Ухвала суду № 27051884, 08.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 р.Справа № 2а-3512/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-Інвест" на постанову від 26.07.2012р. по справі № 2а-3512/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-Інвест"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СББ-Інвест» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000562302 від 06.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 26 липня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, приписи Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Промтехопт", ТОВ "Промспецконсалтінг" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, про що був складений акт від 27.02.2012 року №522/23/33605483.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп. 198.4, п.198.4 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43 988 грн., в тому числі по періодах: червень 2011 року на суму 4184 грн., липень 2011 року на суму 2244 грн., серпень 2011 року на суму 6567 грн., вересень 2011 року на суму 10 791 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000562302, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53 940,00 грн., з яких за основним платежем - 43 988,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9952,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги на основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.4 статті 198 ПК України, якщо платника податку придбає (виготовлює) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Податковий орган ставить під сумнів реальний характер господарських операцій з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспецконсалтинг" та правильність формування податкового кредиту за даними господарськими операціями.

В ході господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промтехопт" був укладений договір про надання юридичних послуг №07/11 від 01.07.2011 року; та ТОВ "Промспецконсалтинг", з яким були укладені договори поставки №10/11 від 02.07.2011 року; №23/11 від 10.06.2011 року; №27/11 від 04.07.2011 року; №32/11 від 12.07.2011 року; № 40/11 від 18.07.2011 року; №48/11 від 08.08.2011 року; №51/11 від 17.08.2011 року; №62/11 від 07.09.2011 року; №73/11 від 22.09.2011 року.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт про надання юридичних послуг не містять одиниць виміру та обсягу господарської операції; відсутні посилання на докази економічної вигоди від надання юридичних послуг; відсутні посилання на умови зберігання придбаного товару у ТОВ "Промтехопт".

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову та неправильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про доведеність наданими документами первинного бухгалтерського обліку реального характеру вчинених операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів та виникнення податкових зобов'язань у позивача.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що ненадання позивачем на вимогу суду процесуальних документів виготовлених під час надання юридичних послуг не є підставою для відмови у задоволенні позову то колегія суддів вважає їх наміркованими.

Судом першої інстанції та податковим органом було запропоновано позивачу надати докази виконання юридичних послуг і як приклад виготовлення процесуальних документів.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-Інвест" залишити без задоволення.

Постанову від 26.07.2012р. по справі № 2а-3512/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2012 р.