Ухвала суду № 27051866, 15.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1649/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1649/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Арбат ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Арбат ЛТД» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкові (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 року № 0000720700 на зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 326 963 грн. та від 18.11.2011 року № 0000710700 на збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 185 519,00 грн., у тому числі за основним платежем - 14815,00 грн. та за штрафними санкціями 3704,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.11.2011 року № 0000720700 та № 0000710700.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 18 листопада 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, про що був складений акт №5222/07-0/22700011 від 08.11.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.102.5 ст.102 ПК України з урахуванням позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту (рядок 18 декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року), зменшується сума залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2011 року на 326 963,00 грн. та збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 14 815 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 року № 000072700, яким визначено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 326 963,00 грн. та від 18.11.2011 року № 0000710700, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача у сумі 18 519,00 грн., із них за основним платежем - 14 815,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 704,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 200.14 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

у разі заниження заявленої платником податком суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її врахування.

У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження або бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Підпунктом «б» п.200.4 ПК України якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність невикористання позивачем своїм правом на бюджетне відшкодування та завищення у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 326 963,00 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що право на податковий кредит на суму 326 963,00 грн. виникло у підприємства у грудні 2007 року, що відображено у додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, та невикористаний залишок податкового кредиту, що виник у грудні 2007 року після бюджетного відшкодування щомісяця з грудня 2007 року по вересень 2011 року переносилось до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 788 766,00 грн. з грудня 2007 року по листопад 2009 року; та станом на вересень 2011 року склав 326 963,00 грн.

Надані до суду апеляційної інстанції копії декларацій з податку на додану вартість за період часу з грудня 2007 року по вересень 2011 року позивача підтверджують дане твердження.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом виявлене порушення помилково кваліфікувалось за п.10.2.5 ст.102 ПК України.

Наведена вище норма передбачає, що заява про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В даному випадку була проведена перевірки декларації з податку на додану вартість та питання відшкодування сплаченого податку не зачіпались.

Апеляційна скарга не спростовує висновків суду.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1649/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2012 р.