Рішення № 27050246, 30.10.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/579/2012 року

Провадження № 2/0907/3538/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого суддіШамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.,

представника відповідача Коломийського МВ УМВС України Івано-Франківській області ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та Коломийського МВ УМВС України моральної та матеріальної шкоди в розмірі 38 582,5 грн., стягнення з ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди в розмірі 24 964,24грн., а всього заподіяної злочином шкоди в розмірі 63546,74 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення заподіяної Коломийським МВ УМВС України в Івано-Франківській області шкоди у розмірі 38 582,5грн., завданої внаслідок недооцінки під час досудового слідства викраденого належного йому майна та до ОСОБА_5 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди у розмірі 24 964,24грн., завданих внаслідок викрадення належного йому майна.

В судове засідання позивач не зявився, подавши до суду заяву, за змістом якої просив розгляд справи проводити в його відсутності, а заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - Коломийського МВ УМВС України Івано-Франківській області ОСОБА_1 просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди в розмірі 38 582,5 грн. з Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Представник відповідача - ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 - просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди в розмірі 38 582,5 грн. з Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи з того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_5, про що не заперечують інші учасники процесу.

Виходячи з викладених у позовній заяві обґрунтувань позовних вимог, а також вислухавши пояснення представників відповідачів Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, вивчивши матеріали справи, судом з'ясовано наступне.

Як встановлено при розгляді даної справи та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем - ОСОБА_5 було скоєно кримінально-каране діяння, яке кваліфіковане за ст.185 ч.3 КК України. У листопаді 2008року, лютому, травні 2009року та траві 2010року ОСОБА_5 було вчинено таємне викрадення майна, яке належало громадянину ОСОБА_4 (позивачу), шляхом проникнення в новозбудований будинок, який знаходиться в с.Кропивище по вул. Польовій, 3а Коломийського району Івано-Франківської області.

Згідно з вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.11.2010р., яким визнано винним ОСОБА_5 за ст.185 ч.3 КК України, встановлено, що підсудний ОСОБА_5 своїми діями спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 21 215,0грн. (а.с. 9-11).

Мотивуючи вимогу про стягнення з Коломийського МВ УМВC України в Івано-Франківській області матеріальної шкоди, позивач наполягає на невідповідності розміру збитку, встановленого під час розслідування кримінальної справи, реально спричиненим збиткам, вважаючи, що цей розмір складає 36902,5грн., що на 15 687,5грн. більше, ніж сума збитків, яка встановлена слідством, а саме 21 215,0грн. При цьому, позивач наводить суму недооцінки у розмірі 18 582,5грн., яка за його словами виникла з вини Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, та яку просить стягнути з того ж таки Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області.

Разом з тим, зі змісту відповідного вироку вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні по розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5, самостійно вказав які саме предмети були викрадені, надавши пояснення, зокрема за його словами, з новобудови та приміщення новозбудованого будинку було викрадено протягом листопада 2008р. по травень 2010р. дошки смерекові в кількості 10м.куб., сітку металеву з огорожі довжиною 200м, металеві ворота і металеву хвіртку, одностворчасті дерев'яні двері в кількості чотири штуки, металеві прути довжиною 11м, тирсоплиту 2х3м в кількості 5 шт., металеву арматуру діаметром 0,1мм в кількості 5 м, комплект ринв довжиною 50м, 2 комплекти кафелю до печі, бляху від кухні в кількості 5 шт., металеві стовпи до огорожі довжиною 1,86м в кількості 25 шт., а також знято з господарської споруди і викрадено шифер алюмінієвий в кількості 35листів.

Крім того, зі змісту даного вироку чітко вбачається, що судом визнано ОСОБА_4 потерпілим у кримінальній справі, а отже у відповідності до вимог КПК України, зокрема ст.49 він є учасником кримінального процесу. Враховуючи той факт, що будучи присутнім при розгляді даної кримінальної справи та перебуваючи у статусі потерпілого, як учасника процесу, ОСОБА_6 було надано право оспорити фактичні обставини справи, в тому числі і вартості завданої злочином майнової шкоди у розмірі 21 215,0грн., однак цим правом позивач не скористався про що доводить вирок від 05.11.2010року, а отже він повністю погодився із визначеним розміром нанесеної майнової шкоди злочинними діями ОСОБА_5, який і зазначено у вироку суду.

Враховуючи викладене вище, суд не може прийняти доводи, викладені у позовній заяві ОСОБА_6 стосовно неправомірності дій Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, які виявилися у недооцінці викрадених будівельних матеріалів під час проведення досудового слідства, а вимога про стягнення з Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області суми недооцінки завданих злочином збитків не є належним чином обґрунтованою. Крім того, враховуючи, що суд не вбачає у діях Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області порушень при визначенні майнової шкоди, заподіяними злочинними діями ОСОБА_5, шляхом викрадення майна, що належало громадянину ОСОБА_6, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що діями чи бездіяльністю працівників Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області йому завдано моральних збитків, а також доказів на підтвердження та обгрунтування їх розміру, а відтак відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди з Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області у розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, позивач у своїй заяві просив стягнути з Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області вартість робіт, яку необхідно затратити на відновлення постраждалого від злочину господарства у розмірі 10 000,0грн., а саме будівельних робіт по перекриттю бляхою підсобного приміщення та відновлення 200м.п огорожі, які постраждали від злочину. Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Враховуючи, що вартість робіт, яку необхідно затратити на відновлення постраждалого від злочину господарства позивача відноситься також до збитків, які завдані злочином, вчиненим ОСОБА_5, то звернення з такою вимогою до Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області є безпідставною, оскільки в даному випадку воно є неналежним відповідачем.

Стягнення шкоди заподіяної йому Коломийським МВ УМВС України в Івано-Франківській області просив відшкодувати за рахунок ОСОБА_2 управління державного казначейства України в Івано-Франківській області, правонаступником якого є Головне управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем не було доведено жодної з позовних вимог до Коломийського МВ УМВС України та ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до даних відповідачів є необґрунтованими, а отже не підлягають до задоволення.

Одночасно, враховуючи, що ОСОБА_5 сума матеріальних збитків, встановлених вироком суду від 05.11.2010року, та з урахуванням обставин справи, в повному обсязі добровільно не відшкодована, у позивача обґрунтовано виникло право вимоги відшкодування матеріальних збитків, які були спричинені крадіжкою.

Проте, розслідуючи кримінальну справу, порушену за фактом крадіжки належного позивачу майна, відповідно до ст.64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді, окрім інших обставин, що підлягають доказуванню, було визначено і розмір спричинених позивачеві матеріальних збитків, встановивши цей збиток на рівні 21215,0грн. Цей же розмір збитків було зазначено і вироком суду від 5 листопада 2010року, тому, виходячи зі змісту ст.60 ЦПК України суд, розглядаючи цивільну справу, яка випливає з кримінальної, не вправі ревізувати обставини, встановлені в ході розслідування кримінальної справи, у зв'язку з цим доведеним розміром спричинених позивачеві збитків є 21215,0 грн. Збитки саме в такому розмірі підлягали відшкодуванню ОСОБА_5 потерпілому від злочину ОСОБА_6, однак, враховуючи той факт, що із викрадених матеріалів позивачу частково повернуто матеріали на суму 3355,76 грн. про що він зазначає у позовній заяві, то розмір завданих злочином збитків, які позивач визначив у сумі 14964,24 грн. підлягає до задоволення.

У відповідності до статті 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин або якщо вона є неплатоспроможною.

Доказів про неплатоспроможність ОСОБА_5 суду не представлено, а тому завдана майнова шкода від злочину повинна бути ним відшкодована.

Так абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

Пленум роз'яснив судам, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.440, 450 ЦК (ст.ст.1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Враховуючи вище наведене, зокрема те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч. 3 КК України доведена, відомостей про неплатоспроможність вказаного відповідача суду не представлено, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача 14964,24 гривень заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Враховуючи висновки вироку Коломийського міськрайонного суду від 05.11.2010 року, а також керуючись положенням ст.23 ЦК України, суд погоджується, що внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_5 позивачеві ОСОБА_6 заподіяні також і моральні збитки, які підлягають відшкодуванню у відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 31.03.95р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.5. ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач у позовній заяві обґрунтовано зазначив, що моральна шкода йому була завдана з вини ОСОБА_5, який вчинив у відношенні нього злочин. Внаслідок цього злочину позивач зазнав душевних страждань, а саме у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Виходячи із наведеного, зважаючи на відсутність будь-яких обґрунтованих заперечень з боку відповідача ОСОБА_5 , вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 5000,0 грн., що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Відповідачем ОСОБА_5, не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували розмір завданої внаслідок його протиправних дій матеріальної та моральної шкоди, або спростовували його обов'язок щодо відшкодування завданої шкоди у повному обсязі.

Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 14964,24 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. завданої внаслідок злочину слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_5 відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 14964,24 грн. та відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 124 Конституції України, ст. 1166, 1167, 1177, 1192 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна», постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до Коломийського МВ УМВС, ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та Коломийського МВ УМВС України моральної та матеріальної шкоди в розмірі 38 582грн., стягнення з ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди в розмірі 24 964,24грн про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 14964 гривень 24 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 19964 (девятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 24 копійки.

В задоволенні решти вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2) в дохід держави 214,60 грн. судових витрат із зарахуванням в спеціальний фонд Державного бюджету України на рахунок :

Отримувач коштів - УДКСУ у м.Івано-Франківську

Код отримувача - 37952250

(код за ЄДРПОУ)

Банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області

Код банку отримувача (МФО) 836014

Рахунок отримувача 31214206700002

Код класифікації доходів бюджету 22030001

Код ЄДРПОУ суду 02891693.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Шамотайло О.В.