто відсутність з його боку дій по створенню заяви про звільнення, оскільки, як видно із супроводу документа, заява була створена саме ОСОБА_1, тому що вхід до системи та створювання документів під власним імям можливі лише за допомогою особистого логіна та пароля. Факт створення та підписання заяви саме ОСОБА_1 підтверджується роздрукованим супроводом документу в електронному вигляді (а.с. 69, 102-105). Супровід документа («Сопровождение документа») в СЕД ПриватДок це відображення інформації про сукупність записів про дії, проведені з цим документом (його історія). На підставі підписаної керівником заяви про звільнення в СЕД ПриватДок було створено Наказ № Э. НМ-УВ-2012-2013-п «Про звільнення ОСОБА_1І.», який після узгодження із відповідальними за звільнення працівниками було затверджено керівником 05.06.2012 року. Із наказом про звільнення Позивач була ознайомлена 08.06.2012 року у СЕД ПриватДок, а також на паперовому носії шляхом накладення особистого підпису (а.с. 67, 175).

Враховуючи вищезазначене, звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін було здійснено на підставі її особистого волевиявлення, яке полягало у поданні та підписанні заяви про звільнення від 25 травня 2012 року в СЕД ПриватДок, та подальшої згоди на звільнення з боку відповідача, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»(а.с. 67-69, 102-105, 175). Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"при звільненні ОСОБА_1 не порушив вимоги ст. ст. 36, 47, 110, 115, 116, 237-1 КЗпПУ Суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що суд не оглянув в судовому засіданні оригінал статуту ПАТ КБ «Приватбанк»і у звязку з цим не має права приймати до уваги докази, подані представниками відповідача, оскільки їх довіреності підписувала Секретар Правління ПАТ КБ «Приватбанк», а також те, що суд не мав права долучати до матеріалів справи копію статуту відповідача, адже в судовому засіданні необхідно було обовязково оглянути його оригінал. Так, подана представником відповідача копія статуту ПАТ КБ «Приватбанк»належним чином завірена. Будь-яких сумнівів в її належності і допустимості в суду не виникло. З припису ч. 2 ст. 64 ЦПК України випливає, що суд має право за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вимагати подання оригіналу письмового доказу. Цією нормою закону не передбачено обовязок суду витребовувати оригінал письмового доказу. Відповідно до підп. а) п. 9.4.6.4. статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»Секретар Правління видає довіреності в межах повноважень Правління і Голови Правління (а.с. 139-171).

Доводи позивача про те, що вона не подавала заяву про звільнення 25 травня 2012 року, а за неї її подав керівник Ярмолинецького відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. ОСОБА_1 не надала суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень. Навпаки, як зазначила позивач, вона в період з 25 травня 2012 року по 8 червня 2012 року не зверталася із скаргами на дії керуючого відділенням до вищестоящого керівництва банку або до правоохоронних органів. Ця обставина свідчить про те, що заяву ОСОБА_1 подала особисто і будь-хто із сторонніх осіб за неї заяву про звільнення не створював, не подавав і не підписував.

За таких обставин, враховуючи що при звільненні позивача відповідачем не було порушено вимоги чинного законодавства, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»від 22.05.2003р.; ст. ст. 1, 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»від 22.05.2003р.; ст. ст. 36, 116 Кодексу законів про працю України; ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 64, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про визнання незаконним та скасування наказу Э.НМ-УВ-2012-213-п від 5 червня 2012 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб Ярмолинецького відділення Хмельницької філії Пубічного акціонерного комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поновлення ОСОБА_1 з посаді менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб Ярмолинецького відділення Хмельницької філії Публічного акціонерного комерційного банку «ПРИВАТБАНК», стягнення з Публічного акціонерного комерційного банку «ПРИВАТБАНК»(код ЄДРПОУ 14360570) на користь Пер канюк ОСОБА_5 9 735, 38 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення з Публічного акціонерного комерційного банку «ПРИВАТБАНК»(код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 10 000 грн. відшкодування за моральну шкоду, - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в Апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Мотивувальна частина рішення виготовлена 10 вересня 2012 року.

Суддя А.В. Кульбаба